28 липня минуло 25 років з часу створення Спілки офіцерів України — української офіцерської організації, метою якої було створення власних Збройних сил — головним чинником незалежності й державотворення. Нагадаю, що у липні 1991 року Україна ще була складовою СССР й такий крок для засновників Спілки офіцерів був рівнозначним вироку. Комуністична імперія не пробачала таких зухвалих вчинків, але у липні вона була слабкою через потужні відцентрові сили, які вирували у національних республіках, як і в самій Росії. Прагнення українців власної державності й слабкість Росії дозволили патріотично налаштованим офіцерам за підтримки Проводу Народного руху України створити Спілку офіцерів України.

В цьому році Оргкомітет підготовки й проведення ювілейних заходів СОУ вирішив відійти від традиційних канонів й провести науково-практичну конференцію на якій спілчани мали зробити підсумки діяльності всієї організації. Доповіді на конференції підготували голови Спілки різних часів, спілчани – науковці. Загальною думкою, яка була у більшості доповідачів, це нехтування державних мужів – від Міністрів оборони до Президентів національною й воєнною безпекою української суверенної держави, що стало причиною занепаду Збройних сил, сектору оборони й безпеки, агресії з боку нещодавнього колонізатора й організатора геноциду українців, правонаступника російської, комуністичної імперії, Російської Федерації.

Спілчани шукали відповіді на запитання, які допоможуть уникнути нових помилок й своє місце у новому життя через 25 років з часу створення організації. Частина обласних організацій через своє членство бере участь у війні у лавах ЗС, добровольчих формуваннях, волонтерських організаціях, організовує підготовку вояків. Інша, менш активна  частина Спілки не знайшла свого місця у сучасному житті України.

Головою СОУ генерал-лейтенантом Олександром Скіпальським було сказано про участь СОУ у Комітеті Національної дії, як співорганізатора з метою підтримання громадського військового руху оборони України. Від одного з співорганізаторів й керівників цього руху – Дмитра Яроша промовляв учасник АТО (війни 2014-2016 рр), член Рівненської обласної організації СОУ Роман Коваль.

Окремої уваги заслуговують доповіді голови СОУ генерал-лейтенанта Вілена Мартиросяна, Заступника голови СОУ полковника В’ячеслава Білоуса, члена Проводу СОУ, голови Львівської обласної організації СОУ Петра Костюка, члена Проводу Львівської обласної організації СОУ, головного редактора журналу «Універсум» Олега Романчука, члена Київської організації СОУ, кандидата технічних наук, полковника Генадія Чепкого.

Цікава промова була у члена Київської організації СОУ, одного з співзасновників СОУ у 1991 році, автора проекту Декларації про Державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Героя України Левка Лук’яненка.

Хочу наголосити, що на урочистості цього року прийшло 3 спілчанина – Героя України, активні учасники першого установчого з’їзду СОУ: капітан Дмитро Павличко, капітан Левко Лук’яненко, генерал-лейтенант Григорій Омельченко. Не зміг прийти на урочистості Герой України капітан Степан Хмара.

 Під час наукової конференції було показано слайди – фото подій, пов’язаних з діяльністю Спілки офіцерів України. Нагороджено ювілейною відзнакою до 25 річниці Спілки офіцерів України спілчан й тих, хто брав активну участь у будівництві ЗС України, сектору оборони й безпеки, таких, як Левко Лук’яненко, Василь Дурдинець, Дмитро Павличко, Степан Хмара, учасників національно-визвольної боротьби за незалежність України середини 20 століття — Мирослав Симчич, вояк УПА з Київщини Теодор Д’ячун. Жоден високо посаджений представник влади відзнаку не отримав і цьому є пояснення.

Які запитання виникають по завершенні ювілейних заходів СОУ? Відсутність представників від Президента України, від сектору оборони й безпеки на ювілейних заходах. Пост совєцький простір не сприймав і не сприймає СОУ з її ідеями й ставленням до сьогодення.  Чи варто засмучуватися таким станом? Думаю, що ні. З 1991 року не здобувши слави пішли майже всі Міністри оборони України, окрім Костянтина Морозова, всі Верховні головнокомандувачі ЗС України та іже з ними. Найбільша лють до СОУ була у генерала Чечеватова, коли він обіцяв всіх спілчан у Дніпрі втопити й у Сибіру згноїти. За іронією долі Чечеватов завершив свою кар’єру саме у Сибіру.

За підсумками науково-практичної конференції на сайті СОУ починаємо публікацію доповідей та підсумкових документів.

Ігор Лісодід,

ВО голови секретаріату СОУ,

підполковник запасу