Особисто
ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ
УКРАЇНИ
ШОКІНУ В.М.
З А Я В А
про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину,
вчинене Януковичем Віктором Федоровичем на посту
Президента України
(подається в порядку ст.214 КПК України)
30 квітня 2009 року мною був зареєстрований проект
Постанови Верховної Ради України «Про утворення Спеціальної
тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування
діянь Президента України Януковича Віктора Федоровича, які місять
ознаки злочину та розгляду питання про усунення його с поста
Президента України в порядку імпічменту» (реєстраційний № 6366
від 30.04.2010р. — копії проекту постанови, пояснювальної записки до
неї, депутатських звернень і запиту до голів парламентських
фракцій — додаються).
Комісія не була утворена і не приступила до роботи з різних
причин не надання головами парламентських фракцій своїх
представників (народних депутатів) до складу Комісії.
4 червня 2010 року на засіданні Верховної Ради України був
оголошений мій депутатський запит «Про порушення кримінальної
справи щодо Президента України Януковича В.Ф та дачі правової
оцінки його діям, які мають ознаки злочинів» (№11/10-541 від
04.06.2010р., копія запиту додається).
2
Зміст депутатського запиту був поширений у ЗМІ і набув
суспільного розголосу. Так, газета «Україна Молода» 5 червня 2010
року опублікувала матеріал під заголовком «Депутат Омельченко
звинувачує Януковича у державній зраді й вимагає порушити проти
нього кримінальну справу»(копія публікації додається).
У запиті мова йшла про наступне.
21 квітня 2010 року в м. Харкові Президент України
В.Янукович і Президент Російської Федерації Д.Медведєв підписали
«Угоду між Україною та Російською Федерацією з питань
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на
території України».
Згідно з висновком Головного науково-експертного управління
Апарату Верховної Ради України (26.04.10) на проект закону «Про
ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на
території України» (реєстр. № 0165 від 23.04.2010р.) щодо
конституційності законопроекту та доданого до нього Угоди є
дискусійним у зв’язку з можливістю різного тлумачення співвідношення
між нормами частини 7 статті 17 Конституції України та пункту 14 її
Перехідних положень.
Головне науково-експертне управління запропонувало
звернутись до Конституційного Суду України для отримання висновку
щодо відповідності цієї Угоди Конституції України.
Комітет з питань Європейської інтеграції Верховної Ради
України запропонував відхилити законопроект (реєстр. №0165 від
23.04.2010р.), як такий , що суперечить ст.17 Конституції України.
Комітет також зазначив, що Президент України В.Янукович,
підписуючи зазначену Угоду, порушив вимоги ст.ст.4,5,6,20 Закону
України «Про міжнародні договори України» та ст. 19 Конституції
України.
Комітет зробив висновок, що згідно з ч.2 ст.9
Конституції України ратифікація зазначеної Угоди можлива
лише за умови внесення змін до ст.17 Конституції України, яке
може відбутися тільки шляхом Всеукраїнського референдуму, як
того вимагає ст.156 Конституції України.
Комітет у закордонних справах Верховної Ради
України ухвалив рекомендувати Парламенту відхилити проект
закону «Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською
3
Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту
Російської Федерації на території України» (реєстр. № 0165
від 23.04.2010р.), «як такий, що має антиконституційний і
антидержавний характер та ставить під загрозу національні
інтереси України, підриває її державний суверенітет і
територіальну цілісність та веде до нарощування державного
боргу країни».
Комітет також рекомендував Верховній Раді України
звернутися до Конституційного Суду України з вимогою
невідкладного розгляду питання про порушення імперативних
вимог ст.17 Конституції України щодо заборони розташування
іноземних військових баз на території України, щодо
обмеженості дії разової норми ст.14 Перехідних положень
Конституції України крайнім терміном — 28 травня 2017 року
та підпорядкування норм Перехідних положень ст.17
Конституції України.
Згідно з вимогами ст.151 Конституції України висновки
про відповідність Конституції України чинних міжнародних
договорів України або тих міжнародних договорів, що
вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість, Конституційний Суд дає лише за зверненням
Президента України або Кабінету Міністрів України.
Ні Президент України В.Янукович, ні Кабінет Міністрів
України не звернулися з цього питання до Конституційного Суду
України, навмисно проігнорувавши висновки профільних
комітетів та Головного науково-експертного управління
Парламенту.
Окрім того, підписана Президентом України
В.Януковичем в Харкові Угода суперечить базовій Угоді між
Україною і Російською Федерацією про статус та умови
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на
території України, яка є діючою і на даний момент не тільки
не денонсована, а пролонгована, що створює прецедент
правового конфлікту.
