13 березня 1992р. особовий склад кращого за підсумками БП за 1991р. корабля ЧФ підводного човна Б – 871 на чолі з заступником командира 14 дивізії підводних човнів ЧФ капітаном 1 рангу Євгеном Лупаковим прийняв присягу на вірність народу України.
Офіцери корабля були звільнені з лав ЧФ «за український націоналізм» і перейшли служити до лав Збройних Сил України( в Організаційну групу ВМСУ), а матроси-українці самі покинули москалям підводний човен (утримати його тоді ще під українським прапором в Севастополі було нереально…) і теж прибули до Орггрупи ВМСУ та стали основою екіпажу першого новозбудованого українського корабля «Славутич».
Дурні-москалі в той же день під час намагання зарядити акумуляторну батарею влаштували на кораблі пожежу, а на першому ж виході в море з доукомплектованим з інших, других проектів підводних човнів офіцерами та матросами, остаточно загубили акумуляторну батарею( переплюсували її).
Тих москалів, офіцерів та матросів, які нам намагалися завадити приймати присягу, владою Росії було нагороджено орденами і медалями, нас українська влада і досі за цей вчинок не наказала…Вітаю організатора цієї події, колишнього замполіта ПЧ Б-871 Петренка Валерія Миколайовича, всіх своїх побратимів, хто і надалі залишився вірним даній тоді присязі, з Ювілеєм визначення свого подальшого життєвого шляху — присязі на вірність народу України!
P.S. Друзі! Всі, хто тоді були поруч — відгукніться!
Почесний Голова ВГО СОУ
Капітан першого рангу Євген Лупаков