Підрозділи антитерористичних сил у черговий раз опинилися в оточенні в Іловайську і на кілька діб позбавлені будь-якого підкріплення і постачання зброї. Звичайно, добровольці, йдучи на війну, виявляють свою готовність віддати життя заради перемоги. Але ніяк не в результаті безглуздих маневрів. Відомства, відповідальні за ведення бойових дій, намагаються робити вигляд, що у черговому провалі немає нічого надзвичайного, що на алярм б’ють профани, що це є наслідком відсутності людських резервів. Проте, ми, народ, є не лише свідками, але й учасниками оборонних заходів. І ми бачимо, що організація воєнних дій збоку вищих органів розвивалася і розвивається ніби в уповільненій кінозйомці: із самого початку війни мобілізація досить довго не розпочиналася, провадилася за обмеженими контингентами, не лише не створено єдиного командного органу, а навіть не здійснюється елементарної координації дій між військовим і міліцейським командуванням. У той же час періодично офіційно повідомляється, що потреба у додатковій мобілізації відсутня, а заяви добровольців про мобілізацію часом натрапляли на відмову.
Якщо говорити про ведення операцій, то іловайський котел – яскравий приклад безпорадності командування: розвіддані або не зібрані, або не враховані, ешeлонування наступу не передбачено, шляхи постачання зброї та можливого відступу не забезпечені. Якщо допустити, що теперішня складна ситуація склалася через несподіваний прорив противника, то слід мати на увазі, що прорив не був обхідним і окружним, а це означає, що керівництво операції мало своєчасно передбачити момент відступу. У підсумку – добровольчі батальйони іловайського котла на кілька діб стали смертниками і їхній порятунок не може бути забезпечений ціною їхніх зусиль.
Інші «досягнення» командування: відвойовані плацдарми не перебувають під надійним захистом, бо не вистачає належної щільності силового базування. У той же час, як ми знаємо, резерви мобілізації ще далеко не вичерпані, що особливо дефіцитного озброєння гарнізонні сили не потребують. Але ж є доконана необхідність кожну звільнену територію позбавити від загрози повторного захоплення ворогом.
І все це відбувається за сценарієм уповільненої кінозйомки.

Микола Коробко.