Знаймо свою правдиву історію!
Фактично, офіційно Кримську війну (інша назва − «Східна війна») − війну, що тривала з 1853 року між Російською Імперією та союзницькими військами Франції, Османської імперії, Сардинського Королівства та Великої Британії за панування на Балканах та Близькому Сході було закінчено 10 вересня 1855р.(ну тут щось подібне з Днем перемоги над нацистською Німеччиною — весь світ відзначає цю подію 08 травня, а москалі та змосковщені хохли — наступного дня!?)
Адже після важких боїв, 09 вересня 1855(27 серпня за ст. ст.), завершилася поразкою 349 – денна героїчна оборона Севастополя, «нє приступний для врагов» Севастопіль пав.
При повній бездіяльності київської влади щодо антиукраїнської, промосковської діяльності колаборантів в Криму, традиція проведення пам’ятних заходів відродилася. У зв’язку з цією подією щорічно 9 вересня в Севастополі проходять заходи, присвячені Дню пам’яті воїнів, полеглих при обороні міста в Кримській війні 1853 – 1856 років.
Вперше вони були проведені в 1995 році з ініціативи Російської общини Криму, а 21 листопада 1996 Верховною Радою Криму було прийнято Постанову «Про День пам’яті воїнів, полеглих при обороні Севастополя і в Кримській війні, і заходах щодо збереження, відновлення, утримання та охорони поховань, пам’ятників та пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Кримської війни 1853 – 1856 років», а фактично — День Перемоги англо-французьких військ над росією в Кримській війні 1853 – 1856 років!
Сама ж дата – 9 вересня – була обрана не випадково, бо 8 вересня – це був останній день боїв, а 9 вересня – це перший день окупації – без бойових дій.
Отже – москалі святкують день Перемоги англо-французьких військ у Кримській війні 1853 – 1856 років над росією!
Ну що з дурних москалів візьмеш?
У них все не як у людей!!!
З чого все почалося?
А чи не подібне повторюється нині?!
У лютому 1853р. російський імператор Микола І відрядив до Стамбула морського міністра князя Олександра Меншикова.
Той зажадав від султана Абд аль – Маджида згоди на протекторат Росії над 12 млн православних жителів його імперії (як того формально вимагав Кючук – Кайнарджійський мирний договір). Султан відмовився, натомість попросив англо – французький флот увійти в протоку Дарданелли, щоб захистити Туреччину від можливої російської агресії.
21 травня обурений Меншиков залишив Стамбул.
У червні Абд аль – Маджид видав фірман, яким офіційно гарантував права та привілеї християн імперії, насамперед православних. Проте, за наказом Миколи І, 82 – тисячний російський корпус під командою генерала Михайла Горчакова.
21 червня 1853 року форсував річку Прут і захопив Молдавію та Валахію – васальні князівства Османської імперії.
У відповідь на російську окупацію представники Британії, Франції, Пруссії та Австрії зібралися у Відні і прийняли звернення до султана з вимогою дотримуватися всіх попередніх угод щодо православного населення. Султан проігнорував цей заклик і зажадав повернення російських військ за Прут.
Цар відмовився, і 4 жовтня Стамбул оголосив Петербургу війну.
8 жовтня Микола І підписав маніфест «Про війну з Оттоманською Портою».
Один з епізодів війни — Панорама «Оборона Севастополя 1854 – 1855″
Головні події війни розгорнулися на Кримському півострові, де знаходилася головна російська військово – морська база на Чорному морі – порт Севастополь, втративши який Росія позбавлялася можливості контролювати Чорне море і проводити активну політику на Балканах.
Основна операція військ коаліції була розпочата в Криму у вересні 1854 року. Російська армія спробувала зупинити просування ворога, але зазнала поразки. Хоча Севастополь мав достатньо надійний захист з моря, але з суші місто було майже беззахисним. Зусиллями городян, солдат і матросів у лічені дні була створена потужна система оборонних споруд. Щоб не допустити прориву ворожого флоту до севастопольської бухти, біля входу в неї було затоплено кілька російських суден.
З цього почалася «традиція москалів» самим же топити власні бойові кораблі яка закінчиться найближчим часом третім і вже остаточним дознищенням, не знищених на той час українськими військами, ними їх же ЧФ!
