30 березня 1856 року на Паризькому міжнародному конгресі була завершена поразкою для Росії Кримська війна. На цьому конгресі у Парижі на заключному засіданні представниками держав Франції, Великобританії, Австрії, Туреччини, Пруссії, Австрії, Сардинії, Москалії( Глава російської делегації граф Олексій Орлов 30 березня 1856 року підписав капітуляцію Російської імперії), зібралися разом для підписання капітуляції москалії — заключного мирного договору т.зв. Паризький мирний трактат, який остаточно завершив Кримську війну1853 – 1856 років, що передбачав повернення Росією Туреччині фортеці Карс(Закавказзя) і Молдавське князівство в обмін на Севастополь та інші міста, зайняті союзниками Туреччини, й оголошення Чорного моря нейтральним із забороною росіянам і туркам мати свій флот (крім 10 сторожових кораблів).
Ним поширено і принцип свободи судноплавства на Дунаї.
Передбачено обмеження щодо кількості російських і турецьких військ, суден у Чорному морі, Росії і Туреччині заборонялося будувати на узбережжі будь–які військово–морські споруди та укріплення.
Паризький конгрес відкрився 13 (25) лютого 1856 року в столиці Франції. У ньому брали участь Москалія, Франція, Англія, Австрія і Сардинія. Пізніше до них приєдналася Туреччина. Головував на засіданнях французький міністр закордонних справ, двоюрідний брат Наполеона III граф А. Валевський.
Москалія була представлена першим уповноваженим графом О.Ф.Орловим і другим — Ф.І.Бруновим, що довго служив москальським послом в Лондоні. Англія була представлена лордами Кларендоном і Каулі. Австрія — Буолем, Сардинське королівство — Кавуром.
Основними супротивниками Москалії в Парижі стали Англія і Австрія. Що стосується Франції, то вона з багатьох питань підтримувала москалійську делегацію, ставлячись до союзу з Англією досить формально. Наполеон III справедливо вважав, що його країна і так вже отримала багато від війни (від переважання в Туреччині до «реваншу» за 1814 рік). Більш того, під час конгресу намітилося потеплення відносин між колишніми ворогами. Наполеон III підтвердив в бесіді з Орловим, що відтепер не бачить ніяких корінних суперечностей, які могли б перешкодити зближенню Москалії і Франції.
Це щось мені нагадує нинішні події США і москалії…
Англія, що спочатку взагалі не бажала такого швидкого миру, тепер відверто прагнула до ослаблення Москалії в басейні Чорного моря, до підриву її позицій на Кавказі, наполягала на демілітаризації Аландських островів. За підтримки австрійців англійці вимагали навіть повного зриття москалійських укріплень по чорноморському узбережжі, проте, завдяки підтримці Наполеона III, Орлов в цьому питанні переміг.
Австрія вимагала відторгнення від Москалії всієї Бессарабії і розраховувала на приєднання до своїх володінь Дунайських князівств. Колишні союзники, проте, ніяк не підтримали Дунайську імперію, і австрійці пішли з конгресу, не отримавши ніякої сплати за свій ультиматум від 2 грудня 1855 року, що назавжди зіпсувало відносини з Москалією.
Туреччина на конгресі була вимушена погоджуватися з союзниками навіть, коли їхня думка явно розходилася з її інтересами. Особливо (але без якихось серйозних наслідків) на конгресі розглядалося питання про необхідність майбутнього політичного об’єднання Дунайських князівств.
У результаті 18 (30) березня 1856 року був підписаний Паризький мирний договір 1856 р., який підбив підсумки Кримської війни. До 1871 року цей договір визначав зовнішню політику європейських держав. Він і став закінченням Паризького конгресу 1856 року.
Цікаво, хто в черговий раз підпише черговий акт про чергову капітуляцію московії тепер вже в нинішній москалійсько-українській війні? І чи не повторить він помилок і протиріч тодішньої антимосковської коаліції?
Фактично, офіційно Кримську війну (інша назва − «Східна війна») − війну, що тривала з 1853 року між Москалійською Імперією та союзницькими військами Франції, Османської імперії, Сардинського Королівства та Великої Британії за панування на Балканах та Близькому Сході було закінчено 10 вересня 1855р.
Адже після важких боїв, 09 вересня 1855(27 серпня за ст. ст.), завершилася поразкою 349 – денна героїчна оборона Севастополя, «нє приступний для врагов» Севастопіль пав.
Сама ж дата – 9 вересня – була обрана не випадково, бо 8 вересня – це був останній день боїв, а 9 вересня – це перший день окупації – без бойових дій.
Отже – москалі святкують день Перемоги англо-французьких військ у Кримській війні 1853 – 1856 років над москалією!
Ну що з дурних москалів візьмеш? У них все не як у людей!!!
Тут щось подібне з Днем перемоги над нацистською Німеччиною — весь світ відзначає цю подію 08 травня, а москалі та змосковщені хохли — наступного дня 9 травня!?