В засобах масової інформації державні і політичні діячі,
лідери політичних партій, громадських організацій, народні депутати
України, а також юристи висловили думку що, підписанням зазначеної
Угоди, Президент України В.Янукович допустив зловживання владою,
4
перевищення своїх службових повноважень і таким чином вчинив
злочин та зрадив національні інтереси України.
Правовий аналіз діянь Президента України В.Януковича,
висновків зазначених комітетів Верховної Ради України, Головного
науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України та
оцінок юристів щодо підписання В.Януковичем зазначеної Угоди, на
мою думку, дає підстави зробити висновок, що в діях Президента
України В.Януковича вбачаються ознаки злочинів, передбачених
ст.111 (державна зрада), ст.364 (зловживання владою або
службовим становищем), ст.365 (перевищення влади або
службових повноважень) Кримінального Кодексу України.
Підписання В.Януковичем Угоди та її ратифікація Верховною
Радою України призвели до загострення політичної ситуації,
дестабілізації, жорсткого протистояння та насильства в суспільстві і
Парламенті, масових мітингів, порушення громадського порядку,
зіткнення з правоохоронними органами, хуліганства, нанесення
тілесних пошкоджень громадянам, працівникам міліції, народним
депутатам.
27 квітня 2010 року Президент України В.Янукович виступав
на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи (Стразбург), де
навмисно, в порушення вимог Конституції і законів України та судового
рішення, яке вступило в законну силу, заявив: «Визнати Голодомор,
як факт геноциду, неправильно і не справедливо».
Зазначу, що Комітет ПАРЄ з юридичних питань і прав людини
(членом якого я був) визнав голодомор в Україні 1932-1933 роках
геноцидом і запропонував сесії ПАРЄ включити це визначення
(геноцид) до резолюції.
Сказане В.Януковичем напередодні розгляду сесією ПАРЄ
проекту резолюції про Голодомор в Україні 1932-1933 роках суттєво
вплинуло на об’єктивність резолюції (прийнята 28 квітня 2010 року),
у якій голодомор не був визнаний «геноцидом».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Голодомор 1932-1933
років в Україні» Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом
Українського народу.
«Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні
визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору,
приниженням гідності Українського народу і є протиправним» (ст.2
Закону).
5
13 січня 2010 року Апеляційний суд м. Києва постановив, що
колишні керівники СРСР Сталін Й.В., Молотов В.М., Каганович Л.М.,
Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я. і Хатаєвич М.М. з метою
придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення
побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом
створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення
частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років,
умисно організували геноцид частини української національної групи,
внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто
безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч.1ст.442
Кримінального кодексу України (геноцид).
Постанова суду набрала законної сили.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення
ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими для
виконання.
Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України (ст.19 Конституції).
Аналіз Конституції, чинного законодавства України та
твердження Президента України В.Януковича: «Визнати
Голодомор, як факт геноциду, неправильно і не
справедливо», на мою думку, дають підстави зробити
висновок, що в діях В.Януковича є ознаки злочинів,
передбачених ст.382 (умисне не виконання службовою особою, яка
займає особливо відповідальне становище, постанови суду, що
набрало законної сили), ст.364 (зловживання владою або службовим
становищем), ст.365 (перевищення влади або службових
повноважень) Кримінального Кодексу України.
Вищезазначені фактичні дані, на мою думку, є
достатніми для порушення кримінального провадження щодо
Януковича В.Ф., проведення досудового слідства і направлення
справи до суду.
У депутатському запиті я просив Генерального прокурора
України О.Медведька порушити кримінальну справу щодо Януковича
В.Ф., провести повне, всебічне, об’єктивне дослідження всіх обставин
справи, за результатами якого дати правову оцінку діянням
Президента України Януковича В.Ф.
6
Заступник Генерального прокурора України В.Кудрявцев у
відповіді на запит повідомив, що «Генеральна прокуратура України не
уповноважена здійснювати нагляд за додержанням законності у
діяльності Президента України» (копія відповіді В.Кудрявцева № 0711/1-
18259-10 від 14.06.10р.- додається).
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.214 КПК
України, прошу Вас: зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових
розслідувань мою заяву про кримінальне правопорушення, вчинене
Януковичем В.Ф. (№ 95-с від 25 листопада 2015 року), розпочати
кримінальне провадження та присвоїти йому номер.
По завершенню досудового слідства, справу з обвинувальним
актом щодо Януковича В.Ф. направити до суду для розгляду по суті.
Про результати розгляду заяву прошу надати мені письмову
відповідь.
Додаток: по тексту на 21 арк.
З повагою,
ГЕРОЙ УКРАЇНИ,
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ ІІ-VI СКЛИКАНЬ,
ЧЛЕН ПАРЄ (2006-2010рр.),
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО