2 липня, напередодні Дня армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, у Львові відбулася зустріч Михайла Косіва з Юрієм Проданюком, якого запросив до свого помешкання пан Михайло.

Михайло Косів — український політик. Народний депутат України I, II, III, IV та VI скликань. Обіймав посаду заступника голови виконкому Львівської обласної ради (облвиконкому) з питань гуманітарної політики з квітня 1990 року по липень 1992 року. На це призначення особисто наполіг тодішній голова Львівської обласної ради В’ячеслав Чорновіл. Член Спілки письменників України (з 1987). Заслужений діяч мистецтв України (з березня 1995).
Підполковник Юрій Проданюк — позивний «Гуцул», військовий льотчик І класу, учасник бойових дій, здійснив понад 200 бойових вильотів, голова Самбірської районної організації Спілки офіцерів України. Окрім відомчих нагород, вшанований 2024 року недержавною нагородою — Знак народної пошани «Золота зірка» Героя українського народу.
Їхнє знайомство відбулось в грудні 1991 року у Калинівському авіаційному гарнізоні (Львівська область, Самбірщина). Тоді надважливим завданням Української держави була українізація військових частин колишнього Радянського Союзу, приведення військовослужбовців, які виявили бажання служити українському народові, до військової присяги. Першочерговими завданнями було проведення серед особового складу роз’яснювальної роботи, впровадження української мови, національної атрибутики та проведення культур но-просвітницької роботи серед військовиків та їхніх родин.
Зустріч М. Косіва та Юрія Проданюка у Львові пройшла в доброзичливій, дружній атмосфері.
Розмову уважно слухала пані Марія, дружина Михайла Косіва. Час до часу вона нагадувала важливі та цікаві деталі.
Було про що згадати та обговорити нинішні реалії, хід російсько-української війни. Юрій Проданюк подарував Михайлу Косіву книгу Петра Костюка «Українські військові присяги. Історичні нариси». На сторінках цієї книги є спогади Ю. Проданюка про складання Військової присяги на вірність Україні у Калинівському гарнізоні (С. 97—101). Зокрема, він згадує:
«Хочу зазначити, що на шляху до вирішення вищезазначених завдань активісти Самбірської районної організації СОУ, і я в тому числі, відчували шалений тиск, опір і неприязнь з боку прорадянського та шовіністично налаштованого командування частин Самбірського гарнізону, а проукраїнських військовослужбовців навіть переслідували на службі.
Тодішній командувач ПрикВО генерал-полковник Віктор Скоков та його штабісти за вказівкою політичного та військового керівництва Росії проводили активну роботу з командирами частин і колишніми замполітами, які залишалися на своїх посадах, щодо створення штучних перешкод на шляху до організації та проведення у військах української присяги. Приміром, у Калинівському авіаційному гарнізоні РО СОУ разом з демократично новообраним Самбірським міським головою паном Зоряном Попадюком (колишній дисидент), активістами НРУ, УРП, «Просвіта», релігійними діячами за підтримки народних депутатів України Михайла Косіва та Ростислава Братуня на 19 грудня 1991 року спланували урочистий захід щодо приведення особового складу до Військової присяги на вірність народу України. Проте діючі командири авіаційних полків, а саме Герой Радянського Союзу полковник Олександр Райлян і полковник Микола Чуркін особисто відмовилися приймати Військову присягу і не дозволили провести запланований захід на території частини. Після невдалої спроби провести урочисте прийняття Військової присяги в Калинівському авіаційному гарнізоні народний депутат України Михайло Косів запросив ко мандирів усіх військових частин Самбірського гарнізону на зустріч до кабінету Самбірського міського голови. На цій зустрічі були присутні Самбірський міський голова, голова Самбірської РО СОУ, голови РО НРУ, УРП, «Просвіти», представники братства ОУН–УПА, священники й інші громадські активісти міста та району. Основним доповідачем на цій зустрічі був народний депутат України Михайло Косів. Він піддав гострій критиці дії командирів військових частин гарнізону, висловив стурбованість їх замаскованою протидією українській справі. М. Косів роз’яснив присутнім офіцерам правові аспекти законодавства щодо створення і будівництва ЗСУ і наголосив, що Радянського Союзу як держави більше не існує, а Україна проголосила незалежність. Наприкінці зустрічі Михайло Косів ще раз звернувся до командирів частин, які саботували прийняття Військової присяги. Він запропонував їм залізничні контейнери, а також порадив пакувати свої валізи і з миром їхати в Росію. У подальшому ці командири були усунуті Міністром оборони України від займаних посад.
19 січня 1992 року офіцери Калинівського авіаційного гарнізону, які вирішили присягнути Україні, в урочистій обстановці, на летовищі, у складі семи військових частин, у присутності народного депутата України Михайла Косіва, що тримав в руках державний прапор України, політичних і громадських діячів міста та району, священників (церковний хор виконав духовний гімн України «Боже великий, єдиний, нам Україну храни») склали Військову присягу на вірність народу України. Прийняття присяги на вірність Україні».
Першим військовим, який склав Військову присягу на вірність народу України в 340-му ОТБВП з трибуни перед лицем своїх побратимів по зброї та перед самбірською громадою, був старший лейтенант Юрій Проданюк.

Михайло Косів подарував Юрію Проданюку свою нову книгу «Я знав: я мушу це зробити».
Нова книжка Михайла Косіва – автобіографічна розповідь письменника, літературознавця, музейника, дисидента, політв’язня, політика, народного депутата України 1990–2012 рр., співавтора Декларації про державний суверенітет України, законодавчих актів про формування Збройних Сил України, Конституції України та багатьох законів, невтомного громадського діяча.
Зокрема, на сторінках цієї книги (С.344 – 345) п. Михайло згадує про події, які передували складанню Військової присяги на вірність українському народові та про труднощі, які вдалося подолати, щоб військовослужбовці Калинівського гарнізону присягнули на вірність Україні.

Михайло Косів та Юрій Проданюк домовились, що їхнє спілкування обов’язково буде мати продовження….

Інформаційна служба Львівської обласної організації СОУ