250 років тому московити підступно зруйнували Запорозьку Січ.

Понад 200 років існували осередки української вольності і свободи. Запорожці допомогли Москві здобути перемогу в російсько-турецькій війні 1768-1774 років. Повертаючись з османського походу, російські загони на чолі з Петром Текелієм (загалом понад 100 000 чоловік) віроломно і без будь-якого попередження напали на Запорізьку Січ. Це стало повною несподіванкою для козаків, значна частина яких ще не повернулася з війни або ж перебувала на промислах. Січ охороняв гарнізон у 3000 осіб.
Спішно скликана кошовим отаманом Петром Калнишевським рада прийняла рішення утриматися від пролиття крові і скласти зброю. Хоча рядове козацтво було налаштоване чинити опір.
15 червня російські війська повністю зруйнували Січ, все майно та документи вивезли до Петербурга. Старшину звинуватили у зраді та засудили до каторги. Кошового суддю Павла Головатого та військового писаря Івана Глобу заслано до Сибіру, а 85-літнього кошового отамана Петра Калнишевського ув’язнили в Соловецькому монастирі.
У маніфесті від 14 серпня 1775-го Катерина ІІ повідомляла про ліквідацію «кубла пияк та розбишак», які жили в неуцтві, «з винищенням на майбутній час і самої назви запорозьких козаків». І далі: «…нема тепер більше Січі Запорізької в політичному її потворстві». У найкращих традиціях демагогії «освічена» імператриця подавала знищення Січі як виконання монаршого обов’язку перед Богом, перед імперією і навіть «перед самим узагалі людством».
На анексованих землях отримали величезні володіння фаворити і наближені Катерини ІІ. Тоді ж почалася інтенсивна колонізації «Новоросії», як стало називатися степове Причорномор’я.
Кошовий Петро Калнішевський із частиною старшини були засуджені за щось до 25 років заслання, з якого вони не повернулись.
Переважна більшість козацької старшини була куплена імперцями посадами, землями, а то й просто грішми. Їхні нащадки пережили переселення в зелені й сірі клини, голодомори, емські укази і заборони.
Переважна більшість запорожців була розсіяна по південноукраїнських землях. Дещо пізніше частина козаків була зібрана у Чорноморську козацьку флотилію, а ще пізніше – переселена на Кубань. На базі козацьких полків сформовані легкоконні полки – Отирський, Ізюмський, Сумський та інші, які вірно служили московській імперії.
Після ліквідації Січі частина козаків (близько семи тисяч) перейшла на землі Османської імперії, утворивши Задунайську Січ у гирлі Дунаю.
Наслідки руйнування Запорозької січі пожинаємо і донині. Уроки дехто не засвоїв і дотепер. Московське військо у 1775 році знищило своїх союзників, разом з якими воювали Крим. Обманули. У 1939 році польському генералові Владиславу Лянгнеру хтось із своїх сказав: “Не вірте їм, генерале, обманутьˮ. Після того їм була Катинь
Сьогодні ми знову кажемо: “Не вірте їм – обманутьˮ.
І згадаймо славних лицарів козацьких, які вміли панувати у своєму краї. Вічна їм слава!
І пам’ятаймо нашу славну і трагічну історію, яка учить. Нехай учить.
Слава Україні!

Написав на своїй сторінці у Facebook
Голова Спілки офіцерів України
полковник Олександр САСЬКО