Відродивши 05 квітня 1992р. наші Військово–Морські Сили України, ми з перших днів почали розробку нашої символіки(нові кокарди на кашкети з’явилися ще раніше, там ми замість окупаційної московської символіки – червоних зірок, чіпляли наші історичні золоті тризуби) на базі вивчення нашої героїчної військово–морської історії та історії нашої держави.

На сайті «Форуму українського геральдичного товариства http://uht.org.ua/forum/viewtopic.php?f=45&t=1199 » з посиланням на книгу: Мамчака М. Військово–морська символіка України (http://ukrlife.org/main/uacrim/mam4aksymb.html) сказано: «остаточне вирішення питання флотської, як і загальновійськової символіки загалом, затягувалося, тому на першому новозбудованому кораблі ВМС – кораблі управління «Славутич» – взамін Військово–морського прапора 28 липня 1992 року довелося піднімати Державний прапор України.» І це не дивлячись на те, що аналогічна ситуація вже виникла ще 28 червня 1992р. тральщик ЧФ «Сигнальщик» за рішенням свого екіпажу, на противагу антиукраїнській істерії на той час на Чорноморському флоті, став першим кораблем на Чорному морі, який підняв український державний прапор. Але влада в Києві навіть на цей дійсно подвиг українських моряків – офіцерів, російським окупаційним командуванням всі вони негайно були звільнені з ЧФ «за службовою невідповідністю»!!!, не реагувала…

В журналі «Військо України» № 07’2011 Федір Белаш в своїй статті «ВІЙСЬКОВО–МОРСЬКА СИМВОЛІКА УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ», – пише: «З початку липня 1992 р. в екіпажі «Славутича» зусиллями ініціативної групи у складі капітан–лейтенанта Ю.Лужецького(певний час був Головним геральдистом ВМСУ), лейтенантів А.Сафроняка, Г.Каська, О.Гинька було створено емблему «Славутича», ескізи до прапора та гюйса. Ці ескізи були прийняті загальним рішенням офіцерського та мічманського складу екіпажу «Славутича» та затверджені командиром корабля капітаном 3–го рангу В.Мандичем.

Також було знайдено шефів для виготовлення комплекту прапорів (кормового, стеньгового та гюйса). Ними стало Миколаївське швейне об’єднання «Евіс», яке виготовило три комплекти цих прапорів.

Кормовий та стеньговий прапори були вишиті, а на гюйси довелося самотужки наносити тризуб фарбою.

Маразматична ситуація – офіційно в Україні створені Військово–Морські Сили України(в формі Орггрупи), а життя в них продовжується на умовах самодіяльності…

І цей владний маразм, бо українці ніколи не чекали нічого доброго від влади, а все робили з власної ініціативи!, в Україні продовжується і досі – успішне ведення війни з московськими окупантами сьогодні теж було б неможливе без волонтерів…

Цікавим є і той факт, що першу правдиву інформацію про історію українського військового флоту, його символіку, тощо, це підтвердив і Ю.Лужецький, ми отримали з книги старшого сержанта у відставці, письменника, військового історика–дослідника св.п. Кравцевича Володимира Яковича ”Український флот…”, яку нам до Орггрупи передали з Києва волонтери(тоді вони звалися «шефи»). Цей «військово–морський буквар» Севастопільська Спілка офіцерів розповсюдила на всі кораблі, в бібліотеки військових частин і підрозділів.

«Та час не чекав, – пише Мамчак, ситуація навколо Чорноморського флоту політизувалася і різко ускладнилася. ВМС України прилюдно виставлялися як флот без минулого, без історії, символіки, традицій і бойової слави. Крім того, на літо 1993 року було заплановано введення до складу національного флоту фрегата «Гетьман Сагайдачний» та десантного корабля на повітряній подушці «Донецьк», і моряки, поборюючи як антиукраїнські сили на місцях, так і бюрократичні перешкоди в Києві, намагалися провести ритуал відповідно до усталених на флоті традицій.«

Перше урочисте підняття прапора ВМС України відбулося 26 червня 1993р. на десантному кораблі на повітряній подушці «Донецьк». Свого прапора на ДКПП «Донецьк» не було і екіпажу «Славутича» довелося поділитися одним комплектом прапорів.»

«…Однак у Міністерстві оборони України появилася опозиція до пропозицій військових моряків, – пише Мамчак. Так, спочатку голова комісії з розробки символіки, людина дуже далека від флоту і знання історії військових формувань України, заступник міністра оборони генерал–лейтенант Іван Біжан не розумів, а можливо навмисно імітував свою недолугість, чому флотська символіка має так різко відрізнятися від проектів символіки інших видів Збройних Сил. Пояснення зробив старший офіцер Головного управління ВМС ГШЗС України капітан 1 рангу Валентин Польовий. Він заявив, що синій хрест є символом Святого Миколая, покровителя моряків всіх часів і морів, та що наші моряки без образу і символу свого покровителя в море не ходять. І хоча його аргументи не зовсім відповідали історичній істині, опозиція проти них стала безсилою, змушена була погодитися і допустити проект до затвердження міністром оборони України. Оглянувши проект Військово–морського прапора, Костянтин Морозов затвердив пропозицію військових моряків, відзначивши при цьому, що вони першими з інших видів Збройних Сил визначилися з прапором свого виду Збройних Сил. Єдиною зміною, що була внесена (за рішенням Міністра оборони К. Морозова – уточнення Ф.Белаша) до прапора флоту УНР, була заміна тризубця часів УНР на сучасний Малий Герб України.«

Цікаво, що аналогічна ситуація мала місце і при затвердженні першого варіанту прапора флоту УНР від 14 січня 1918 р.

