Особисто:
ГОЛОВІ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
ГРИЦАКУ В.С.

З В Е Р Н Е Н Н Я

Про грубе порушення вимог чинного законодавства України
та Міжнародних Конвенцій,
вчинене керівниками Головного слідчого управління
Служби безпеки України Остафійчуком Г.В. та Тиводаром Б.М.,
при розгляді заяви про кримінальне правопорушення,
що має ознаки злочину, передбаченого ч.1ст. 442 КК України (геноцид)

ШАНОВНИЙ ВАСИЛЮ СЕРГІЙОВИЧУ!

Сподіваюсь, що Ви знайдете час ознайомитись зі зверненням
особисто. Мова йде про підлеглих Вам посадових осіб – начальника
Головного слідчого управління Г.Остафійчука (призначеного Указом
Президента 23.06.15р.) і його заступника Б.Тиводара, які своїми
діяннями дискредитують не лише Службу безпеки і Президента
України, а й Державу Україна.
24 червня 2015 року я в порядку ст. 214 КПК України звернувся
до начальника Головного слідчого управління Служби безпеки України
Г.Остафійчука з заявою «Про кримінальне правопорушення, що має
ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст.442 КК України (геноцид –
кримськотатарського народу та інших народів, які проживали в
Криму у 1944 році), організованого керівництвом тоталітарного
комуністичного режиму в СРСР на чолі зі Сталіним Й.В.».
Заяву відповідно до вимог КПК України прийняв ст. слідчий СБ
України Р.Фролов, який склав протокол, на якому я поставив свій
підпис. Слідчий розписався на копії моєї заяви про її отримання і
запевнив, що заява в цей же день буде передана начальнику
Головного слідчого управління СБ України Г.Остафійчуку.
2
Наголошую, що згідно з вимогою ст. 214 КПК України заява про
кримінальне правопорушення повинна бути невідкладно, але не
пізніше 24 годин після її подання внесена до Єдиного реєстру
досудових розслідувань і розпочате розслідування.
Слідчого для проведення досудового розслідування, відповідно
до Закону, повинен був призначити начальник ГСУ СБУ Г. Остафійчук
або його заступник.
Підслідність злочину, передбаченого ст. 442 КК України
(геноцид), віднесена до компетеції слідчих Служби безпеки України
(ст.216 КПК України).
Нагадаю, що 14 травня 2015 року аналогічна заява була мною
направлена тодішньому голові Служби безпеки В.Наливайченку (Ви
були у нього 1-м заступником з 7 липня 2014р.), який 18 травня на
брифінгу повідомив: «Найближчим часом будуть прийняті слідчі
рішення і ми будемо розслідувати цей злочин геноциду» (Інтернет
видання «Українська Правда», 18.05.2015р.). Начальником ГСУ СБУ був В.Вовк.
Проте, що «Насильницька депортація сталінським режимом
кримських татар в 1944 році де-юре і де-факто є злочином проти
людяності і актом геноциду цілого народу, який призвів до загибелі
46% виселених татар», — В.Наливайченко стверджував ще 16 травня
2012 року, будучи головою Політради партії «Наша Україна» (Інтернет
видання «Українська Правда», 16.05.2012р.).
Привертаю Вашу увагу, що вранці 15 травня 2015 року мною
була отримана інформація, що про мою заяву, яку я подав 14 травня
до СБУ, уже відомо в Москві і за вказівкою президента Росії В.Путіна
ФСБ через свої агентурні позиції в Україні буде вживати заходи, щоб
зашкодити розслідуванню справи та не допустити визнання судом
депортації кримських татар геноцидом.
Тому, 15 травня 2015 року в другій половині дня я передав
через приймальню Адміністрації Президента до Президента України
Порошенка П.О. звернення щодо забезпечення юридичного визнання
депортації кримських татар актом геноциду та вказав на обставини
можливого впливу на це питання ФСБ Росії (№ 59-с від 15.05.15р.).
В цей же день (15.05.2015р.) Верховна Рада України прийняла
Звернення до ООН, Європейського Парламенту, ПАРЄ,
Парламентської Асамблеї ОБСЄ, світових лідерів та всіх членів
Міжнародного співтовариства щодо засудження порушень прав і
свобод кримськотатарського народу, у якому закликала міжнародні
співтовариства «засудити насильницьку депортацію кримських
татар, здійснену комуністичним режимом СРСР 18 травня 1944
року…»
3
18 травня 2015 року Президент України П.Порошенко,
виступаючи у Національній опері України ім. Т.Шевченка на вечорі -
реквієм пам’яті жертв депортацій, прирівняв депортацію
Кримськотатарського народу до Голодомору в Україні у 1932-1933
роках, який Законом і Апеляційним судом м. Києва визнаний
геноцидом Українського народу.
