Уже не перші години відбувається окупація території України путінськими завойовниками. Відбувається не лише абсолютно брутально, у стилі корсарів без оголошення війни, але й цинічно, спрямовуючи війська без опізнавальних знаків. Театральне прикриття військовослужбовців і техніки конкретної держави маскою «неопізнаних об’єктів» зайвий раз свідчить про тактику ведення операцій «за поняттями».
Можна погодитися з обраною керівництвом країни позицією не вдаватися до збройного опору, але ж, знаючи про неналежний стан вітчизняних збройних сил, вкрай необхідно було своєчасно оголосити мобілізацію резервістів, принаймні, добровольців. І тут нічого було боятися «розбудити звіра», бо такі заходи для підсилення безпеки держави в процесі встановлення нової влади є цілком оправданими.
Розвиток подій показує, що для підтримки військ спецпризначення вкрай необхідним є розширення всіма засобами власного військового контингенту. За умов відомої боєздатності наших військ їхній
кількісний склад має неабияке значення. Південна Україна у багатьох випадках здатна повторити подвиг балаклавців, але громадськість не бачить військових сил, які, принаймні, створили б оборонний вал по південно-східному рубежу.
Ми можемо припускати, що агресор забажає просуватися по всьому Лівобережжю Дніпра, що наші військкомати можуть бути блоковані, що значна кількість чоловіків призовного віку стануть особами, що перебувають на окупованій території.
І громадяни України мають бути поінформованими, якою вбачає народна влада їхню роль в умовах військового часу.
За будь-яких умов, що складаються, кожен громадянин України має всіляко підтримувати всі заходи визнаного визвольним рухом керівництва країною.

Член СОУ Микола Коробко.