29 лютого Всеукраїнська громадська організація Спілка офіцерів України разом із Всеукраїнським товариством «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Мистецьким спецназом і Мистецьким фронтом, іншими громадськими організаціями патріотичного спрямування вшанували на Аскольдовій могилі пам’ять Героїв Крут та їхнього січневого чину. Відбувся міжконфесійний молебень.
під час молебня
На меморіальному місці зібралися люди, які достатньо знають про події 108-мирічної давнини, кого і чому «… на Аскольдовій Могилі Поховали їх…». На Аскольдовій могилі зібралися люди, у яких чітко сформоване шанобливе і трепетне ставлення до подій того часу та їхніх учасників.
Події драматичного січня 1918 року засвідчили — коли здається, що все безнадійно програно — знаходяться запеклі пасіонарії, які підхоплюють прапор боротьби і зі зброєю в руках захищають правду і справедливість. Через рік, у лютому 1918 року, козаки Переяславської сотні знову дали червоноармійцям бій під Баришевкою на Трубежі. Через понад 100 років патріоти Ірпеня і Броварів, Сум і Харкова, Баштанки і Миколаєва взялися до зброї і зупинили московського агресора.
промовляє Голова ВГО Спілка офіцерів України полковник Олександр САСЬКО
Водночас в історичних полях тих часів благополучно померла ідея «всеобщего вооружения народа» і міліцейної системи збройного захисту Батьківщини. Загальна мобілізація, призов і комплектування військових частин дієвої армії боєздатними, навченими і мотивованими воїнами становлять основу збройного спротиву, відбиття агресії і відновлення суверенітету. Нинішні заклики окремих «мудрих українців» про «добровільну армію», розповіді, що «немає за що і за кого воювати» і «нехай воюють ті, хто хоче» — то не по суверітет і не про свободу. Це про те, що відбулося у Києві, коли муравйов і муравйовці зайшли в місто. Це про те, що відбувалося набагато пізніше в Бучі та Ізюмі, Куп»янську і Херсоні… Це про те, що відбувається у московських буцеганнях із полоненими українцями та українками, де робиться все, щоби «живі позаздрили мертвим» .
Це до того, що історична пам»ять українського народу має нагадувати, що ГУЛАГ і АЛЖИР, Колима і Соловки нікуди не поділись.
І героїчний чин Героїв Крут у січні 1918 року спонукає до дій, згуртування навколо ідеї української державності, знову наштовхує на висновки ( та вивчіть же їх нарешті!), знову і знову кличе до боротьби,
«Бо плач не дав свободи ще нікому,
А хто борець — той здобуває світ.»
Ми приречені здобути мир, іншого шляху немає.
Про це, зокрема, і йшлося у виступах учасників мітингу.
Слава Україні! Разом до перемоги!
Зі сторінки Голови СОУ Олександра САСЬКА в соцмережі Facebook