Заступник глави Адміністрації президента України А.Таранов
повідомив, що моє звернення на ім’я Президента України П.Порошенка
щодо необхідності юридичного визнання депортації кримсько-
татарського народу та національних груп із Криму у 1944 році актом
геноциду розглянуто. З огляду на викладене у моєму зверненні, за
дорученням Президента України П.Порошенка до Служби безпеки
України (головою на той час був В.Наливайченко — Г.О.) надіслано
відповідного листа з проханням розглянути моє звернення та
проінформувати мене про результати (копія відповіді А.Таранова за № 46-
01/1838 від 23.06.2015р. направлена начальнику ГСУ СБУ Остафійчуку Г.В.
10.07.15р. ).
У заяві МЗС України «Щодо відзначення 70-ї річниці депортації
кримських народів» від 16 травня 2014 року зазначено: «Депортація
кримських татар 18 травня 1944 року, здійснена партійно-
державним керівництвом СРСР, стала найтрагічнішою сторінкою в
літописи історії кримськотатарського народу. При переселенні та у
важких умовах спец поселень і протягом перших років заслання
загинуло до 46 відсотків всього населення. Це був справжній
геноцид, вчинений Сталіним проти кримських татар …».
17 квітня 2014 року Верховна Рада України Законом «Про
відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою»
(№1223-VII) визнала депортацію кримських татар злочинним актом.
12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла
Постанову, якою депортацію кримських татар у 1944 році з Криму
визнала геноцидом кримськотатарського народу.
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир
В’ятрович, співробітники інституту, які є фахівцями з зазначеної
тематики, оцінюють депортацію кримських татар у 1944 році не тільки
як злочин проти людяності, а також як акт геноциду.
Нагадаю, що ще 10 грудня 2005 року 4 сесія четвертого
Курултаю Кримськотатарського народу прийняла постанову, якою
визнала депортацію 18-20 травня 1944 року і наступні десятиліття
4
утримування кримських татар в місцях вигнання актом геноциду
корінного народу Криму.
Сесія Курултаю звернулася до Президента України В.Ющенка і
Верховної Ради України з проханням офіційного визнання злочинної
депортації Кримськотатарського народу, вчиненої радянським
режимом, одного із безпрецедентних в історії людства, фактом
геноциду і ініціювати від імені України такої ж правової оцінки з боку
міжнародної спільноти.
У травні 2009 року, під час пам’ятних заходів до 65-ї річниці
депортації кримських татар, Служба безпеки України відкрила архівні
документи про масові насильницькі виселення Кримськотатарського
народу у 1944 році.
Голова СБУ В. Наливайченко повідомив журналістам (цитую): «На
основі розсекречених документів слідчими будуть проведені роботи з
тим, аби вийти на притягнення до правової відповідальності всіх
тих, хто стояв за цим злочином депортації і його здійснював»
(Інтернет видання «Українська Правда», 20 травня 2009 р.).
Мною були вивчені архівні матеріали, наукові дослідження
істориків, висновки правознавців і експертних комісій, свідчення
очевидців депортації кримських татар, а також публікації у ЗМІ на цю
тематику.
Встановлено, що за даними архівів Кримського обкому КПУ і ЦК
КПРС з Кримської АРСР в травні 1944 року всього було виселено 45
384 кримськотатарських сімей, загальною чисельністю 194 303 особи.
За деякими радянським архівними документами значиться, що
органами НКВС СРСР в період 18-20 травня 1944 року з Криму було
депортовано 194 111 кримських татар, за іншими даними – 191 014
осіб .
Дослідження архівних даних дає підстави робити однозначний
висновок: лише у травні 1944 року з Криму було насильно
депортовано понад 194 000 кримських татар.
З урахуванням депортованих після демобілізації з лав Червоної
Армії 8 595 кримських татар — учасників війни, загальна кількість
депортованих кримських татар становила 203 298 осіб.
За підрахунками Комісії Національного руху Кримськотатарського
народу, яка проводила перепис депортованих і загиблих кримських
татар (переписи були проведені в 1957, 1961, 1973-1974 роках),
викладених у «Історичній довідці», загальна чисельність насильно
депортованих з Криму і інших місць проживання кримських татар
становила 238 500 осіб, більшість із яких — жінки і малолітні діти.
5
Чоловіків було лише 13,6% (в основному підлітки і старі люди), діти
складали – 41,7%.
Враховуючи виселених під час колективізації кримських татар,
які проживали в Криму і в південних регіонах країни, а також
виселених у травні 1941 року з Білорусії і Литви та виселених у травні
- липні 1942 року Північного Причорномор’я, загальна чисельність
депортованих кримських татар становила близько 240 000 осіб.
