14 травня разом із Центральним будинком офіцерів Збройних Сил України був проведений ініційований Спілкою офіцерів України круглий стіл “Становлення української держави доби УНР: національно-культурне відродження”
Приводом до організації круглого столу послужило поглиблене ознайомлення із друкованими українськими виданнями періоду визвольних змагань 1917-21 років та українізації 1920-30 років. В поле зору потрапили унікальні видання того часу, зокрема, підручники географії та арихметики (так в оригіналі) українською мовою, п’єси та оповідання, музичні твори. Це – живі свідчення стрімкої українізації освіти, піднесення української літератури, журналістики, театрального мистецтва, музики та видавництва після тривікових заборон і всіляких указів.
Існують різні оцінки подій того часу, і в цілому офіційно вони оцінюються як боротьба за незалежність. ( І це вкладається у концепт московської пропаганди про те, що Україну створив австрійський генеральний штаб чи, в подальшому, – Ленін). Проте варто вести мову про відновлення, а не про здобуття незалежності. Виходячи із того ми поставили питання про національно-культурне відродження після 200-річних утисків українства.
Національно-культурне відродження стало однією із складових відновлення незалежності. І в тих надскладних умовах у трикутниках смерті українці зберігали устремління до утвердження національної ідентичності.
13 рік війни виснажує, щоденні і щонічні розстріли вселяють зневіру у перемогу. А на фоні внутрішніх негараздів і зовнішніх складнощів активізуються проросійські сили. Тому із цих міркувань сьогодні, як ніколи, варто поширювати питання утвердження національної ідентичності.
Кажуть, що історія учить тому, що нічому не учить. Попри ці сентенції варто спробувати провести деякі історичні паралелі подій сторічної давнини і сьогоднішні. Це про ставлення до москви і московії, до необхідності збройного захисту суверенітету, до держави і державності, зовнішньополітичні маневри. Як і 100 років тому, знову актуальні розмови про мобілізацію, ухилянтів і дезертирів. Це все ми бачили в періодиці того часу. І хоча сьогодні ніхто не називає себе малоросом, хохлів і хохлушок вистачає. Тому варто шукати шляхи, щоби убезпечити себе від помилок минувшини.
Винесені на обговорення питання не відображали всього розмаїття процесів національно-культурного відродження періоду Української революції 1917-21 років і, найвірніше, ми продовжимо більш поглиблений розгляд окремих питань.
До участі у круглому столі були запрошені доктор історичних наук професор Володимир Сергійчук, доктор філологічних наук професор Микола Васьків, доктор філологічних наук професор Наталія Сидоренко, народні артисти України Олена Кулик і Тарас Яницький, заслужений артист України Дмитро Лінартович, Сергій Тритиниченко, викладачі вищої школи, військова та студентська молодь.
Особливу вдячність варто висловити співорганізаторам круглого столу – завідуючій бібілотеки Тетяні Алісовій, Миколі Дроботенку та Ельхану Нурієву.
Написав Олександр Сасько в Facebook