11 лютого – день пам’яті Анатолія Васильовича Єрмака (5 серпня 1955 — 11 лютого 2003) члена Всеукраїнської громадської організації Спілки офіцерів України, Віце-президента Федерації шахів України, українського політика.

(Анатолій Єрмак трагічно загинув в автомобільній катастрофі на трасі Запоріжжя — Маріуполь 11 лютого 2003 року.)

Сьогодні — День пам’яті нашого побратима, члена Спілки офіцерів України славного Українця, Батька Степового козацтва, народного депутата України 2 і 3 скликання, члена «Антимафії» і найпослідовнішого борця з корупцією у владних ешелонах, підполковника Анатолія Єрмака.
Анатолій Єрмак – український політичний та громадський діяч, довічний Почесний голова Запорізької школи козацького бойового мистецтва «Спас».
Людина всебічного світогляду й виняткових інтелектуальних здібностей, знаходив час для опікування й збереження прадавніх національних і світових святинь – острова Хортиці і Кам’яної Могили, нетлінного козацького духу…
Як професійний контррозвідник, маючи стратегічне мислення, ще з з перших днів створення молодої Української держави і її армії, органів безпеки, передбачав ймовірні загрози пограбування військового майна і озброєння.
Він й досі, як один з небагатьох держпосадовців, залишається взірцем справжнього служіння українському народові.

Біографія:

 Анатолій Єрмак народився 5 серпня 1955 року в селі Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області в родині службовців.

У 1977 році закінчив Маріупольський металургійний інститут.

У 1979 році почав працювати в органах КДБ СРСР. З 1979 по 1994 р. пройшов шлях від оперуповноваженого райвідділу до заступника начальника відділу контррозвідки з боротьби з оргзлочинністю та корупцією Служби безпеки України.

У 1986 році брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Власну політичну кар’єру підполковник Єрмак почав з 1994 року, коли був обраний народним депутатом України. У 1998 році вдруге обирається до Верховної Ради України

Під час свого депутатства він у різний час був членом комітетів з питань боротьби з оргзлочинністю та корупцією, а також з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Входив до складу депутатського об’єднання «Антимафія», в якому, разом з народним депутатом України заступником голови Спілки офіцерів України Григорієм Омельченко, став автором низки заяв про корупцію в середовищі високопосадових українських чиновників, безпосередньо розробляв законопроекти про боротьбу з корупцією, про посилення відповідальності за посадові злочини тощо.

Анатолій Єрмак був членом Центральної Ради Української республіканської партії «Собор», почесним президентом Всеукраїнської федерації «Спас», віце-президентом Федерації шахів України. Був одним з ініціаторів створення Спілки офіцерів України.

У 1998 році стає ініціатором створення та першим Головою Всеукраїнської громадської організації Товариство Нестора Махна «Гуляй-Поле», яке об’єднало визначних діячів науки, освіти, культури, мистецтва та політики, а також громадські організації. Зокрема, до складу колективних членів Товариства увійшли Всеукраїнська асоціація «Афганці Чорнобиля» та Всеукраїнська федерація «Спас».

До пріоритетних завдань Товариства було віднесено сприяння розвитку ідеї громадського самоврядування, питання вивчення та збереження національних традицій, народних ремесл, пам’яток української історії та культури, підтримка учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та їх сімей, надання допомоги та сприяння у захисті прав і законних інтересів учасникам бойових дій.

2001 року в м. Запоріжжя створюється міська асоціація «Захистимо Хортицю» президентом якої стає А. В. Єрмак. ЗМА «Захистимо Хортицю» створена з метою координації зусиль у справах збереження історичного, природного та культурного середовища, недопущення нового і сприяння ліквідації існуючого техногенного і антропогенного навантаження на о. Хортицю і прилеглу до нього територію, сприяння повноцінному функціонуванню Національного заповідника «Хортиця» та геологічного заказника «Дніпровські пороги», здійснення моніторингу за станом о. Хортиця і прилеглої до нього території, проведення незалежних громадських екологічних експертиз, здійснення громадського природоохоронного контролю, проведення незалежних громадських наукових досліджень. Завдяки наполегливості громадськості ВР України прийнято Постанови № 140-IV від 12.09.2002, № 1351-IV від 27.11.03 р., доручення Кабінету Міністрів України від 30.03.02р. № 18484/5; міська влада змушена була видати Державний Акт на землекористування Національному заповіднику «Хортиця». Однією з головних заслуг Анатолія Єрмака є його активна робота в об’єднанні зусиль талановитих людей, патріотів рідної землі в діяльності по збереженню і примноженню національних надбань, встановленню та донесенню історичної правди про мужніх синів і дочок України, вихованню на духовних началах української еліти.