При повній бездіяльності київської влади щодо антиукраїнської, промосковської діяльності колаборантів в Криму, традиція, якої не було і за часів «імперії зла» срср, проведення 9 вересня пам’ятних заходів відродилася. У зв’язку з цією подією щорічно 9 вересня в Севастополі проходять заходи, присвячені Дню пам’яті воїнів, полеглих при обороні міста в Кримській війні 1853 – 1856 років.
Вперше вони були проведені в 1995 році з ініціативи Москалійської общини Криму, а 21 листопада 1996 Верховною Радою Криму було прийнято Постанову «Про День пам’яті воїнів, полеглих при обороні Севастополя і в Кримській війні, і заходах щодо збереження, відновлення, утримання та охорони поховань, пам’ятників та пам’ятних місць, пов’язаних з подіями Кримської війни 1853 – 1856 років», а фактично — День Перемоги англо-французьких військ над москалією в Кримській війні 1853 – 1856 років!
З чого все почалося? А чи не подібне повторюється нині?!
У лютому 1853р. москалійський імператор Микола І відрядив до Стамбула морського міністра князя Олександра Меншикова.
Той зажадав від султана Абд аль – Маджида згоди на протекторат Москалії над 12 млн православних жителів його імперії (як того формально вимагав Кючук – Кайнарджійський мирний договір). Султан відмовився, натомість попросив англо – французький флот увійти в протоку Дарданелли, щоб захистити Туреччину від можливої москалійської агресії.
21 травня обурений Меншиков залишив Стамбул.
У червні Абд аль – Маджид видав фірман, яким офіційно гарантував права та привілеї християн імперії, насамперед православних. Проте, за наказом Миколи І, 82 – тисячний москалійський корпус під командою генерала Михайла Горчакова 21 червня 1853 року форсував річку Прут і захопив Молдавію та Валахію – васальні князівства Османської імперії.
У відповідь на москалійську окупацію представники Британії, Франції, Пруссії та Австрії зібралися у Відні і прийняли звернення до султана з вимогою дотримуватися всіх попередніх угод щодо православного населення. Султан проігнорував цей заклик і зажадав повернення москалійських військ за Прут.
Цар відмовився, і 4 жовтня Стамбул оголосив Петербургу війну.
8 жовтня Микола І підписав маніфест «Про війну з Оттоманською Портою». Дивись — Панорама «Оборона Севастополя 1854 – 1855»
Головні події війни розгорнулися на Кримському півострові, де знаходилася головна москалійська військово – морська база на Чорному морі – порт Севастополь, втративши який Москалія позбавлялася можливості контролювати Чорне море і проводити активну політику на Балканах.
Основна операція військ коаліції була розпочата в Криму у вересні 1854 року. Москалійська армія спробувала зупинити просування ворога, але зазнала поразки. Хоча Севастополь мав достатньо надійний захист з моря, але з суші місто було майже беззахисним. Зусиллями городян, солдат і матросів, а це були майже всі – українці і це знову повторилося з 25 лютого 2022р.! в черговій вже москальсько-українській війні, у лічені дні була створена потужна система оборонних споруд. Щоб не допустити прориву ворожого флоту до севастопольської бухти, біля входу в неї було затоплено кілька москалійських суден.
З цього почалася «традиція москалів» самим же топити власні бойові кораблі, вдруге – в Новоросійську, яка закінчиться найближчим часом третім і вже остаточним дознищенням, не знищених на той час українськими військами, ними їх же ЧФ!
Доречі, цю то «традицію» вони повторили і в 2014р. на виході з місця знаходження основних сил ВМСУ(дурнішого рішення як зосередити їх в озері придумати було складно!), затопивши знову свої кораблі на виході з озера Донузлав і не дозволивши тепер вже нашим кораблям вийти звідти до Одеси…
(13) 25 вересня 1854 в Севастополі було оголошено стан облоги, а незабаром союзники зробили перше бомбардування Севастополя ( під час якого загинув віце – адмірал В.Корнілов, який керував обороною Севастополя). Однак безприкладна стійкість москалійських?(в основному українці під командуванням німців і москалів) військ, які завдали противнику значних (вдвічі менших ніж захисників!) втрат, змусила командування коаліції відмовитися від спроби прискореного штурму Севастополя(бо вони на відміну від москалів цінували життя власних солдат!) і змусила їх перейти до тривалої облоги(блокади). Умови оборони Севастополя були найтяжчими, поповнення запасів – повністю відсутнє, але захисники стійко трималися і навіть робили сміливі вилазки. Але з кожним днем число захисників міста і засоби для їх існування танули.
У ході наступних бойових дій союзникам вдалося, використовуючи технічне відставання москалійських військ і нерішучість москалійського командування, сконцентрувати кількісно і якісно переважаючі сили армії і флоту на Чорному морі і, завдавши москалійській армії ряд поразок, після річної облоги захопити Севастополь.