Зроблене дослідження (депутатське розслідування) дало мені
(як колишньому слідчому і кандидату юридичних наук) підстави
зробити однозначний висновок: факт незаконних насильницьких
масових виселень (депортацій) Кримськотатарського народу та інших
національних груп з Криму у 1944 році є встановленим, а в діях
тодішніх керівників тоталітарного комуністичного режиму на чолі зі
Сталіним Й.В. і посадових осіб каральних органів НКВС-НКДБ СРСР
(їхні прізвища та посади встановлені) є ознаки злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України (геноцид).
Їхні діяння носили прямий умисел, направлений на знищення
кримськотатарського народу і підпадають під пункти «а», «в», «с», «d»
Конвенції Генеральної Асамблеї ООН «Про запобігання злочину
геноциду та покарання за нього» та ст.ст.1,3 Конвенції Генеральної
Асамблеї ООН «Про незастосування строку давності до воєнних
злочинів і злочинів проти людства».
18 червня 2009 року, будучи народним депутатом України і
членом ПАРЄ, я звернувся до Президента України В.Ющенка і Голови
Служби безпеки В.Наливайченка (Ви були у нього заступником з 4
червня 2009 р. до 12 березня 2010р.) з депутатським зверненням, а
згодом (16.07.2009р.) і з запитом до В.Наливайченка щодо порушення
кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.1ст.442 КК
України (геноцид) та юридичного (судового) визнання депортації
кримських татар у 1944 році з Криму актом геноциду. Разом зі
зверненнями їм були направлені і матеріали, що підтверджують факт
вчинення геноциду. Начальником ГСУ СБУ на той час був Вовк В.В.
2 липня 2009 року на брифінгу прес-секретар Президента Ірина
Ванникова повідомила (цитую): «Глава держави вважає, що факт
незаконних насильницьких масових виселень Кримськотатарського
народу з Криму у 1944 є незаперечним, а в діях тодішніх керівників
тоталітарного комуністичного режиму на чолі з Сталіним є ознаки
геноциду.
Президент дав доручення Генеральному прокурору О.Медведьку
і голові СБУ В.Наливайченку розглянути питання про порушення
кримінальної справи за фактом незаконних виселень у 1944 році
кримських татар та інших народів, які проживали на території
Криму» (Інтернет видання «Українська Правда», 02.07.2009 р.).
6
Глава Секретаріату Президента України В.Ульянченко у відповіді
на моє звернення повідомила: «За дорученням Президента України
повідомляємо, що Ваше звернення стосовно депортації у 1944 році
кримських татар та інших народів, які проживали в Криму,
розглянуто Главою Держави.
За результатами розгляду Генеральному прокурору України та
Голові Службі безпеки України запропоновано відповідно до
компетенції вжити необхідних заходів реагування з порушеного
питання та повідомити Вас про результати» (копія листа В.Ульянченко
№ 02-02/1946 від 23 липня 2009 р. знаходиться в ГСУ СБУ).
В.Наливайченко на депутатське звернення відповів (цитую) :
«На виконання доручення Президента України Служба безпеки
України у взаємодії з Генеральною прокуратурою проводить збір
матеріалів, які стосуються незаконних виселень у 1944 році
Кримськотатарського народу та інших народів, які проживали на
території Криму.
З цією метою нами спільно із Генеральною прокуратурою
створено робочу групу, співробітники якої вивчають документи про
злочини тоталітарного режиму у 1944 році, встановлюють та
опитують свідків.
За результатами проведеної перевірки буде прийнято
відповідне правове рішення…»(лист № 6/0-6/2 від 06.07.09р.)
Окрім того, 3 липня 2009 року В.Наливайченко заявив
журналістам: «На при кінці червня керівництву Кримськотатарського
Меджлісу були передані всі секретні документи, що стосуються
депортації.» (Інтернет видання «Українська Правда», 03.07.2009 р.).
Заступник Генерального прокурора України В.Пшонка повідомив
мені: «Ваше звернення, яке надійшло від Президента України Ющенка
В.А. щодо перевірки обставин масових виселень (депортацій) у 1944
році кримських татар та інших народів, які проживали в Криму, та
надання правової оцінки діям посадових осіб органів державної влади
тоталітарного комуністичного режиму на чолі зі Сталіним Й.В.,
розглянуто.
З урахуванням вимог ч.3 ст. 112 КПК України щодо підслідності
злочину, передбаченого с.442 (геноцид) КК України, виключно за
слідчими органів СБ України, звернення для організації подальшої
перевірки та прийняття відповідного процесуального рішення в
порядку ст.97 КПК України за фактом депортації в 1944 році
кримських татар та інших народів з Криму направлено до Служби
безпеки України (копія листа В.Пшонки листа № 04/4/1-6352-09 від 15 липня
2009 р. знаходиться в ГСУ СБУ ).
