30 червня 1941 року у Львові, з ініціативи Організації українських націоналістів — революціонерів проголошено АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ — подія величезного значення в історії українського народу, який мав стратегічну мету — створення незалежної соборної української держави…
Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», який налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.
Батальйон «Нахтігаль» у передмісті Львова. Ранок 30 червня 1941. Фото: istpravda.com.ua.
Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення Української держави. 30 червня 1941. Фото: vikna.if.ua.
За кілька годин потому у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності.
Були проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху.
О 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори,які ухвалили АКТ ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
На зборах були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрія Шептицького – Йосип Сліпий.
Акт відновлення Української Держави народу проголосив Ярослав Стецько з балкона «Просвіти», що на площі Ринок.
Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.
Фото armyinform.com.ua
На цих же зборах обрано тодішній уряд країни – Українське Державне Правління під проводом Ярослава Стецька. Трохи згодом організовано верховний державний орган – Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.
Відомо, що під час зборів до «Просвіти» навідався уповноважений вермахту в українських справах майор абверу Ганс Кох. Проте, незважаючи на його промову про заперечення Акту, а також небажання Німеччини надавати Україні самостійність, зупинити захід йому не вдалося.
Акт засвідчив усьому світові , що українці бажають самі керувати своїм життям і що вони готові боронити своє право на вільне життя у своїй власній, самостійній державі .
«Це – початок нового етапу боротьби за суверенну соборну державу, виклик української нації поневолювачам — сталінському тоталітаризму та фашистській Німеччині, що розпочали «світову бійню» заради переділу світу».
Були створені похідні групи, які мали завдання по всій Україні створювати українську адміністрацію та осередки ОУН.
На башті Князівської гори було піднято національний прапор.
Текст документу львівська радіостанція, захоплена батальйоном «Нахтігаль», встигла двічі передати 30червня та 1 липня 1941 р.
Львівська радіостанція передала і благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди….
Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній).
У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.
Проголошення Акту стало повною несподіванкою для німців, але в дію одразу ж був запущений весь механізм нацистської машини для нейтралізації зухвальства Бандери та ОУН.
За відмову відкликати Акт Степана Бандеру та Ярослава Стецька німецькі окупанти заарештували й ув’язнили в нацистському концтаборі Заксенгаузен, де вони проведуть найближчі три роки, — до осені 1944 року, а самі розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
У вересні 1941-го в Україні розпочалися масові арешти й розстріли українських підпільників. Нацисти швидко збагнули, що ОУН є силою, здатною їм протистояти збройно на окупованих українських землях. А навесні 1942 року ОУН вирішує, крім продовження антинімецької пропаганди, розпочати збройну боротьбу. За пів року Волинь та Полісся взялися за зброю в боротьбі з німецькою окупаційною владою, підштовхуючи організацію від політики до збройних дій.
У цей день бажаю всім нам єдності і наснаги у спільній праці для зміцнення та розквіту могутньої Української держави! Нехай Господь благословить незалежну Україну та її народ, веде нас до перемоги!
Слава Україні!
Голова Спілки офіцерів України
полковник Олександр САСЬКО