Глава 12. Приведення до присяги на вірність Українському народові

 Шосте грудня 1991 року…

Тепер цей день ми відзначаємо як День Збройних Сил України, бо саме у цей день розроблені мною проекти законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» стали Законами України і надали нашій молодій державі правову основу для цивілізованого утво­рення власних Збройних Сил, дозволили практичну реалізацію цієї величної ідеї. Процес, як кажуть, пішов і вже 22 грудня 1991 року було видано наказ міністра оборони України № 2 про зарахування до складу Міністерства оборони України пер­шої групи офіцерів, серед яких був і я, полковник Лазоркін В.І., призначений на генеральську посаду старшого консультанта міністра оборони України — керівником групи консультантів міністра оборони.

До групи консультантів міністра я ввів активістів Спілки офіцерів України полковника Леоніда Кравчука і капітана 1 рангу Олега Бодрука.

Керівництво держави вирішило 20 січня 1992 року провести масову акцію приведення до присяги на вірність Українському народові усіх бажаючих військовослужбовців. Таким чином керівництво держави розраховувало прискорити процес перетворення військових формувань, дислокованих в Україні, на Збройні Сили України і зробити цей процес незворотнім.

Таке рішення було вкрай важливим для формування молодої незалежної України.

За рішенням Проводу Спілки офіцерів України мені було доручено 18 січня 1992 року на майдані імені Богдана Хмельницького бі­ля Святої Софії у Києві привести до присяги на вірність Українсько­му народу вірних його синів – офіцерів запасу Київського гарнізону. Спілка офіцерів України організувала прихід на майдан біля Святої Софії офіцерів запасу Київського гарнізону і склала списки бажаючих присягнути на вірність народу України. Приведення до присяги відбулось під час урочистого мітингу, який транслювали центральні канали українського телебачення.

Трибуною для здійснення процедури приведення до присяги офіцерів запасу Київського гарнізону на вірність Українському народові слугувала платформа кузова вантажного автомобіля. Були встановлені мікрофони, з’явилися журналісти з відеокамерами.

Майдан був переповнений киянами. Над майданом майоріли державні прапори України. Коли офіцери запасу вишукались, я в супроводі полковника Леоніда Кравчука і капітана 1-го рангу Олега Бодрука здійснив обхід вишикуваних колон і побачив щасливі палаючі очі українських патріотів, які жадали бути корисними рідному народу. Я піднявся на трибуну і прийняв рапорт про готовність присутніх офіцерів запасу до складання присяги на вірність Українському народові.

У цей момент на трибуну піднявся колишній дисидент, народний депутат України Левко Григорович Лук’яненко і тепло привітав мене з такою визначною історичною подією, як приведення до присяги офіцерів запасу Київського гарнізону на вірність Українському народові.

Пролунав державний гімн України. Звичайно, я дуже хвилювався, бо мене охопило відчуття гордості та великої відповідальності за цю подію в історії України, яку центральне телебачення показувало на всю територію країни. Проте, подолавши свої відчуття, я у мікрофон чітко і голосно розпочав зачитувати затверджений Верховною Радою України текст присяги.

У відповідь мені над Софіївським майданом голосно лунав багатоголосий хор офіцерів запасу, які згідно з процедурою повторювали виголошені мною святі слова присяги.

Після завершення читання тексту присяги я привітав офіцерів з прийняттям ними присяги на вірність народові України, побажав їм гідно нести звання офіцера Збройних Сил України.

Чи міг я у січні 1991 року думати, що за рік, 18 січня 1992 року, саме я буду мати честь приводити до присяги на вірність Українському народові офіцерів запасу Київського гарнізону?

І все ж таке трапилося, а це означає, що моя праця зі створення Збройних Сил України принесла користь Україні. Нажаль, про цю подію тепер не згадують і не висвітлюють у засобах масової інформації, хоча вона має дуже велике виховне значення для підростаючого покоління українців.

Колишній дисидент, народний депутат України Левко Лук’яненко тепло привітав полковника Віталія Лазоркіна з приведенням до присяги офіцерів запасу Київського гарнізону на вірність Українському народові

Київ, 2011 рік. Софіївський майдан, де відбулась визначна подія — приведенням до присяги офіцерів запасу Київського гарнізону на вірність Українському народові 18 січня 1992 року

19 січня 1992 року. Офіцери Львівського гарнізону склали присягу на вірність Українському народові в присутності голови обласної ради народних депутатів В’ячеслава Чорновола

Львівське військове училище складає присягу на вірність Українському народу 19 січня 1992 року

19 січня 1992 року. Винос прапору України для складання присяги у Львівському військовому училищі. З прапором України підполковник Борис Решетняк

Президія першої конференція Самбірської організації Спілки офіцерів України 15 грудня 1991 року. В президії присутні офіцери: майор Б.Роневич, старший лейтенант Ю.Проданюк та майор П.Костюк

Установча конференція Львівської обласної організації Спілки офіцерів України. Ліва сторона президії: полковник В.Христофоров і полковник М.Хабаров

Установча конференція Львівської обласної організації Спілки офіцерів України. Права сторона президії:  майор О.Лобащук, полковник В.Іслямов, майор П.Костюк, капітан В.Фукс

У Львові приведенню військових частин до присяги на вірність Українському народові передувала наполеглива робота нової демократичної влади та Львівської обласної організації Спілки офіцерів України.

Львівська обласна організація Спілки офіцерів України маючи у своїх рядах діючих старших офіцерів швидко адаптувала військові частини до підпорядкування Верховній Раді України.

Були виготовлені українські Бойові Прапори для військових частин Львівського гарнізону і прапор Львівської обласної організації Спілки офіцерів України.

Бойові Прапори виготовляло подружжя зі Львова О.Карелін і Н.Кареліна.

20 січня 1992 року в історії Україні став днем масового приведення до присяги на вірність Українському народові  військовослужбовців, що вирішили стати його захисниками, у всіх військових гарнізонах на всій території України.

Так були у мирний і цивілізований спосіб в Україні були створені власні Збройні Сили. Та попереду стояла не менш важлива задача щодо їх реформування та створення надійної системи оборони України.

18 січня 1992 року. Майдан бі­ля Святої Софії у Києві.  Полковник Леонід Кравчук і капітан 1 рангу Олег Бодрук супроводжують полковника Віталія Лазоркіна під час знайомства з офіцерами запасу Київського гарнізону перед приведенням їх до присяги на вірність Українському народові