«Бо немає нічого таємного,

що не стало б явним. Ні таємного,

що не стало б відомим і не виявилося  б»

(Біблія, Євангеліє від Марка і Луки)

        Топ-новиною минулого тижня у світі став звіт Міжнародної  слідчої групи (далі — МСГ), яка розслідує причини катастрофилітака  «Малайзійських авіаліній», виконував рейс МН17 з Амстердаму (Нідерланди) до Куала-Лумпура (Малайзія), що трапилося  у повітряному просторі України 17 липня 2014 року о 16:20 (за київським часом, остання відповідь екіпажу літака була зафіксована о 15:19:56 і тривала 3 секунди).

         Уламки літака впали поблизу міста Торез Донецької області, на території, яка контролюється російським військовими і їх найманцями. На борту літака перебувало 298 людей з 18 країн світу (283 пасажира, 15 членів екіпажу,  в тому числі 80 дітей), всі загинули.

         Слідчі МСГ (яку очолює генеральна прокуратура Нідерландів у складі представників Австралії, Бельгії, Малайзії, Нідерландів і України) стверджують: «Ми маємо у своєму розпорядженні незаперечні докази того, що авіалайнер рейсу  МН17 був збитий російською ракетою серії 9М38, запущеної з установки «Бук» з сільськогосподарського поля площею 500х600 метрів в районі смт Первомайське. У радіусі 5 кілометрів це найвища точка. Даний район (недалеко від Тореза і Сніжного. – Авт.) на той момент перебував під контролем проросійських сепаратистів і бойовиків. Самохідна вогнева установка «БУК» була доставлена в Україну з Російської Федерації і, після того, як вона була використана для атаки на авіалайнер рейсу МН17, була знову повернута на територію Росії».

         Висновки МСГ базуються на левовій частині доказів, які по «гарячих слідах» встановила впродовж доби Служба безпеки на чолі з Валентином Наливайченком і Головне управління розвідки МО України.

         Конгресмен США Чарлі Кент заявив: «Цей звіт лише підтверджує те, що ми знали. Він повинен посилити нашу наполегливість зберігати жорсткі санкції проти Росії, поки та не змініть свою поведінку у Східній Європі».

         Зазначені висновки повністю співпадають з результатами мого розслідування, завершеного в кінці 2014 року і направленого колегам з МСГ,а згодом,  опублікованого в газеті «Україна молода» у статті «Кремль  — убивця» (5 травня 2016 року)  та з висновками Ради безпеки Нідерландів. Слідча група змогла повністю відновити маршрут, прокладений установкою «Бук» та супроводжуючими транспортними засобами. Він повністю збігається з маршрутом, опублікованим мною у зазначеній статті.

         Журналіст Олег Боровський також зазначає, що оприлюднені результати незалежного розслідування експертів із МСГ стосовно того, що малайзійський  «Боїнг» був збитий над Донбасом  росіянами чи проросійськими сепаратистами з російської системи «Бук», фактично повторюють висновки, які колишній народний депутат України Григорій Омельченко оприлюднив в «Україні молодій», ще в травні цього року.

Криваве вето і брехня Росії:

         Як  же відреагувала Росія на висновки МСГ?  Як завжди – вона  «біла й пухнаста» і ні в чому не винна. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що висновки слідчої групи не можна вважати «остаточною правдою…На жаль,  ми не побачили жодних доказів. Слідство приречене на провал».

         Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відмовився вибачатися за знищення рейсу МН17 і загибель його пасажирів у зв’язку з висновками МСГ. Так він відреагував на пропозицію ведучого ВВС Стівена Сакура принести вибачення у зв’язку з оприлюдненим звітом. «Принести вибачення? За що?», — запитав Лавров.

         Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова наголосила: «Росія розчарована тим, що ситуація навколо розслідування катастрофи «Боїнга-777» не змінюється. Висновки підтверджують те, що слідство упереджене і політично вмотивоване». Представник бойовиків «ДНР» Едуард  Басурін сказав, що «звіт не підкріплений доказами, йде обман, вони  брешуть».

         30 вересня МЗС Нідерландів викликало російського посла в Гаазі Олександра Шульгіна через критику Росії на адресу країни за оголошення 28 вересня висновків розслідування катастрофи малайзійського літака рейсу МН17. «Росія має поважати представленні результати слідства, бо були надані переконливі докази, а не висловлювати сумніви», — заявив глава МЗС Нідерландів Берт Кундерс.