Отримавши в червні 2009 року моє депутатське звернення (яке
було подано голові Служби безпеки України В.Наливайченку як
повідомлення про злочин в порядку ст. 94,95 КПК України) та
доручення Президента України В.Ющенка розглянути питання про
порушення кримінальної справи, Головне слідче управління СБ України
7
(начальник В.Вовк) зобов’язане було відповідно до вимог ст. 97 КПК
України впродовж 3-х, а в разі необхідності дослідчої перевірки — до 10-
ти днів прийняти одне із двох процесуальних рішень:
- винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи
або
- винести постанову про порушення кримінальної справи.
Проте начальник ГСУ СБУ В.Вовк, грубо порушуючи вимоги
ст.97 КПК України, цього не зробив, а В.Наливайченко не забезпечив
належний контроль за виконанням доручення Президента В. Ющенка.
По суті В.Вовк і В.Наливайченко, зловживаючи своїм службовим
становищем, стали на шлях приховування особливо тяжкого злочину –
«геноцид», що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам,
свободам та інтересам всього Кримськотатарського народу і іміджу
України на міжнародній арені.
Відповіді, які я отримав на свої депутатські звернення, по суті,
були відписками, якими керівники СБУ засвідчили своє небажання
порушити кримінальну справу щодо геноциду Кримськотатарського
народу, чим грубо порушили вимоги ст. 97 КПК України .
Тому, 16 липня 2009 року на засіданні Верховної Ради України
був оголошений на ім’я Голови СБУ В.Наливайченка мій депутатський
запит про порушення кримінальної справи за фактом геноциду
Кримськотатарського народу та інших народів, які були депортовані з
Криму в 1944 році та встановлення осіб, що вчинили цей злочин.
На запит я отримав від керівництва СБУ чергову відписку та
запевнення, що «правова оцінка буде надана за результатами
проведеної роботи».
З часу направлення (у червні-липні 2009 року) зазначених
депутатських звернень і запиту (як повідомлення про злочин), дослідча
перевірка під керівництвом В.Наливайченка і В.Вовка тривала понад
8 місяців (замість 10 днів, встановлених законом).
Проте, передбаченого Законом процесуального рішення СБУ так
і не прийняла, хоча В.Наливайченко, В.Вовк і Ви (як перший
заступник голови СБУ) залишалися на своїх посадах до березня
2010 року.
Начальник ГСУ Служби безпеки України В.Вовк (травень 2009-
березень 2010рр., березень 2014- червень 2015рр.), грубо порушуючи
вимоги КПК України, не порушив кримінальну справу (кримінальне
провадження) за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК
України (геноцид). По суті В.Вовк вчинив діяння, що мають ознаки
8
посадового злочину. Правова оцінка цим діянням В.Вовка
Генеральною прокуратурою не дана.
Виникає запитання: чому при наявності приводів і підстав для
порушення кримінальної справи та достатніх доказів, які мною були
надані керівництву СБУ та встановлені нею самостійно за час
дослідчої перевірки ще в 2009 році та наявних сьогодні, а також
публічних заяв В.Наливайченка, що «насильницька депортація
кримських татар в 1944 році де-юре і де-факто є актом геноциду
цілого народу» і «ми будемо розслідувати цей злочин геноциду» -
начальник ГСУ СБУ В.Вовк, навмисно і грубо порушуючи вимоги ст. 19
Конституції України, КПК України, Конвенції «Про запобігання злочину
геноциду та покарання за нього», Конвенції «Про незастосування
строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства», не
порушив у встановлені законом строки кримінальну справу
(кримінальне провадження ) за ознаками злочину, передбаченого
ч.1 ст.442 КК України, не провів повного, всебічного, об’єктивного
досудового слідства і не направив справи до Суду для розгляду ще
шість років тому і не зробив цього коли був на цій же посаді ще
понад рік (з березня 2014 по червень 2015рр.), а головою СБУ весь
цей час був В.Наливайченко ( Ви були у нього першим заступником з
7 липня 2014р.) ?!
Відповідь на вище поставлене запитання лежить не в юридичній,
а в політичній а, можливо, і в іншій площині.
В.Наливайченко і В.Вовк (як тепер Ви і Ваші підлеглі
Г.Остафійчук і Б.Тиводар) при розгляді питання щодо порушення
кримінальної справи (кримінального провадження) за фактом
геноциду кримських татар, керувались не Законом та Конституцією
України і Міжнародними нормами права, а, скоріше за все, якоюсь
доцільністю, а можливо, і особистою зацікавленістю та позицією
політичного керівництва Росії, яке категорично виступає проти
визнання депортації кримських татар актом геноциду, як в Україні, так
і на міжнародному рівні.
