Заява
Всеукраїнської громадської організації Спілка офіцерів України
стосовно справ щодо “неналежної оборони».
Останніми днями українське суспільство вчергове збурено повідомленнями про затримання та розміщення під варту бригадного генерала Юрія Галушкіна, генерал-лейтенанта Артура Горбенка, полковників Іллі Лапіна та Дмитра Рюмшина. Вчергове правохоронні органи оголосили підозру бойовим офіцерам і застосували жорсткий запобіжний захід — утримання під вартою. Ще цинічнішими виглядають надані “можливостіˮ внесення мільйонних застав. Викликають подив і нерозуміння й оголошені офіцерам підозри — сприяння у самовільному залишенні поля бою або відмова діяти зброєю, підозру у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжких наслідків. І, на жаль, не викликає подив оголошення нової підозри та повторний арешт генерала Ю.Галушкіна, оскільки це вже усталена практика окремих правоохоронців.
У зв’язку з цим заявляємо наступне.
Оцінка результатів військової діяльності вимагає спеціальних знань добре підготовлених експертів. Оцінки ж діяльності офіцерів, оприлюднені правоохоронними органами, тиражовані й коментовані засобами масової інформації містять достатньо суперечливих і контраверсійних версій, ставлять під сумнів зміст оголошених підозр. Наразі оприлюднені як стороною обвинувачення, так і захисниками заяви свідчать про легковажні підходи до оцінки обставин справ, формулювання висновків і вимог. Заяви щодо “втраченої стратегічної ініціативиˮ, визначення бригади, як “підрозділуˮ, отриманої рашистами можливості артилерійських обстрілів Харкова, утримання позиційної оборони 425 батальйоном на рубежі Стрілеча – Слобожанське, підозра в самовільному залишенні поля бою та інше наштовхують на думку про відсутність професійних оцінок тогочасної ситуації.
Не витримує ніякої критики й оголошена підозра, що генерал Ю.Галушкін “дав непосильні завдання і не підсилив ці завдання і цю оборону бійцями з резервуˮ, бо Збройні Сили України виконують такі “непосильніˮ завдання протягом трьох років, а деякі “бійці з резервуˮ ще й зараз благоденствують в глибокому тилу.
Зрештою, не варто очікувати професійні рішення від людей, які не є професіоналами у військовій справі, не розуміються в основах застосування військ, функціональному призначенні командира, його ролі і місці в бойових діях і виконанні поставленої бойової задачі.
Варто зауважити, що Верховна Рада України внесла зміни у Закон України “Про оборону Україниˮ та запровадила поняття бойового імунітету, тобто звільнення військовослужбовців від відповідальності за втрати під час відсічі збройної агресії проти України. При цьому міжнародна правова практика свідчить, що командир не може бути засудженим за відданий наказ, окрім випадків, коли цей наказ несе ознаки військового злочину.
Окремі епізоди оголошеної підозри вчергове висвітлили й стан кадрової роботи органів військово-політичного управління, порядку переміщення і призначення військовослужбовців, доцільного і раціонального використання цінних спеціалістів, на підготовку яких потребуються роки наполегливої роботи. І жодна країна світу не нехтує досвідченими патріотично налаштованими офіцерами, зокрема, старшими і вищими, які протягом 11 років організують боротьбу за свободу і незалежність Батьківщини. В умовах воєнного часу, зважаючи на великі втрати таке ставлення до них неприпустимо та навіть злочинно.
Звертаємо увагу, що дії стосовно вищого та старшого офіцерського складу уже увійшли в класику інформаційно-психологічних операцій, підхоплених кремлем, метою яких є підрив довіри до командного складу військових частин і підрозділів, демотивація українських воїнів на спротив московській агресії, сковування ініціативи і творчості військових керівників. На жаль, це не перша справа стосовно українських військових, яку використовує москва та її українські посіпаки, і якій, на наш погляд, не надається належного реагування з боку військово-політичного керівництва держави як в правовому, так і в інформаційному аспектах.
Зауважимо, що частиною 4 статті 296 Цивільного кодексу України передбачено, що ім’я особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї. Викликає здивування та обурення розголошення і правоохоронними органами, і деякими правозахисниками та неосвіченими “експертамиˮ окремих подробиць специфічної діяльності українських офіцерів.
І зовсім неприпустимим є політизація справи, спроби за її наслідками мати певні політичні дивіденди і здобутки чи в такий спосіб розправитись із неугодними. Нікому не додала позитиву в імідж справа генерала В.Назарова, полковника Р.Червінського чи А.Антоненка, Я. Дугарь та Ю. Кузьменко.
Тому Спілка офіцерів України вимагає від Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України ініціювати:
внесення змін у систему правосуддя в частині відновлення військових судів, розгляду справ військовослужбовців суддями із необхідною військовою підготовкою та за участі присяжних з числа бойових офіцерів;
внесення змін до Закону України “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах Україниˮ щодо надання їй повноважень здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень військовослужбовцями та вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень;
розроблення додаткових правових актів з питань інформаційної безпеки та протидії інформаційній експансії Російської Федерації.
Ми звертаємось до всіх сторін процесу, громадських активістів максимально обережно оприлюднювати будь-яку інформацію стосовно обставин справи, діяльності українських воїнів і подробиць їхнього особистого життя.
Заява прийнята на засіданні Центрального проводу Всеукраїнської громадської організації Спілка офіцерів України 24 січня 2025 року.
Голова Всеукраїнської громадської організації
Спілка офіцерів України
полковник Олександр САСЬКО