Питання щодо скасування депутатської недоторканності вже багато років фігурує серед обіцянок українських політиків та включається до передвиборчих програм партій під час кожних виборів.У 2000 році, на референдумі щодо змін до Конституції переважна більшість громадян (89%) підтримала обмеження депутатської недоторканності.
Після останніх парламентських виборів 2014 року п’ять фракцій у своїй коаліційній угоді пообіцяли скасувати депутатську недоторканність.
Однак сумнозвісна 80-та стаття Конституції, яка її гарантує, і досі залишається незмінною.
Вкотре згадати про депутатську недоторканність українське суспільство змусили подання Генерального прокурора одразу на шістьох депутатів Верховної Ради.
Іронія в тому, що й сам Юрій Луценко, будучи у першій п’ятірці блоку «Наша Україна — Народна самооборона», обіцяв скасувати депутатську недоторканність ще у далекому 2007 році.
А щодо фактичного позбавлення імунітету, то історія сягає корінням у 1994 рік.
Перше голосування про зняття недоторканності у парламенті відбулося 23 роки тому.
Тоді Юхима Звягільського звинувачували у зловживанні службовим становищем та вивезенні 300 млн. доларів нелегальної готівки до Ізраїлю.
Саме він і став «першою ластівкою».
Вдруге парламент голосував за зняття недоторканності у 1999 році.
Павло Лазаренко був звинувачений у відмиванні коштів та привласненні близько 400 мільйонів доларів.
У 2002 році позбавили недоторканності і засудили депутата Миколу Агафонова, який працював гендиректором агрофірми «Наукова» у Дніпропетровській області.
Йому інкримінували привласнення понад 24 мільйонів доларів. У 2000 році парламент позбавив недоторканності колишнього керівника «Градобанку» Віктора Жердицького, але його справу в українському суді не розглядали.
Наступного разу Верховна Рада давала згоду на позбавлення депутатської недоторканності у 2009 році представника фракції блоку Юлії Тимошенко.
Віктора Лозінського звинувачували в убивстві жителя Кіровоградщини.
У 2014 році парламент попереднього скликання підтримав подання ГПУ зі звинуваченнями у державній зраді та сепаратизмі й зняв депутатську недоторканність iз члена фракції Партії регіонів Олега Царьова.
У 2015 році вже чинний парламент проголосував за зняття недоторканності з представника фракції Радикальної партії Ігоря Мосійчука, його затримання і арешт.
Тоді ж Верховна Рада дала згоду на зняття недоторканності, але без затримання і арешту, іще одного депутата фракції Радикальної партії — Сергія Мельничука.
Того ж року недоторканність було знято й із Сергія Клюєва, а наступного, 2016-го, — з Олександра Онищенка.
Обох звинувачують у розкраданні державних коштів.
А реально першими запропонували зняти недоторканнiсть iще в 1994 роцi депутати на чолi з головою Комiсiї Верховної Ради з питань боротьби з корупцiєю Григорiєм Омельченком (усього понад 50 осіб — див. копiю заяви).
Парламент того ж скликання у 1998 роцi зробив перший крок, зняв недоторканнiсть iз депутатiв мiсцевих рад.