         Радник головного конструктора концерну «Алмаз-Антей» Михайло Малишевський після висновку  Міжнародної слідчої групи зробив несподіване зізнання, допустивши, що ракету могли випустити і помилково. «Потенційно таке можливо тільки за збігом обставин, поганого обслуговування техніки і неправильних дій екіпажу»,- пояснив він.

         Представник МО РФ генерал-майор Ігор Конашенков стверджує: «Жодні російські  зенітні ракетні комплекси, і в тому числі «БУК» російсько-український ніколи не перетинали».

         Нагадаю, що ще 26 лютого 2016 року заступник начальника Управління прес-служби МО Росії Олексій Комаров заявив: «Ні один комплекс, який стоїть на озброєнні Протиповітряної оборони російсько-український державний кордон не перетинав. Міноборони Росії неодноразово публічно заявляло про свою позицію щодо причин катастрофи і вірогідної причетності до неї військовослужбовців Збройних сил України». Коментувати брехливу заяву Комарова зайве. Що він міг ще сказати, коли його безпосередні керівники — міністр оборони і його заступники є головними підозрюваними в організації знищення малайзійського Боїнга, а сам Верховний головнокомандувач, президент Росії Путін  є замовником цієї диявольської спецоперації.

         Постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін, визнаючи факт збиття Боїнга «ополченцями» Донбасу, заявив 21 липня 2014 року у Нью-Йорку: «Відповідно до записів, люди зі Сходу України говорили, що вони збили військовий літак… Якщо вони вважали, що збили військовий літак, то це був конфуз. Якщо це був конфуз, тоді це не був акт тероризму».

         29 липня 2015 року Росія наклала ганебне вето на проект резолюції Ради безпеки ООН про створення міжнародного трибуналу з розслідування катастрофи малайзійського літака. В документі передбачалося, що метою створення трибуналу є «встановлення винних за збиття літака, притягнення їх до відповідальності» та можливість «заочного засудження».

         Президент Росії В. Путін заздалегідь попередив, що не допустить створення  такого трибуналу. 17 липня 2015 року у розмові з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте Путін  назвав  пропозицію про його створення «передчасною і контр продуктивною». Криваве вето Путіна, за яким сховалися убивці 298 людей, є фактичним визнанням своєї вини, зазначають експерти.

         Автор документального фільму «Хто збив МН17» Майк Рудін заявив, що зібрані авторами фільму докази, свідчення очевидців, висновки експертів, підтвердили висновки, що малайзійський «Боїнг» був збитий ракетою «Бук» російського виробництва, запущеної з території, контрольованої російськими військовими і найманцями. Версія Росії, що бомба або навіть дві, закладені на борту літака, не знайшла свого підтвердження. Не підтвердилася також теорія, що теракт  був організований ЦРУ і що «Боїнг» міг бути збити українським винищувачем Су-25, оскільки цей літак не спроможний досягти висоти, на якій летів малайзійський літак.

         Міністр закордонних справ Австралії Джулі Бішол запропонувала створити міжнародний суд  і провести судовий процес в «стилі Локербі». Подібний трибунал можна створити в обхід Радбезу ООН, де Росія має право вето.

         МСГ оприлюднила перехопленні Службою безпеки України розмови російських найманців-бойовиків проте, що 17 липня 2014 року о 16:40 (за київським часом) російський диверсант на прізвисько «Бєс» (Ігор Безлєр) доповів своєму кураторові, полковнику ГРУ ГШ ЗС Російської Федерації Гераніку Василю Миколайовичу про те, що вони збили транспортний літак АН-26 Українській армії. «Щойно збили літак. Група «Мінера». За Єнакієво впав», — зазначив «Бєс».

         Невдовзі після знищення пасажирського авіалайнеру, диктор новин російського телебачення повідомила про збиття українського літака «ополченцями» над містом Торез (Донецької області), заявивши, що «все відбулося близько п’ятої години вечора за московським часом». Згодом про збиття українського літака повідомили  російські ЗМІ, серед яких РІА Новини та  RussiaToday.

         Бойовики з так званої «ДНР» повідомили про збиття українського транспортника АН-26 під Торезом: «17 липня поблизу селища Розсипне над містом Торез донецької області був збитий транспортний літак  АН-26 українських ВПС. Літак впав в районі шахти «Прогрес». В нього влучила ракета. З неба посипались уламки».