Судове (юридичне) встановлення факту геноциду
Кримськотатарського народу є вкрай небажаним для Російської
Федерації, яка є правонаступницею СРСР і повинна нести цивільну
правову (матеріальну) відповідальність за цей злочин у
Європейському Суді з справ людини за позовами кримських татар,
постраждалих від депортації.
За аналогією скарг (позовів) групи громадян Польщі у справі
«Яновець та інші проти Росії. Скарги № 55508/07 і 29520/09» щодо
9
розстрілів НКВС СРСР 14 700 колишніх польських офіцерів, ув’язнених
у таборі військо полонених, та 11 000 цивільних поляків, які
утримувалися у в’язницях на території Західної України і Білорусії.
Розстріли були здійсненні у квітні-травні 1940 року. Ув’язнені у
Козельському таборі були вбиті поблизу Смоленська, в Катинському
лісі.
Міжнародна комісія із представників 12 країн Світу дійшла
висновку, що Радянський Союз (Російська Федерація як його
правонаступниця) несе відповідальність за ці вбивства.
Європейський Суд з прав людини своїм рішенням від 16 квітня
2012 року зобов’язав Російську Федерацію – державу відповідач
виплатити позивачам (полякам) великі суми грошової компенсації.
На основі архівних матеріалів, статистичних даних, переписі
населення і майна, залишеного кримськими татарами після виселення,
експертна Комісія Національного руху Кримськотатарського народу
зробила розрахунки про матеріальні, моральні збитки, нанесені
насильницькою депортацією.
Розрахунки були зроблені за цінами 1961 року з перерахуванням
у долари США за курсом 62 копійки за один долар.
За оцінками експертної Комісії загальний ущерб, нанесений
депортацією кримським татарам оцінюється в сумі 37 927 958 000
доларів США.
Аналогічна ситуація у вирішенні питання визнання депортації
кримських татар геноцидом повторюється і після призначення
Президентом України П.Порошенком Вас Головою СБУ, а
Г.Остафійчука – начальником ГСУ СБУ.
Судячи з діянь нинішніх керівників ГСУ СБУ Г.Остафійчука і
Б.Тиводара при розгляді моєї заяви (№ 70-с від 24 червня 2015 року),
вони у своїй процесуальній діяльності керуються (як свого часу
В.Наливайченко і В.Вовк) не законом, а чиєюсь доцільністю.
Не виключаю (не приведи Господь Бог, що це так!), що ця
«доцільність» може походити від декого з політичних керівників
України після певних невідомих нам домовленостей з Президентом
Росії Путіним, не допустити визнання геноцидом депортацію кримських
татар за рішенням Українського суду, в «обмін» на фабрики, заводи,
землі, пароходи (інформація, яка підтверджує це припущення, але до
кінця ще не перевірену, є в наявності).
Адже, при наявності судового рішення, Російській Федерації, як
правонаступниці Радянського Союзу, за рішенням Європейського Суду
10
з прав людини прийдеться виплачувати кримським татарам
компенсацію майже в 38 мільярдів доларі США.
Так, 25 травня 2015 року у телефонній розмові В.Вовк
повідомив мені (цитую майже дослівно): «… я доповів про вашу заяву
(мається на увазі заява № 57- с від 13.05.15р. – Г.О.) Наливайченку.
Але йому дана указівка не порушувати кримінальне впровадження про
вчинення геноциду проти кримських татар через велику політику».
На моє запитання, хто в Україні міг дати Голові СБУ таку
злочинну вказівку, В.Вовк конкретної відповіді не надав, сказавши лише:
«ви самі розумієте, хто може дати таку вказівку, але це не
телефонна розмова».
Письмової відповіді від В.Наливайченка, В.Вовка або їх підлеглих
про результати розгляду моєї заяви про кримінальне правопорушення
(№ 57-с від 13 травня 2015 року) я не отримав, не дивлячись на
декілька усних нагадувань В. Вовку на його мобільний телефон
(067-323-64-93).
Не отримавши письмової відповіді про результати розгляду моїх
заяв (№№ 69-с і 70-с від 24 червня 2015 року), поданих особисто
начальнику ГСУ СБУ Г.Остафійчуку, я 10 липня 2015 року повторно
звернувся до Г.Остафійчука з проханням надати мені інформацію про
результати їх розгляду (звернення № 76-с ).
16 листопада 2015 року на почтове відділення № 01021 м.
Києва, яке розташоване на вулиці Грушевського 30/1, де знаходиться
офіс Спілки офіцерів України, на моє прізвище (нарешті !) надійшов
лист від заступника начальника Головного управління СБУ
Б.Тиводара за реєстраційним № 6/0-1369/2, датований «23.07.15.»