(13) 25 вересня 1854 в Севастополі було оголошено стан облоги, а незабаром союзники зробили перше бомбардування Севастополя ( під час якого загинув віце – адмірал В.Корнілов, який керував обороною Севастополя). Однак безприкладна стійкість російських? (в основному українці під командуванням німців і москалів) військ, які завдали противнику значних (вдвічі менших ніж захисників!) втрат, змусила командування коаліції відмовитися від спроби прискореного штурму Севастополя і змусила їх перейти до тривалої облоги(блокади). Умови оборони Севастополя були найтяжчими, поповнення запасів – повністю відсутнє, але захисники стійко трималися і навіть робили сміливі вилазки. Але з кожним днем число захисників міста і засоби для їх існування танули.
У ході наступних бойових дій союзникам вдалося, використовуючи технічне відставання російських військ і нерішучість російського командування, сконцентрувати кількісно і якісно переважаючі сили армії і флоту на Чорному морі і, завдавши російській армії ряд поразок, після річної облоги захопити Севастополь.
Це відбулося (27 серпня) 8 вересня 1855, коли в результаті штурму місто було взято військами союзників, а залишки гарнізону російських військ дозатопили кораблі які збереглися, підірвали вцілілі бастіони і здалися. Бої за Севастополь завершилися.
У кровопролитних боях союзники втратили за час цієї операції близько 72 тисяч чоловік (не рахуючи поранених), російські, а це були в основному воїни українського походження, які служили в російській окупаційній армії, що підтверджено переліком військових підрозділів, які брали участь в обороні Севастополя, на меморіальних дошках розміщених на військово-морському музеї Севастополя, бо на той час російська армія комплектувалася за територіальним принципом, – близько 102 (за іншими даними — понад 150)тисяч осіб (і Героями цієї оборони оголошені українці:матрос Кішка, Даша Севастопільська, та німці Тотлебен…)
Оборона Севастополя стала кульмінацією Кримської війни. Вже до кінця року військові дії на всіх театрах війни фактично припинилися, і сторони приступили до мирних переговорів…
Війна була завершена тим, що учасники конфлікту, а також Пруссія та Австрія зібралися разом на Паризькій міжнародний конгрес. На цьому конгресі у Парижі на заключному засіданні
30 березня 1856 року представниками держав Франції, Росії, Великобританії, Австрії, Туреччини, Пруссії, Австрії, Сардинії було підписано заключний мирний договір − Паризький мирний трактат, який остаточно завершив Кримську війну.
Главою російської делегації графом Олексієм Орловим було підписано акт про капітуляцію Росії.
Цікаво, хто в черговий раз підпише черговий акт про чергову капітуляцію московії тепер вже в нинішній Другій російсько-українській війні?
Цим договором Росія була позбавлена права мати на Чорному морі військовий флот, а також прибережні арсенали та фортеці.
Також Російська імперія відмовлялася публічно від претензій на південну Бессарабію, Валахію та Молдавію. Російський цар був позбавлений покровительства над християнами Османської імперії. Таким чином, план про розширення впливу Російської імперії на південь остаточно було провалено.
Те ж саме повторюється з москалями і в нинішній активній фазі Другої російсько-української війніи! Знову захотіли всієї України — будуть розвалені до меж колишнього московського князівства!
І хоча війська коаліції тоді не проводили спільного Параду перемоги над росією, а ми найближчим часом разом з усім цивілізованим світом однозначно такий Парад Перемоги над москалями проведемо!!!
І жоден історик не говорить в кінці, а хто ж і коли звільнив Севастопіль від окупації?
І чому відсутнє свято тієї перемоги?
Бо її просто не було!
Окупаційні війська без коштів, провіанту і теплого одягу, напередодні зими(все це загинуло під Балаклавою під час шторму – ті кораблі і досі стоять в намулі на Балаклавському рейді на глибині 90м) взбунтувалися і самі покинули спустошений ще захисниками(навіть котів поїли) Севастопіль…
Ось чому тим переможцям було не до парадів!
Тоді ж загинув і сумно відомий «Чорний принц» з грішми для окупаційних військ, а як згадка про це — все рятувальне знаряддя на кораблях і досі називається епронівським, але це вже зовсім інша історія…
Доречі, слово «балаклава» якраз і виникло тоді, бо від холоду англо-французські окупанти, які атакували Сапун гору з боку Балаклави, натягували на голову все, що могли і лише для очей прорізували щілини…
Євген ЛУПАКОВ,
Почесний Голова Спілки офіцерів України,
капітан першого рангу