         На сторінці «Зведення від Стрєлкова Ігоря Івановича» «Вконтакті»17 липня 2014 року розміщено повідомлення про те, що о 17:50 вони збили літак у районі Тореза: «У районі Тореза тільки що збили літак АН-26, валяється десь за шахтою «Прогрес». Попереджали ж – не літати в «нашому небі». А ось і відео-підтвердження чергового «пташко паду». Пташка упала за териконом, житловий сектор не зачепила. Мирні люди не постраждали», — рапортував Стрєлков.

         Після обстеження місця падіння літака російські військовослужбовці і їх найманці виявили, що вони збили пасажирський літак. З телефонної доповіді одного із бойовиків слідує, що цей літак збили з «Чорнухівського блокпосту». За його словами, літак розвалився у повітрі, в районі шахти Петропавлівської, а його уламки, тіла людей та речі пасажирів падали прямо у двори. Під кінець розмови бойовик констатував, що вони збили цивільний літак: «Коротше, стопудово цивільний борт».

         На місці падіння малайзійського «Боїнга» проросійські бойовики викрали у загиблих мобільні телефони, планшети, ноутбуки, сумки, валізи, одяг, готівкові кошти, кредитні картки та зняли з жертв годинники і дорогоцінні прикраси. Генеральна прокуратура України зобов’язана дати належну правову оцінку таким діям, які мають ознаки грабежу (ст.186 КК) і мародерства (ст.347 КК) і винних осіб притягнути  до кримінальної відповідальності.

          Через деякий час, 17 липня, відбулася ще одна розмова одного з бойовиків з донським отаманом Миколою Козиціним: «Щодо цього літака, збитого в районі Сніжного-Тореза. Це виявився пасажирський. Впав у районі Грабове. Там море трупів, жінок і дітей. Зараз козаки там дивляться це все». На запитання бойовика, що пасажирський літак робив над територією України, отаман Козіцін відповів: «Значить завозили шпигунів, не знаю. Нех… (нецензурне слово) літати, зараз війна йде».

         Зрозумівши, що збитим літаком виявився малайзійський «Боїнг», бойовики почали прибирати з мережі Інтернет всі попередні повідомлення про збитий  ними літак.

         Після цього російські ЗМІ вдалися до іншої версії збиття літака і згодом агентство РІА Новини повідомило, що очевидці спостерігали бойовий літак, який випустив декілька ракет, що вибухнули десь у небі, після чого на землю стали падати уламки літака.

         За новою версією російських бойовиків і російських офіційних осіб, «Боїнг» був збитий українським штурмовиком Су-25, практична верхня межа висоти польоту якого, на 3000 метрів нижча за висоту, на якій був збитий малайзійський літак. За повідомленням представника Держдепартаменту США,  американська розвідка підтвердила, що малайзійський літак  був збитий ракетою «земля-повітря».

         В момент пуску ракети з російського «Буку», в районі «Боїнга» на дальності 30 км, за даними іноземних радіолокаційних станцій і супутників, ніякого військового літака не було.

         В інтерв’ю Рейтер командир бойовиків батальйону «Восток» Олександр Ходаковський  заявив, що «у ополченців був «БУК», яким збили  малайзійський  літак. «БУК» був привезений з Росії, а потім відправлений назад». Потім Ходаковський відмовився від своїх слів, заявивши, що його не так зрозуміли.

         Російська преса і телеканали RussiaToday та  LifeNews озвучили версію, що мотивом знищення  малайзійського літака  може бути замах на президента Росії Путіна і повідомили, що  «Борт № 1» російського президента і малайзійський  літак перетинались в одній точці в тому ж ешелоні повітряного простору. Але російські спікери не сказали, що це «перетинання» сталося ще над Варшавою на 330-му ешелоні на висоті 10 100 метрів. Малайзійський літак був там о 15:44, а «Борт №1» — о 16:21 (за московським часом), тобто на 37 хвилин пізніше. Окрім того, маршрут польоту з Варшави до Москви йде майже за 1000 км північніше Донецька. Експерти зробили висновок, що «замах» на російського президента Путіна є вигадкою  Кремля.

         Тоді, РІА Новини вкинуло нову дезінформацію проте, що 17 липня Україна перекинула в зону АТО «Буки»: «За даними системи об’єктивного контролю, в середу 16 липня в район Донецька був перебазований дивізіон «Буків» Збройних сил України».

         29 липня 2015 року російський телеканал LifeNews висунув нову версію збиття малайзійського Боїнга — «літак був знищений з середини і це була спецоперація». Натяк був на ЦРУ.