(копія листа додається).
Виникає запитання, коли ж насправді СБУ відправила цей лист,
якщо він дійшов до адресата майже через чотири (!) місяці. Адже
шлях від відправника (ГСУ СБУ) до місця доставки кореспонденції
(офіс СОУ) спокійно можна пройти за 20 хвилин.
Працівники почтового відділення 01021 підтвердили, що
зазначений лист їм надійшов 16 листопада 2015 року і в цей ж день він
був доставлений у Спілку офіцерів України. (вул.Грушевського 30/1,
оф.325).
Відповідь Б.Тиводара на мої заяви є в традиціях СБУ –
формальною відпискою, яка в черговий раз підтвердила, що і
новопризначене керівництво СБУ і ГСУ при розгляді заяви про злочин
геноциду кримськотатарського народу у своїй діяльності керується (як і
їх попередники В.Наливайченко і В.Вовк) не законом (можливо, чиєюсь
негласною вказівкою, доцільністю, або зацікавленістю), чим грубо
11
порушують вимоги КПК, Конституції України та Міжнародних
Конвенцій, які ратифіковані Верховною Радою і є частиною
національного законодавства України (ст.9 Конституції) .
Із відповіді Б.Тиводара видно, що мої заяви про кримінальне
правопорушення (№ 57-с від 13 травня 2015 року та № 70- с від 24
червня 2015 року), в порушення вимог ст. 214 КПК України, до цього
часу ще не зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових
розслідувань, постанова про початок досудового слідства за фактом
вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.442 КК України (геноцид)
слідчим не винесена і номер кримінального провадження не
присвоєний.
У листі Б.Тиводар згадує, що у 2009 році СБ України спільно з
Генеральною прокуратурою України було розпочато дослідчу
перевірку незаконного виселення 1944 році кримських татар та інших
народів, які проживали в Криму.
Повідомляти мені про це не має необхідності – це загально
відомо, як і те, що ця перевірка була розпочата на підставі моїх
депутатських звернень, адресованих ще у червні 2009 року
Президенту України В.Ющенку та Голові СБУ В.Наливайченку.
Б.Тиводар також повідомляє, що «керівництвом СБУ створено
робочу групу (яку він очолює), яка досліджує питання можливого
геноциду кримськотатарського народу».
Шановний Василю Сергійовичу, невже Ваші підлеглі ГСУ не
знають, що Верховна Рада України визнала депортацію кримсько-
татарського народу у 1944 році злочинним актом і геноцидом?
Б.Тиводар стверджує, що робочою групою «витребуються» з
державних архівів, громадських організацій, від народних депутатів
документальні матеріали щодо депортації кримських татар. Робота у
вказаному напрямку на даний час триває.
Невже заступник начальника Головного управління (керівник
робочої групи Б.Тиводар ) не знає, що згідно з вимогами КПК України,
вилучати («витребувати») документи та вчиняти інші процесуальні і
слідчі дії (тобто збирання доказів) не допускається до внесення до
Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, які містяться у
заяві про кримінальне правопорушення та винесення постанови про
початок кримінального провадження? Такі дії є незаконними і тягнуть
за собою відповідальність, встановлену Законом (ч.3 ст.214 КПК).
12
Лише після порушення кримінального провадження слідчий має
право проводити слідчі (розшукові) дії та вчиняти процесуальні
рішення для отримання (збирання) доказів.
Згідно з Законом, лише огляд місця події можна проводити (та і
то у невідкладних випадках) до внесення відомостей про злочин до
Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Подія злочину, винуватість особи та інші обставини злочину
встановлюється лише після порушення кримінального провадження, а
не при проведенні якогось не процесуального «…дослідження
питання можливого геноциду», яке проводить Б.Тиводар.
Лише після порушення кримінального провадження ГСУ СБУ
може в установленому порядку звернутись з клопотанням про
надання правової допомоги до відповідних правоохоронних органів
Туреччини, щоб отримати докази (свідчення, копії документів та інше)
від кримських татар – свідків депортації, які сьогодні проживають в
Туреччині.
Б.Тиводар пояснює не порушення кримінального провадження
тим, що документальні матеріали незаконної депортації знаходяться
на тимчасово окупованій Російською Федерацією території АР Крим.
Такі пояснення є безпідставними, надуманими і лукавими та
суперечать вимогам ст.214 КПК.
Відсутність «документальних матеріалів», які знаходяться в
анексованому Криму, не можуть бути підставою, для не порушення
кримінального провадження і не проведення досудового слідства.
