16 (3) січня 1918р.(середа) — Київ. На засіданні Генерального секретаріату М. Ковалевський повідомив, що в Одеській військовій окрузі формуються українські частини на добровільних засадах. На прохання В. Павленка, що очолював Одеську військову округу, Генеральний секретаріат ухвалив передати 400 тис. руб. з продовольчих сум (раніше йому вже було виділено 100 тис. руб. ). Генеральний секретаріат ухвалив рішення, що українське телеграфне агентство є державною установою, законопроект про скасування посад директорів і інспекторів народних шкіл. Генеральному писарству доручили скласти текст присяги на вірність УНР. Було заслухано ще ряд питань, у тому числі пропозицію Центральних держав (Четверного Союзу) про умови товарообміну з УНР, щодо перемир’я на Чорному морі тощо.

16 (3) січня 1918р.(середа) — Київ. Мала рада УНР ухвалила “Закон про створення народного війська” (народної міліції) для оборони УНР від зовнішнього нападу. Генеральному секретарству у військових справах доручалось терміново розробити закон про народну міліцію. Пропонувалось утворити три корпуси інструкторських кадрів з різних видів зброї відповідно до трьох військових округ – Київської (Київщина, Поділля, Волинь), Харківської (Харківщина, Чернігівщина, Полтавщина) і Одеської (Херсонщина, Катеринославщина і Таврія). Військовому міністерству надавався кредит у сумі до 400 млн. крб. Воно мало приступити до повільної демобілізації сучасної армії по роках служби.

16 (3) січня 1918р.(середа) — Київ. Об’єднане засідання Всеукраїнської і Київської рад солдатських депутатів, полкових комітетів і представників від частин київського гарнізону заслухало повідомлення делегатів, що мали доручення переговорити з народними комісарами уряду РСФРР по прямому дроту; ноту Генерального секретаріату, у якій він пропонував народним комісарам приступити до мирних переговорів та їх відмову, а також звіт делегатів Київської ради солдатських депутатів, що були послані на російсько–український фронт для полагодження конфлікту мирним шляхом. Різкій критиці піддали позицію солдатів полку ім. Т. Шевченка, що заявили про свою відмову виступати проти радянських військ, військовий секретар М. Порш та інші промовці. Збори ухвалили постанову звернутись з заявою до всієї революційної демократії Росії. В ухваленій постанові говорилось, що народні комісари оголосили УНР війну без будь–яких причин. УЦР і Генеральний секретаріат ніякої угоди з Каледійним не укладали. УЦР неодноразово зверталась до РНК РСФРР з пропозицією припинити братовбивчу війну і визнати УНР і вивести радянські радянські окупаційні війська з її території. Небажання уряду РСФРР відкликати свої радянські окупаційні війська і укласти перемир’я для ведення переговорів про мир, – говорилося у постанові, – свідчить про те, що оборона від військ народних комісарів стає для нас обороною всіх здобутків революції на Україні”.

16 (3) січня 1918р.(середа) — опубліковано наказ Київської військової округи на театрі військових дій здати зброю не пізніше 15 січня 1918р. як окремим особам, так і всім невійськовим організаціям, за винятком міліції та вільного козацтва. У разі невиконання цього наказу винні мали піддаватись арешту і ув’язненню або сплачувати штраф до 3 тис. крб.

16 (3) січня 1918р.(середа) — комісар УЦР Кратовитів повідомив з Бахмача, що становище в Конотопі і Бахмачі ускладнилось: козаки 622–го і 414–го полків та куріня ім. Т. Шевченка залишали Бахмач, не бажаючи битися, за їх заявою, з братами.

16(29) січня 1918р. — після тривалих безплідних намагань прокомуністично настроєних діячів УНР (В. Винниченко, В. Чехівський, М. Шаповал та інш) дипломатичними засобами порозумітися з Москвою Директорія УНР оголосила війну більшовицькій РРФСР. На Малій раді УНР затверджено закон про створення Добровільного війська – народної армії, а в той же час в Києві російськими більшовиками було ініційовано збройний виступ частини гарнізону і частини робітників заводу “Арсенал” проти Центральної Ради УНР з метою відтягнення регулярних військ з українсько–російського фронту та прикриття прямої збройної агресії проти Української Народної республіки, що прискорило збройне повалення влади УНР в Києві та початок кривавої різні радянські окупаційні військами Муравйова (понад 7 тис. киян було вбито і закатовано протягом трьох тижнів) Через опір частини пробільшовицьки налаштованих членів УЦР ця постанова втілювалося в життя дуже повільно.
А коли нині припиняться «тривалі безплідні намагання» нібито проукраїнськи настроєних діячів України «дипломатичними засобами порозумітися з Москвою»?
16 січня 2013р. — Вищий адміністративний суд підтвердив рішення судів нижчих інстанцій, якими визнано законним указ президента Віктора Ющенка про визнання членів ОУН і воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність України. Розгляд справи проходив у письмовій формі. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Як відомо, 28 січня 2010 року Ющенко визнав бійців УПА і підпільників ОУН учасниками боротьби за незалежність України, видавши відповідний указ. Вітренко оскаржила цей президентський указ у квітні 2010 року. Київський апеляційний адміністративний суд і Окружний адміністративний суд Києва підтвердили законність указу Ющенка. Крім активістів ОУН і воїнів УПА, борцями за українську незалежність було також визнано членів формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави (гетьманату Павла Скоропадського), Української Bійськової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ» та Української Головної Визвольної ради

З повагою,

І-й заст. ГОЛОВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ
ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ,
НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ II СКЛ.,
КАПІТАН І РАНГУ ЄВГЕН ЛУПАКОВ