         Висновки МСГ беззаперечно спростували всі версії і брехливі заяви Кремля.

         Аналіз доказів, встановлених СБУ і МСГ та отриманої мною конфіденційної інформації дає підстави стверджувати (як основна версія), що Генеральним штабом ЗС Російської Федерації був розроблений диявольський план збиття одного із своїх пасажирських літаків: «Аерофлот» AFL-2074 Москва – Ларнака або рейс Москва-Ростов-на-Дону, які приблизно у той же час здійснювали політ в повітряному просторі України.

         Знищення російського літака мало спровокувати в Росії масове громадянське обурення, сплеск ненависті до України і відвернути від неї світ, який підтримує її у війні з Росією. А головне – збиття літака 17 липня мало стати виправданням в очах світової спільноти повномасштабного вторгнення в Україну регулярних військових частин Збройних сил Росії, близько 40 тисяч осіб, які були сконцентровані вздовж всього російсько-українського кордону, заради «припинення варварських дій українських націоналістів і київської хунти», «врятування російськомовного населення і етнічних росіян» (як під час війни у Грузії) та «стабілізації обстановки у зоні воєнного конфлікту».

         План вторгнення був розроблений   ГШ ЗС РФ, затверджений президентом Путіним і  його виконання було заплановано на 18 липня 2014 року.

         Окупація Південно-Східних областей України російськими військами повинна була бути завершена до Дня Незалежності України – 24 серпня. Підтвердженням цього, зокрема, є карта ГШ ЗС Росії з планом окупації 8 областей України, яка була мною оприлюднена 30 січня 2016 року в прямому ефірі на одному з телеканалів України.

         Після провалу операції з малайзійським літаком, вранці 24 серпня 2014 року за наказом Путіна відбулося масштабне вторгнення в Україну 3,5 тисяч  російських військових разом із 60 танками, 320 БМД і БМП, 60 гармат та 45 мінометів при вогневій підтримці артилерії та системи «Град», які вели масовий обстріл українських військових та добровольчих батальйонів на ураження, в тому числі і з території Росії. Це призвело до Іловайської трагедії.

         За інформацією Головної військової прокуратури України, загальна кількість російських військ та їх найманців, які брали участь у воєнній агресії перевищувала 16 тисяч осіб.

Історичні паралелі:

         За німецьким планом «Вайс», затвердженим Гітлером  у квітні 1939 року, розгортання німецьких війсь біля кордону з Польщею завершилось 25 серпня. Проте наступ було відкладено через отримання інформації про готовність Англії виступити на боці Польщі.

         Гітлеру потрібен був формальний привід для вторгнення в Польщу і звинувачення її у розв’язанні війни. Таким приводом стала інсценована провокація, план якої був розроблений і здійснений гестапо, під командуванням Альфреда Науйокса і Генріха Мюллера.

         31 серпня 1939 року о 20:00 спеціально підготовлений загін гестапівців, переодягнений у форму польської армії, здійснив напад на радіостанцію німецького прикордонного містечка Глейвіц. Після її «захоплення» перед мікрофоном було зроблено декілька пострілів і одним із гестапівців, який вільно володів польською мовою, зачитав заяву, зміст якої полягав у тому, що «прийшов час війни Польщі проти Німеччини». На місці нападу були розкладені трупи у німецькій формі (в’язні концтаборів, яких напередодні операції вбили з польської зброї) та декілька німецьких поліцейських, вбитих спецгрупою гестапо для підтвердженням того,  що  напад  вчинили поляки.

         Операція під кодовою назвою «Консерви» (більш відомою, як «Гляйвіцький інцидент») тривала близько 4 хвилин. Щоб замести сліди  провокації, всі її учасники були розстріляні за наказом  Гітлера.

         Міністр пропаганди Третього Рейху  Геббельс (російським геббельсом у Кремлі є Кісєльов)   отримав необхідний матеріал для пропагандистської компанії, яка була розповсюджена по радіо. О 3-й години ночі 1-го вересня 1939 року Гітлер віддав наказ про напад на Польщу.

         О 4:45 ранку 1-го вересня близько півтора мільйонна Німецька армія вторглася на територію Польщі по всій довжині польсько-німецького кордону. Одночасно авіація почала бомбардування  польських аеродромів, а військові кораблі і підводні човни – атакувати польські морські бази у Балтійському морі. Гітлер назвав агресію  Німеччини «оборонною».

         Цікаво, як би Путін виправдовував і назвав повномасштабне вторгнення в Україну 40-ка тисячної армії російських військ, які були сконцентровані вдовж кордону,  яке було заплановано  на 18 липня 2014 року, у випадку знищення 17 липня 2014 року російського пасажирського літака та вбивство своїх співвітчизників?!

         Чим закінчилась кар’єра Гітлера і його найближчого нацистського оточення,  міжнародний терорист №1 Путін має пам’ятати!

Російські окупанти

         Спецслужбами України та розвідкою НАТО встановлені російські генерали та старші офіцери, які беруть або брали безпосередню участь у формуванні та організації бойових дій російсько-окупаційних військ на тимчасово окупованих територіях України.

         Командування всіх угруповань окупаційних російських військ здійснює  начальник штабу — перший заступник командувача Південним військовим округом генерал-полковник Сердюков Андрій Миколайович (документи прикриття на прізвище Сєдов).

          Командування 1-м армійським корпусом на початку серпня 2015 здійснював генерал-майор російської армії Завізйон Олексій Володимирович, відряджений з посади начальника штабу 41-ї армії Центрального військового округу ЗС РФ (використовував документи прикриття на прізвище Пілевін).

         Командир 2-го армійського корпусу – генерал-майор російської армії Нікіфоров Євген Валерійович (документи прикриття на прізвище Моргун), відряджений з посади заступника командувача 58-ї армії Південного військового округу ЗС РФ. Останнім часом корпусом командував генерал-лейтенант Юдін Сергій Сергійович, який очолював штаб 20-ї армії Західного військового округу ЗС РФ.

 

 

          Штатна чисельність двох корпусів становить до 35 тис. осіб. Додатково на окупованій території перебуває військовий резерв у складі 21 тактичної групи ЗС РФ (15 батальйонних і 6 ротних) чисельністю понад 9 тис. осіб. На східному кордоні України сконцентровано ще 53 тактичні групи ЗС РФ (39 батальйонних, 14 ротних) чисельністю 50,5 тис. осіб.

         Структура російських військ на Донбасі наступна: рядовий склад корпусів складається на 40% із жителів окупованої території Донецької та Луганської областей, а також з контрактників і найманців з Росії, які набули бойовий досвід під час військових дій на сході України і в гарячих точках Росії.

         Особливості формування та функціонування 1-го і 2-го армійського корпусів свідчать, що росіяни обрали для їхнього створення модель, апробовану керівництвом Німеччини під час Другої світової війни і відому як «Ваффен СС». «Ваффен СС» – військові підрозділи СС, які брали участь у боях на фронті під час Другої світової війни. У зв’язку з обмеженістю власного мобілізаційного ресурсу керівництво Німеччини вирішило брати на службу добровольців, які були громадянами окупованих країн.

         Згідно з офіційною політикою того часу, у Вермахті (ЗС Німеччини) могли служити виключно громадяни Німеччини. Для СС таких обмежень не було, тому в їхньому складі були створені спеціальні ваффен-дивізії, які складалися з іноземців-добровольців і формувалися, як правило, за етнічною чи релігійною ознакою. Командний склад цих ваффен-дивізій становили німецькі кадрові офіцери СС, а добровольці з окупованих країн брали участь як гарматне м’ясо, рядовими, або займали найнижчі військові посади.

         Саме цей досвід побудови військових частин для ведення бойових дій на Сході України взяв на озброєння Генштаб Збройних сил Росії.

 Блукання «Бука»

          Екіпажу був відданий наказ розгорнути установку «Бук» в районі села  Первомайське. Населений пункт з такою ж назвою знаходиться і у північно-східному напрямку на відстані близько 20 км від Донецька. Російський екіпаж, не знаючи добре місцевості, переплутав населенні пункти з однаковими назвами і перемістився в протилежному напрямку від Донецька на 70 км. Про це, свідчить також нелогічний маршрут пересування «Буку» територією України – установка з російським екіпажем перетнула російсько-український кордон у Луганській області, потім була доставлена на Захід до Донецька, в подальшому повернулась на Схід до кордону між Донецькою і Луганською областями.

         Розміщення установки «Бук» у Первомайську, саме на захід від Донецька, враховуючи її бойові характеристики, дозволи б здійснити ураження ракетою одного із російських пасажирських літаків, який летів з Москви у повітряному просторі України, з подальшим падінням уламків літака на територію України, контрольовану українськими силами  АТО.