Зазначу, що документальних матеріалів, необхідних для
порушення кримінального провадження, проведення досудового
слідства та складання обвинувального акту, що депортація кримських
татар у травні 1944 року є геноцидом, в СБУ достатньо (я їх особисто
вивчав), про це неодноразово публічно засвідчував В.Наливайченко і
обіцяв «розслідувати цей злочин геноциду».
Окрім того, копії всіх розсекречених матеріалів, які стосуються
депортації кримських татар, В.Наливайченко публічно передав
керівникам Меджлісу Мустафі Джемілєву і Рефату Чубарову.
Мені важко повірити, що Б.Тиводар цього не знає. Адже він
являється одним з керівників ГСУ СБУ і має досвід роботи слідчого.
Значить, за цим криється щось інше.
Не знаю як Вам, але мені прикро і соромно за СБУ, яка так
безвідповідально, не професійно і аморально ставиться в
продовж десяти років до питання щодо визнання депортації
13
кримських татар актом геноциду, яке для них є таким
чутливим і болючим – трагедією цілого народу!
Пам’ятайте Біблійні пророчі слова: «Правда об’єднує. Брехня
роз’єднує і веде до війни». Прийде час і історія спитає вас…
Якщо ж такий професійний рівень знань кримінального процесу у
Б.Тиводара (як це випливає з його відповіді), то необхідно ставити
питання про відповідність ним займаній посаді.
Ще раз звертаю Вашу увагу, що згідно з вимогою ст. 214 КПК
України заява про кримінальне правопорушення повинна бути
невідкладно, але не пізніше 24 годин після її подання внесена до
Єдиного реєстру досудових розслідувань і розпочате розслідування.
Слідчого для проведення досудового розслідування, повинен був
призначити начальник ГСУ СБУ Г. Остафійчук або його заступник
Б.Тиводар.
Конституцією України встановлено, що «Органи державної влади
та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України» (ст.19).
За викладених обставин в діях Г.Остафійчука і Б.Тиводара є
ознаки посадових правопорушень і вони мають нести за це
встановлену законом відповідальність (ч.3 ст.214КПК).
По суті зазначені керівники ГСУ СБУ стали на шлях
приховування особливо тяжкого злочину – геноциду кримсько-
татарського народу. Це є наругою над пам’яттю жертв кримських
татар, приниженням їх національної гідності.
Невже керівники СБУ та ГСУ не розуміють, чи не хочуть
зрозуміти важливість відновлення історичної пам’яті і справедливості
для кримськотатарського народу в нинішній суспільно-політичній
ситуації в Україні ?!
В Постанові Верховної Ради України, прийнятої 12 листопада
2015 року, зокрема, відзначається, що системний тиск на кримсько-
татарський народ, репресії громадян України за національними
ознаками, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань
кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс і Курултай на
окупованому Криму з боку державних органів Російської Федерації є
свідомою політикою етноциду Кримськотатарського народу.
21 травня 2015 року газета «Україна Молода» опублікувала мій
матеріал «Геноцид без визнання?», який, судячи по відгукам, викликав
значний резонанс у суспільстві та очікування не лише кримських татар,
14
але й українців, які знають і пам’ятають трагедію і біль Голодомору-
геноциду, на встановлення історичної справедливості та юридичне
визнання депортації кримськотатарського народу у травні 1944 року
актом геноциду (копія публікації додається).
Для встановлення юридичного факту геноциду кримських
татар, депортованих з Криму в 1944 році, необхідно:
- Службі безпеки України невідкладно внести відомості (які
зазначені у моїх заявах) до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
розпочати кримінальне впровадження за фактом вчинення злочину,
передбаченого ч.1ст.442 КК України (геноцид), провести повне і
всебічне об’єктивне досудове слідство і справу з відповідним
процесуальним актом направити до Суду для розгляду.
- Суд в свою чергу повинен розглянути справу і за результатами її
розгляду винести рішення чи є депортація кримських татар
злочином – геноцидом і встановити тих, хто вчинив цей злочин.
Це повинно бути зроблено за аналогією розслідування СБУ
кримінальної справи № 1-33/2010 (слідчий № 475), порушеної за
фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933рр. за ознаками
злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України та постанови
Апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2010 року, який визнав
Голодомор Українського народу геноцидом, а організаторами
вчинення цього злочину — Сталіна Й.В.,Молотова В.М., Кагановича
Л.М., Постишева П.П., Косіора С.В., Чубаря В.Я., Хатаєвича М.М.
Лише після рішення суду депортація Кримсько-
татарського народу з Кримської Автономної РСР у травні 1944
році буде вважатись доказаним злочином – геноцид.
Б.Тиводар просить, що у разі наявності у мене документальних
матеріалів з питання депортації кримських татар, направити їх копії до
робочої групи СБ України.
