1 квітня 2024 року, у Києві , на 85 році після тяжкої, тривалої хвороби пішов у вічний світ справжній патріот України, активний член та один з засновників Спілки офіцерів України, Київського крайового братства ОУНУПА, Конгресу українських націоналістів, ОУН(б), військовий інженер у відставці, підполковник у відставці Микола Васильович Процюк. М.Процюк — син «Кропиви», Василя Процюка, шефа Головного військового штабу (ГВШ) групи УПА — Південь, двічі Лицаря Золотого Хреста бойової заслуги 1-го класу.
Життєвий шлях Миколи Процюка є взірцем честі, зразком людської гідності, добропорядності, вірного і сумлінного служіння рідній землі та обраній справі, уміння вимогливо і одночасно толерантно працювати з людьми. Він був соавтором книги про його рідне село «Городиловичи — наша пам’ять, шана і любов», почесним громадянином Сокальского району Львівської області, кандидатом в народні депутати Верховної ради України 1998р. від блоку «Національний фронт» по місту Харків.
Від нас пішла чесна і щира людина, турботливий сім’янин і добрий товариш.
Народився Микола Васильович 18 вересня 1939р. в селі Городиловичи на Львівщині, в селянській родині.Його батько Василь створив в селі театральний гурток та хор. Коли Микола мав 1,5 роки, його батько пішов в лави УПА. Мама залишилася сама з двома маленькими дітьми, виростила їх одна. Микола мріяв бути інженером, і щоб не бути тягарем для мами, вибрав шлях військового інженера. В 1962 році він закінчтв з відзнакою Рязанське вйськове автомобільне училище, в 1970 році – Київське вище артелерійське інженерне училище. Службу проходив на інженерних та командних посадах.
Після закінченні дійсної служби у 1986 році продовжував вести активне суспільно-політичне життя. Микола Процюк поставив собі за мету знайти, де і як загинув його батько, якого він бачив останній раз у 1,5 роки. Декілька років пошуків місця, пошук побратимів, які залишились живі, свідків поховання командира Кропиви в лісі після бою під селом Гурби, аналіз ДНК. Все це він
зробив, щоб повернути собі батька 50 років після його загибелі. В Гурбах відбулося урочисте перепоховання Василя Процюка, — Героя України. Ця сторінка визвольної боротьби УПА була висвітлена завдяки зусиллям його достойного сина Миколи. Багато уваги Микола Васильович приділяв національно-патріотичному вихованню молоді, багато разів він їздив у Гурби, виступав перед скаутами із загону «Кропива».
Він був люблячим чоловіком для дружини Ганни та батьком для своїх двох доньок, ніжним дідусем шести онуків, гідним сином України та українського народу, продовжувачем справи свого батька командира УПА «Кропиви».
М.В.Процюк займав активну громадянську позицію, був відзначений орденами і медалями колишнього СРСР, вищою відзнакою Спілки офіцерів України – «Хрест заслуги», медаллю Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України».
Усі, хто знав М.В.Процюка, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм.
У ці скорботні дні Провід Спілки офіцерів України та всі члени нашої організації висловлюють щире, глибоке співчуття рідним, близьким та друзям покійного.
Світла пам’ять про Миколу Васильовича Процюка назавжди збережеться в наших серцях.
Провід Спілки офіцерів України.
Прощання з М.В.Процюком та відспівування відбудуться у Києві.
Про місце та час буде сповіщено ріднім та друзям.