Анатолій Єрмак трагічно загинув в автомобільній катастрофі на трасі Запоріжжя — Маріуполь 11 лютого 2003 року.

Дружина — Єрмак Наталія Миколаївна. Діти — Єрмак Олександр Анатолійович та Єрмак Віталій Анатолійович.

 ПРОФЕСІОНАЛ, ПАТРІОТ, УКРАЇНЕЦЬ  так каже про нього Голова Всеукраїнської громадської організації Спілки офіцерів України народний депутат України 1994-1998 р. Генерал – лейтенант Скіпальський О.О.

«11.02.2003 року  трагічно загинув один із справжніх вояків за свободу і незалежність українського народу, добрий приятель, висококваліфікований професіонал у сфері контррозвідки, прекрасний офіцер і патріот-політик Анатолій Єрмак.

1991 року пересіклися наші стежини життя. Анатолій Єрмак, одним із перших офіцерів колишнього КДБ УРСР, за покликом душі й серця прийшов у Спілку офіцерів України, з великим ентузіазмом приступив до роботи у військовій контррозвідці СБУ на відповідальній посаді заступника начальника відділу боротьби з корупцією у Збройних Силах, прикордонних військах та інших військових формуваннях. Саме він, маючи стратегічне мислення, зумів з перших днів створення молодою Українською державою власної армії і структур безпеки передбачити ймовірні загрози майбутнього пограбування військового майна і озброєння.

Анатолій Єрмак із підлеглими виявили і не допустили розкрадання армійської техніки, житлових будинків колишніми радянськими військовими керівниками округів і окремих армій. Але ні Анатолій, ні я як перший керівник військової контррозвідки не змогли повністю протидіяти цинічним, зухвалим діям об’єднаної комуно-партійної номенклатури, котра «примирилась» з незалежністю України та побачила можливість перетворитись із високопоставлених комуністів і комсомольців у капіталістів, банкірів і олігархів. Патріотично налаштовані співробітники силових структур опинилися в ситуації, коли чимало їхніх керівників, побачивши шанс безкарно збагачуватись за рахунок загальнодержавної власності й використовуючи структури, що наповнювалися колишнім оперативним контингентом, в тому числі з кримінального середовища, почали всіляко перешкоджати, вчиняти провокації, фальсифікувати оперативні справи і матеріали. Як приклад можна навести продаж за безцінь колишнім керівництвом МВД, СБУ спортивних споруд, залучення міжнародних і місцевих шулерів до створення «АГ-Україна», «Бласко-ЧМП» і т. п.

Спроби знайти надійну підтримку національно-демократичних сил і вирватись бо не проводилася люстрація, але головною перешкодою стала передача керівництва спецслужбами особам, які десятками років боролися з українським визвольним рухом. Другою обставиною, котра нейтралізувала наші спроби демократизувати і захистити патріотично налаштованих офіцерів, стала поведінка окремих активістів національно-демократичного блоку, котрі були штучно імплантовані туди і, боячись бути викритими, з рабською відданістю продовжували виконувати волю своїх патронів. Для залякування таких людей окремі керівники спецслужби пішли на безпрецедентний крок. Щоб провчити тих, хто щиро сприйняв незалежну Україну, незважаючи на минуле, були роздруковані матеріали агентурних справ на громадян Денисенка і Танюка.

Нам стало зрозумілим, що треба самим йти у політику. І 1994 року Анатолій Єрмак стає депутатом Верховної Ради України. Про його перебування у Верховній Раді та діяльність блискуче написав журналіст Олександр Михайлюта у статті «Український комісар Катані» в газеті «Сільські вісті» 10 лютого 2012 року. Правда, боротися комісару Катані було набагато простіше, бо навколо нього ворогів Італії діяло значно менше, ніж у Єрмака в Україні. Пригадую, з якою наполегливістю, затиснувши в куток коридору, Анатолій вимагав від претендента на пост голови Верховної Ради Олександра Мороза запевнення, що той не зрадить інтересів самостійної України. І добився свого, О. Мороз дав слово.