Як стверджує Вікіпедія, коли на засіданні Секретаріату УНР затверджувався закон про флот, то соціал-демократи були проти того, щоб на середньому зубі тризуба був хрест. Однак старший лейтенант Білинський Михайло Іванович заявив, що «моряки в море без хреста не вийдуть». Також він заявив, що цей хрест буде пам’ятним знаком для українців, що загинули під час війни, і одночасно буде служити нагадуванням про старі козацькі морські прапори. Проти цього аргументу опоненти Білинського нічого сказати не змогли. Так на полотнищі першого українського військово-морського стяга з’явився золотий хрест в наверші знака Святого Володимира Великого, як пам’ять про подвиг екіпажу мінного загородника «Прут», що загинув 29 жовтня 1914 року, команда якого була укомплектована практично повністю з одних українців.

Цей прапор став першим офіційно затвердженим українським військово-морським прапором. Особливо слід відмітити той факт, що тризуб як символ з’явился вперше саме на військово-морському прапорі України, задовго до того як він був затверджений малим державним гербом.

«Затверджений міністром оборони України і погоджений з Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України Леонідом Кравчуком Військово–морський прапор вперше в історії сучасних Військово–морських сил Збройних Сил України в присутності великої делегації з Донецької області був урочисто піднятий на десантному кораблі на повітряній подушці «Донецьк» 26 червня 1993 року у феодосійському ВО «Море».

Право першого в історії Українського військового флоту підняття Військово–морського прапору було надано одному з перших українських морських офіцерів командиру бригади надводних кораблів – капітану 2 рангу Миколі Жибарєву( – Микола Жибарєв – старший на поході СКР–112, коли той під обстрілом кораблів і авіації російських окупантів здійснив перехід з Донузлава до Одеси) та командиру корабля капітану 3 рангу Олександру Звєрєву.

А Федір Белаш продовжує:»Значну допомогу ВМС України з питань символіки надав львів’янин граф Орест Карелін–Романишин. Він був спеціалістом з питань геральдики, мав декілька персональних виставок військових прапорів і власноруч пошив прапори для кораблів та морської піхоти.

Саме його комплект Військово–морських прапорів України, освячений Патріархом Київським і всієї України–Руси Філаретом, у присутності численних делегацій з міст і областей України та керченських корабелів прапорів, через тиждень, 4 липня 1993р. був урочисто піднятий у Керченському ВО «Затока» на сторожовому кораблі «Гетьман Сагайдачний».

Прапор співпадав зображенням та формою з прапором УНР, а гюйс мав дві косиці.»

Так історичний Військово–морський прапор України продовжив своє життя у морській історії сучасної України та українського флоту, возз’єднавши собою історію України–Руси, козацького флоту, державного флоту УНР та флоту сучасної України. На цих кораблях поряд з Військово–морським прапором вперше було піднято і гюйси нового зразку.«

Як відомо, ані рішення цієї комісії, ані рішення Міністра оборони, тим паче погодження Президента не було втілене у наказ чи директиву. Поки що не вдалося навіть документально встановити точну дату цих рішень.

«Та комплексна робота над військово–морською символікою продовжувалася. Значно пожвавив роботу над створенням бойових прапорів і прапорів видів Збройних Сил України наказ міністра оборони України № 199 від 30.08.1993 р. «Про хід роботи щодо розробки і впровадження військової символіки Збройних Сил України», яким була передбачена ціла низка заходів. Роботу з військового прапорництва та збору пропозицій з військ і від зацікавлених організацій сконцентрували у Центрі з розробки форми одягу Тилу Збройних Сил України. Тож уже у жовтні 1993 року колегія Міністерства оборони України, поряд з проектами Бойового прапора військової частини і прапорів інших видів Збройних Сил, затвердила прапор і гюйс Військово–Морських Сил, котрі до того вже протягом чотирьох місяців розвівалися над просторами Чорного моря. Відповідно до Положення про прапори видів Збройних Сил, розробленого за участі штабу ВМС України і затвердженого Міністром оборони України, встановлювалося, що прапор Військово–Морських Сил одночасно є і Бойовим прапором корабля, являється символом честі, доблесті і слави та закликає самовіддано служити українському народові, твердо і непохитно боронити українську державу, не шкодуючи в бою свого життя.

Однак законодавче затвердження військової символіки все ще залишається не вирішеним і до сьогодні. Адже згідно з прийнятими 21.10.1993 року доповненнями до Закону України «Про Збройні Сили України» право затвердження Бойових прапорів військових частин та прапорів видів Збройних Сил України було надано Верховній Раді України.»