Повідомляю Вам, що документальні матеріали, у тому числі
нормативно-правові акти колишнього керівництва комуністичного
тоталітарного режиму Радянського Союзу на чолі зі Сталіним, накази,
вказівки, телеграми, довідки колишніх керівників НКВС-НКДБ СРСР
щодо незаконної депортації у 1944 році кримських татар та
національних груп, які проживали в Криму, мною раніше були
направлені в СБУ з депутатськими зверненнями, запитами та
заявами.
Враховуючи прохання Б.Тиводара, повторно надаю копії цих
документів разом зі зверненням.
У попередніх заявах, направлених до СБУ, мною названі
прізвища, посади, звання керівників тоталітарного комуністичного
15
режиму на чолі з Сталіним і посадових осіб каральних органів НКВС-
НКДБ СРСР, які організували і вчинили геноцид кримськотатарського
народу та національних груп, які проживали в Криму у 1944 році.
Б.Тиводар зазначає, що моя заява № 57- с від 13 травня
2015року (яка була направлена Голові служби безпеки України
В.Наливайченку) розглянута ГСУ СБУ і мені надано мотивовану
відповідь за № 6/7011 від 27.05.15р.(на той час головою СБУ був
В.Наливайченко і начальником ГСУ СБУ В.Вовк).
Інформую Вас, що ця відповідь (за № 6/7011 від 27.05.15р.) з
ГСУ СБУ до офісу СОУ не надходила.
У зв’язку з грубим порушенням вимог чинного законодавства і
Конституції України та Міжнародних Конвенцій, ратифікованих
Україною, умисним зволіканням юридичного (судового) визнання
депортації кримських татар геноцидом, порушенням їх прав і свобод,
наругою над пам’яттю жертв кримських татар, приниженням їх
національної гідності, я змушений буду довести цю інформацію до
Президента України П.Порошенка, Українського народу, народних
депутатів України, ПАРЄ (сесія якої відбудеться у січні наступного
року), Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї ОБСЄ,
Європейської Комісії, Всесвітнього Конгресу кримських татар та до
багатомільйонної кримськотатарської діаспори у Туреччині, а також
звернутись до суду з позовом до СБУ щодо зловживань службовим
становищем та бездіяльності і притягнення посадових осіб СБУ до
встановленої законом відповідальності.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст. 214 КПК України
прошу Вас:
1. Невідкладно зареєструвати в Єдиному Реєстрі досудових
розслідувань мої заяви № 57- с від 13.05.15р. і № 70-с від
24.06.15р. (які знаходяться в ГСУ Служби безпеки України)
«Про кримінальне правопорушення, що має ознаки злочину,
передбаченого частиною 1 статтею 442 КК України — геноцид
Кримськотатарського народу та національних груп, які
проживали в Криму в 1944 році, організованого і вчиненого
керівництвом комуністичного тоталітарного режиму в СРСР
на чолі зі Сталіним Й.В.» (відмова у реєстрації заяви про
кримінальне порушення не допускається – ч.4 ст. 214 КПК
України).
16
2. Винести постанову про початок кримінального провадження за
фактом вчинення злочину, передбаченого ч.1ст.442 КК України
(геноцид) та присвоїти йому номер.
3. Під час досудового слідства встановити керівників
комуністичного тоталітарного режиму в СРСР на чолі зі Сталіним
та посадових осіб каральних органів НКВС-НКДБ СРСР, які
організували і вчинили у травні 1944 року акт геноциду
кримськотатарського народу і національних груп, які проживали
на той час в Криму.
4. Розглянути питання про притягнення до відповідальності
начальника ГСУ СБУ Г.Остафійчука і заступника начальника
Головного управління, керівника робочої групи Б.Тиводара.
5. По завершенню досудового слідства справу скерувати до Суду,
для розгляду і прийняття законного правосудного рішення.
6. Надати мені копію відповіді ГСУ СБУ за № 6/7011 від 27.05.15р.,
про яку йдеться мова у листі Б.Тиводара.
Про результати розгляду звернення прошу Вас невідкладно
надати мені письмову відповідь у якій відповідно до вимог ст.ст. 60 і
214 КПК України, вказати дату реєстрацій заяв про кримінальне
правопорушення, що має ознаки злочину, передбаченого ч.1ст.442
КК України (№ 57-с від 13 травня 2015р. та 70-с від 24 червня 2015р.) в
Єдиному Реєстрі досудових розслідувань, дату початку
кримінального провадження і його номер та які заходи реагування
вжито щодо Г.Остафійчука і Б.Тиводара.
Додатки: копії документів на ____аркушах та
копія публікації «Геноцид без визнання?» (газета «Україна
молода» від 21 травня 2015р.)
3 повагою,

ГЕРОЙ УКРАЇНИ,
ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ
ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО