За останні два роки органи державної влади і громадянське суспільство зробили надзвичайно багато. Наріжні питання життєдіяльності військ, забезпечення  військовослужбовців в основному приведені у відповідність реаліям сьогодення, набули свого законодавчого окреслення і фінансового наповнення.

Поряд з тим, проблеми, що поставленні на обговорення мають давню і зовсім не дивну історію.

Структура грошового забезпечення і похідне від нього пенсійне забезпечення, житло, монетизація соціальних гарантій, соціальна адаптація, меморіальні кладовища, міністерство у справах ветеранів… Ці питання добрих 20 років хвилюють суспільну свідомість, кошмарять окремих представників органів державної влади і зводять з розуму листонош з наданими заявникам відповідями.

Кожна з цих тем повинна мати своє окреме детальне обговорення, всебічне висвітлення і обґрунтоване рішення. На жаль, всі вони роками у вигляді круговороту паперів у природі блукають коридорами влади і не мають будь-якого усвідомленого рішення. Принаймні відсутність сторінки “житлове забезпечення” на офіційному сайті Міноборони  або інформація про соціальну адаптацію, що застигла на рівні 2013 року, свідчать саме про це.

Відсутність очікуваних рішень з порушених питань свідчить також і про неефективність і марність діяльності численних робочих груп, їхніх засідань, обговорень, круглих столів…

Протягом тривалого часу тривають багатосторонні переговори  щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Середній розмір пенсійної виплати на 01.072016 1738 грн. і 85 коп. (На 01.10.2015 – 1691,55 грн.) Збільшення прожиткового мінімуму зумовить  збільшення і мінімальної пенсії за віком, і середній розмір пенсійної виплати по ПФУ. Тільки у військових і деяких інших осіб він з 2012 року незмінний. (Пенсія комбрига із зони АТО при грошовому забезпеченні близько 18 800 грн., може сягнути 5 000 грн.). Інфляційні процесі, зростання цін, подорожчання вартості життя ніхто не зупиняв.  Існує віковий простий і прозорий механізм  збільшення розмірів пенсій за вислугу років. Наразі він заблокований відомими рішеннями, протягом останнього року нічого не запропоновано. Тут нам все зрозуміло – і війна, і корупція, і падіння економіки… Незрозумілий лише шлях подолання злиденності військового пенсіонера.

Відсутні й рішення щодо житлового забезпечення та соціальної адаптації. Ми наполягали на необхідності розробки відповідних програм. На рівні концепцій таких програм ці наполягання і застигли. (Концепція соціальної адаптації затверджена у 2013 році і лежить без руху, а концепція житлового забезпечення – в муках народжувалась у першому півріччі цього року і благополучно похована. Доля її невідома!)

 Є й низка питань, по яких вже давно прийняті рішення, але які з певною дискретністю виносяться на люди і лише відволікають здорові продуктивні сили від суспільно корисної роботи. Ще 15 років тому назад була публічно засуджена порочна практика збільшення розмірів грошового забезпечення шляхом збільшення премій, винагород, підвищень. Але ж ні, ця азаровщина і донині живе у помислах окремих можновладців, в нормативно-правових актах і грошових відомостях військових частин. Ще у 2002-2004 роках були активні спроби провести монетизацію пільг, які наштовхнулись на непорозуміння і обурення ветеранської громадськості.  Проводилися експерименти у декількох областях, експертні оцінки, консультації з представниками громадських організацій. В результаті відмовилися від такої ідеї. Що змінилося останніми роками? Міняються міністри, їхні заступники, керівники різних рівнів. У ряді випадків, на жаль, з цими змінами втрачається інституційна пам’ять на здобутки, події, дії, бездіяльність.. Звичайно, точка зору кожного українця, а тим більше, коли він міністр, має бути почута. Але точка зору кожного українця, навіть якщо він міністр, не є імперативом.

(Постанова КМУ від 2 березня 2002 р. N 253  “Про затвердження Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню ”                         Постанова від 14 квітня 2004 р. N 457 “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України”).

Деякі прийняті рішення, окремі унормування, які відбулися, носили більше інформаційний, а не змістовний і актуальний характер. Звісно, що немає меж процесц удосконалення. Так, пройшла інформація про набрання чинності Законом України  № 1486-VІІІ “Про внесення зміни до статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”  щодо забезпечення рівності прав військовослужбовців на грошове забезпечення”.

Інформація пройшла, але не порвала інформаційне поле України. Чому? Тому що, в принципі, не дуже вона актуальна.   Вичерпна норма діяла і до цих змін. Вона дозоляла виплачувати ГЗ членам сімей військовослужбовців, які перебували в полоні, заручниках тощо. Тепер обросла новими подробицями, переобтяжила норму новими бюрокатичними нюансами, які потребують додаткового регулювання. А про інших учасників АТО з числа  поліцейських, рятувальників у цьому випадку взагалі забули. А вони що, не беруть участь в АТО і не потрапляють у заручники? І тепер треба відшукувати нових суб’єктів законодавчої ініціативи для подальшого забезпечення рівності прав деяких інших осіб.

І ще одна проблема, на якій хотів би зупинитись, - це інформаційне забезпечення прав військовослужбовців, ветеранів, членів їхніх сімей. В багатьох питаннях накал почуттів спав, відпрацьовані технології, виконавці і отримувачі послуг уроки засвоїли. Нещодавно побачив світ довідник воїну АТО з правових питань, розроблений Держслужбою у справах ветеранів,  виданий Збірник нормативно-правових актів. Як вони доходять до людей ми бачимо і чуємо повсякденно. Тоді, коли у голови Громадської ради при Міноборони шукають управу на Пенсійний фонд України, за протезуванням ідуть до госпіталю,   лікувати поранення в зоні АТО – до місцевої клініки. Останнім часом почали згадувати про судові збільшення розмірів пенсій і таке інше. Коріння проблеми поховані у загальній незграбності інформаційної системи, яка перемагає не тому що, а всупереч. Але не тільки. На мій погляд, тема правового інформування не набула необхідної гостроти і організаційного забезпечення. У ряді випадків все це торпедується відвертими дезінформаційними атаками. Електронні носії явно переоцінені, покладання на них перебільшені.  Видання розроблених і  накопичених у громадських організаціях інформаційних матеріалів, на жаль, бюджетом не передбачене.

Пропозиції.

Активізувати діяльність робочих груп з питань розробки концептуальних засад розквартирування військ, структури грошового і пенсійного забезпечення, соціальної адаптації.

 Відмовитись і забути тему монетизації пільг. Кому вона дошкуляє – необхідно не за рахунок платників податків глибоко вивчити тему, її актуальність і економічну ефективність.

Протягом найближчого часу провести окремі громадські обговорення, круглі столи, конференції з метою опрацювання концептуальних засад  і практичних шляхів розв’язання питань, що обговорювалися.

Організувати комплекс заходів у Всеукраїнському тижні права (розпорядження КМУ від 31.08.2016 № 627-р).

Внести зміни до паспорту бюджетної програми “Фінансова підтримка громадських об’єднань інвалідів та ветеранів, заходи з відвідування військових поховань і військових пам’ятників та з відзначення Дня пам’яті та примирення, Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні” в частині надання можливості друкувати розроблені матеріали.

  член спілки офіцерів України

Олександр Сасько