Як повинно бути – забезпеченням кораблів прапорами здійснювалося тилом ВМСУ

У липні 1994 р. СКР (з 1996 р. — фрегат) «Гетьман Сагайдачний» під прапором, який майже повністю відповідав нашому історичному, затвердженому ще в 1918р. прапору, прибув до французького порту Руан на святкування 50–річчя висадки десанту союзників «Армада Свободи». Вперше під час походу прапор Військово–Морських Сил Збройних Сил України було представлено у Середземному морі та Атлантичному океані.

Та після походу заступник Міністра оборони - командувач ВМС України віце–адмірал В.Безкоровайний поставив питання щодо заміни прапора та корабельного гюйса.

Український історичний військово–морський прапор, затверджений міністром оборони України і погоджений з Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України Леонідом Кравчуком, продемонстрований нашими бойовими кораблями в морях і океанах всім країнам, що мають свої військово–морські сили, і визнаний ними, «совєцького адмірала» не задовольнив, а можливо і змушений був виконувати вказівку ФСБ…

Викинувши з нашого військово–морського прапора державний прапор України, він, своїм наказом командуючого ВМСУ «Про введення в дію тимчасового положення про Військово–морський прапор України» від 8 грудня 1994р., затвердив для Військово–морських сил України колишній прапор допоміжного флоту царської Росії – прямокутний синій хрест.

Гюйс був запропонований командуючим у вигляді Державного прапора.

Українські військові моряки розуміючи чи то дурість, чи то виконання командувачем вимог сусідньої країни–окупанта, зверталися за допомогою у відновленні нашої державницької військово–морської символіки до різних державних установ в Києві і до народних депутатів України зокрема.

Як далі пише Ф.Белаш – «На серпень–вересень 1996 р. було заплановано трансатлантичний перехід загону кораблів до США і питання символіки знову загострюється.»

У червні 1996р. секретар комісії, затвердженої наказом командувача № 298 від 14 червня 1996р., представив черговий альбом з проектами прапора ВМС та посадових прапорів на погодження та затвердження в Міністерстві оборони України. В Києві до цієї роботи долучились народний депутат Є.Лупаков та Л.Гуляєва. До прапора ВМС зразка 1994р. додали зображення Державного прапора у крижі. Синя облямівка з усіх сторін хреста зосталася. Ширина синьої та білої смуги облямівки стали однаковими. Гюйс не змінювали. З новою-старою пропозицією офіцерів-патріотів в Києві знову вимушені були погодитися, але офіційного затвердження і цього разу не відбулося.

Вимушений був з цим змиритися і Безкоровайний, отож група кораблів під час трансатлантичного переходу у серпні–вересні 1996 р. вже користувалася оновленими прапорами.

Проекти робочих ескізів посадових прапорів протягом кількох років «мандрували» кабінетами Міністерства оборони України, доки не були погоджені 7 квітня 1997р. Міністром оборони генерал–полковником О.Кузьмуком. Та наказу Міністра оборони про затвердження та введення в дію посадових прапорів знову так і не відбулося.

 Військово–морський прапор – поданий ще у червні 1996р. і неофіційно затверджений 7 квітня 1997р. Міністром оборони. Відомі варіанти з синьою облямівкою в кантоні. Використовувався як воєнно–морський прапор України з 1992р.

… У 2001р. була створена Військово–геральдична служба у Генеральному штабі Збройних Сил України, з 2006р. – «Відділ військової символіки та геральдики Генерального штабу Збройних Сил України». Саме тут і займались подальшою розробкою та впровадженням у життя і військової символіки взагалі, і військово–морської символіки окремо.

Результатами цієї роботи став Указ Президента України від 20 червня 2006 р. №551 «Про символіку, яка використовується у Збройних Силах України». Цей Указ офіційно перезатвердив в тому числі і прапор, емблему та штандарт командувача Військово–Морських Сил Збройних Сил України.»

Як бачимо, уже не одну річницю відродження ВМСУ напівофіційно ми відзначили, але «наша зрада» так на офіційне затвердження військово–морського прапора і не розродилась…

Доречі, з цього року, відповідно до вимог Указу Президента України №331/2015 від 12 червня 2015 року «Про День Військово–Морських Сил Збройних Сил України» в Україні свято – День Військово–Морських Сил Збройних Сил України відзначаємо знову як і раніше, а не як в часи «попєрєдніков» разом з окупантами, у першу неділю липня – 02.07.17.

Мабуть, дякувати Богу, в штормову погоду в Одесі, одночасне святкування Дня ВМСУ разом з російськими окупантами, Верховному головнокомандувачу ЗСУ, не сподобалося…

Спілка офіцерів України вітає моряків–спілчан і всіх українських військових моряків, їхні родини з цим, поки що офіційно не затвердженим державою, святом Військово–морського прапора та бажає всім нам міцного флотського здоров’я, безмежного як океан щастя, перемоги завжди, у всьому і над усіма, в першу чергу – над нашим споконвічним ворогом – москалями та сім футів під кілем!

Слава Військово–Морським Силам України!         Слава Україні!

20.06.17