Анатолій Єрмак був там, де найбільш потрібно. Як затишно почував себе за спиною А. Єрмака його колега Григорій Омельченко, як тремтіли ті, хто крав. Його любили і поважали патріоти, ненавиділи і поважали вороги української нації. Втрата Анатолія Єрмака остаточно поховала спробу консолідації офіцерів-українців в СБУ, і вона почала занепадати. Трагічна і незрозуміла смерть Анатолія Єрмака в одній шерензі вірних синів України В’ячеслава Чорновола, Олександра Ємця, Анатолія Лупиноса, Василя Червонія, Івана Геля та багатьох інших, завдала безповоротної втрати для українців на шляху захисту своєї самостійної держави. Вони своїм життям подали приклад служіння людям і зобов’язали нас продовжувати їхню справу до кінця. Вічна пам’ять героям. Слава Україні!

13 лютого 2003 року в приміщенні Національної спілки письменників України відбулась прес-конференція з приводу загибелі Анатолія Єрмака, яку провів на той час голова парламентського Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією заступник Голови СОУ Григорій Омельченко. Він зауважив, що цю, на жаль, вже далеко не першу загибель людини, яка не боялась казати правду про злочинну владу, називаючи конкретні прізвища й факти, можна поставити в один ряд зі справами Гонгадзе, Александрова та інших журналістів і політиків.

Г.Омельченко під час пресконференції нагадав представникам ЗМІ про «жахливу роль КрАЗів та КамАЗів в новітній історії України — як засобів боротьби з політичними опонентами й зрештою — їх усунення». Він відзначив, що у справах Чорновола, Гонгадзе, Александрова, Єрмака і десятків інших загиблих він хоче знати лише одне — правду, а коли вдасться докопатись до першопричин, то не доведеться боротися з наслідками. Г.Омельченко висловив сподівання, що спільно з журналістами таки вдасться знайти відповідь і зрештою «зламати політичний режим, який породив систему загадкових смертей кращих синів України, в тому числі й працівників ЗМІ».  На всі питання які були поставлені владі після загибелі нашого побратима, за 13 років  жодного разу розслідування не знайшло причину цьої жахливої трагедії.

Для увіковічення заслуг члена Спілки офіцерів України підполковника Анатолія Єрмака , за ініціативи Спілки офіцерів України, 10 квітня 2010 року, у Києві відбувся Перший Всеукраїнський шаховий турнір — Меморіал члена спілки офіцерів України, депутата Верховної Ради України минулих скликань — підполковника Анатолія Єрмака серед військовослужбовців, ветеранів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів. (https://www.youtube.com/watch?v=FCFh5tIH_68   https://www.youtube.com/watch?v=xlu76p5FSf0 відео полковника Петра Лисенка )

Цей шаховий турнір Спілка офіцерів України проводить спільно з Федерацією шахів при МО України та «Українським юридичним товариством» (Олег Березюк). Всеукраїнський шаховий турнір «Меморіалу Анатолія Єрмака»  відбувається на базі Центрального шахового клубу Збройних Сил України.

Зусиллями Проводу СОУ, було запроваджено перехідний Кубок Єрмака і персональні кубки за перші три місця.

Тричі поспіль (перші три турніру-2010-2013рр.) у Всеукраїнському шаховому  турнірі «Меморіалу Анатолія Єрмака» перемагали львів’яни. Перше місце та два кубки (перехідний та персональний)  посідав у турнірі Олександр Смолкін (кандидат у майстри спорту, м. Львів).

2014-2015 переможцями ставала Команда Київської обласної організації СОУ.

Традиційно  кубки, медалі та пам’ятні призи переможцям вручають сини Анатолія Васильовича Єрмака Олександр та Віталій Єрмаки.

В 2016 році також заплановано проведення традиційного щорічного Всеукраїнського шахового турніру — Меморіалу члена Спілки офіцерів України, депутата Верховної Ради України минулих скликань — підполковника Анатолія Єрмака. Проведення  та участь в цьому турнірі це не тільки змагання, а насамперед вшанування пам’яті Анатолія Єрмака.

P.S.   Лікар Володимир Берсенєв свого часу сказав: „Якби була одиниця виміру совісті, то її слід було б назвати Єрмак».
І як сьогодні не вистачає Його!!!

Голова  СОУ у Львівської області полковник П.Костюк.