Це відбулося ще (27 серпня) 8 вересня 1855, коли французи заволоділи ключовим пунктом оборони міста -Малаховим курганом

«Атака на Малахов курган», Вільям Сімпсон, 1855. wikimedia.org
Подальший спротив не мав сенсу.
Залишки гарнізону москальських військ дозатопили в Севастопільській бухті кораблі Чорноморського флоту які збереглися, тепер це головний символ Севастополя – пам’ятник затопленим самими ж москалями своїх кораблів!, підірвали вцілілі бастіони і здалися.
Бої за Севастополь завершилися.
Олександр ІІ попросив супротивників припинити бойові дії й сісти за стіл переговорів. Українські козаки під командуванням Михайла Садика Паші Чайковського тріюмфально ввійшли разом з французами до Севастополя.
Доречі, вдруге німецькі і українські війська парадним маршем з оркестром «взяли» покинутий хєроями-захисниками комуно-москалями три доби до того «неприступний» Севастополь 01 травня 1918р.
А втретє — 4 липня 1942 р.
Та буде і четверте, тепер вже остаточне звільнення українського Севастополя від москальської зарази!
У кровопролитних боях союзники втратили за час цієї операції близько 72 тисяч чоловік (не рахуючи поранених), москалійські, а це були в основному воїни українського походження, які служили в москалійській окупаційній армії, що підтверджено переліком військових підрозділів, які брали участь в обороні Севастополя, на меморіальних дошках розміщених на військово-морському музеї Севастополя, бо на той час москалійська армія комплектувалася за територіальним принципом, – близько 102 (за іншими даними — понад 150)тисяч осіб (і Героями цієї оборони оголошені українці: матрос Кішка, Даша Севастопільська, та німці Тотлебен…)
Оборона Севастополя стала кульмінацією Кримської війни. Вже до кінця року військові дії на всіх театрах війни фактично припинилися, і сторони приступили до мирних переговорів…
Цим договором Москалія була позбавлена права мати на Чорному морі військовий флот, а також прибережні арсенали та фортеці.
Також Москалійська імперія відмовлялася публічно від претензій на південну Бессарабію, Валахію та Молдавію. Москалійський цар був позбавлений покровительства над християнами Османської імперії. Таким чином, план про розширення впливу Москалійської імперії на південь остаточно було провалено.
Ця перемога викликала повстання проти москалів в кількох округах Південної України.
Те ж саме повторюється з москалями і в нинішній москалійсько-українській війні! Знову захотіли всієї України — будуть розвалені до меж колишнього московського князівства!
Із перетоплених 213 гармат, здобутих від москалів, Наполеон III наказав збудувати 16-метрову статую Матері Божої (Нотр Дам де Франс) на 135-метровій скалі Корней у надзвичайно мальовничому місті Франції Ле Пуї (деп. Ґот Люар), яка домінує над містом, а англічани та нині і Австралія, Канада та Нова Зеландія і досі виливають із бронзи двох трофейних китайських гармат, захоплених у росіян під час облоги Севастополя усі свої найвищі та найпочесніші нагороди ордени Хрест Вікторії (англ. Victoria Cross, офіційне скорочення англійською мовою VC) за мужність перед лицем ворога, котрою можуть бути нагороджені військовики з країн, підлеглих Британської корони, будь-якого звання в будь-яких родах збройних сил, та цивільні особи під військовим командуванням.
Доречі, перша нагорода Хрестом Вікторії відбулась 26 червня 1857 року, за відвагу під час Кримської Війни 1854–1855 рр.
Усього Хрест Вікторії вручався 1355 разів.
Єдиним українцем, що отримав Хрест Вікторії, є Пилип Коновал (1917 р.).
І хотя війська коаліції тоді не проводили спільного Параду перемоги над москалією, а ми найближчим часом разом з усім цивілізованим світом однозначно такий Парад Перемоги над москалями проведемо!!!
І жоден історик не говорить в кінці, а хто ж і коли звільнив Севастопіль від окупації?
І чому відсутнє свято тієї перемоги?
Бо її просто не було!
Окупаційні війська без коштів, провіанту і теплого одягу, напередодні зими(все це загинуло під Балаклавою під час шторму – ті кораблі і досі стоять в намулі на Балаклавському рейді на глибині 90м) взбунтувалися і самі покинули спустошений ще захисниками(навіть котів поїли) Севастопіль…
Тоді ж загинув і сумно відомий «Чорний принц» з грішми для окупаційних військ, а як згадка про це — все рятувальне знаряддя на кораблях бувшого срср та і України і досі називається епропівським(Експедиція підводних робіт москалів — ЕПРОН, безуспішно шукала це золото), але це вже зовсім інша історія…
Доречі, слово «балаклава» якраз і виникло тоді, бо від холоду англо-французькі окупанти, які атакували Сапун гору з боку Балаклави, натягували на голову все, що могли і лише для очей прорізували щілини…

Євген ЛУПАКОВ
Почесний Голова Спілки офіцерів України
капітан І рангу