         17 липня 2014 року майже в один і той же час, в одному і тому ж місці повітряний простір над Донецькою областю перетинав не лише літак рейсу МН17 «Малайзійських авіаліній», але й російський пасажирський літак авіакомпанії «Аерофлот», який слідував рейсом AFL2074 Москва – Ларнака (Кіпр), на борту якого знаходилось 157 пасажирів, які з дітьми летіли на відпочинок.

         Такий самий цивільний «Боїнг», навіть з такою самою окраскою, в одному і тому ж самому ешелоні повітряного простору. Характеристики польоту цих рейсі були практично одинакові: малайзійський літак  летів на висоті близько 10 100 метрів, зі швидкістю 909 км/год, а російський – на висоті  10 600 м, зі швидкістю 768 км/год. О 16:09 17 липня в районі села Новоніколаєвка маршрути цих рейсів пересіклись.

          Згідно з отриманою інформацією екіпаж «Буку» помилково заїхав не до того Первомайська. Населених пунктів із такою самою назвою на Донеччині аж сім (!). Екіпаж мав прямувати до села Первомайське  Ясинуватовського району на захід від Донецька, розташування якого співпадає  з маршрутом саме російських пасажирських літаків.

         В розмові проросійських бойовиків, яка була перехоплена СБУ, один із них з позивним «Хмурий» віддає наказ супроводжувати установку «БУК» в район населеного пункту з назвою Первомайське. Окрім того, «Хмурий» вказує, що це місце знаходиться недалеко від Донецька, де за «Мотелем, не доїжджаючи Горностаївської» була розміщена установка «Бук».

         Погано знаючи місцевість і не орієнтуючись, екіпаж «Буку» допустив географічну помилку і поїхав до Первомайська, яке підпорядковано Сніжнянській селищній раді, на південний схід від Донецька. А це вже було якраз на шляху польоту малайзійського літака.

         Згідно з даними розслідування МСГ, 17 липня вночі 2014 року  білий тягач «Вольво» з завантаженою установкою «Бук» перебував у районі населеного пункту «Північний», після чого вирушив до Донецька не за встановленим маршрутом. У слідчої групи також є запис розмови між двома проросійськими бойовиками, який свідчить, що о 9 годині ранку 17 липня «Бук» був уже в Донецьку разом з російським екіпажем.    Пізніше установка була перевезена у Сніжне через Макіївку, Зугрес і Торез. В середині дня «Бук» бачили у Сніжному, в цей час установка вже була знята з тягача і йшла своїм ходом. 18 липня о 5 годині ранку тягач «Вольво» з наново навантаженим «Буком» бачили у Луганську у напрямку Краснодону.

 

         Згідно ще з одним перехопленим телефонним записом, який має МСГ, 18 липня о 8 годині ранку «Бук» залишив територію України і перетнув кордон з Росією. Після збиття малайзійського літака установка «Бук» вернулася до Сніжного, а далі на тягачі «Вольво» прослідувала маршрутом Красний Луч – Дебальцеве – Луганськ – кордон з Росією.  СБУ перехопила розмову бойовиків, один з яких запитує: «Ти  в тому районі чи ні?» Другий відповів: «Ні, я не в тому районі, вже по другу сторону». Далі бойовики говорять про те, що «десь боєць загубився з установки «Бук»… Свій екіпаж проє…л, бля…»(нецензурні слова).

         Саме для ураження цілей на таких висотах (на якій летіли обидва російські літаки) і була завезена у Донецьку область установка «Бук- М1» (бортовий номер 332) з Росії. Нагадаю, що 14 липня, за три дні до знищення малайзійського лайнера, в Луганській області на висоті 6,5 км був збитий транспортний літак Ан-26, а 16 липня — штурмовик Су-25 ВПС України, який летів на висоті 6,2 км. Обидва українські літаки були збиті російськими військовими за допомогою переносних ЗРК «Стріла» і «Голка», завезеними з Росії, а не ракетами з «Буку».

         Як відомо, військові літаки і вертольоти ЗС України на висотах понад 10 000 метрів не літали. Сам факт перевезення з Росії в Україну установки  «Бук» свідчить про те, що його екіпаж мав наказ збити літак на тій висоті, якою користується саме цивільна авіація. Максимальна висота враження цілі ракетою з установки «Бук-М1» — до 22 тисяч метрів.

         За моєю інформацією, ні російський екіпаж «Буку», ні керівник так званої «ДНР» Олександр Захарченко, ні міністр оборони самопроголошеної республіки Ігор Гіркін не знали істинної мети спецоперації і яка саме ціль вибрана керівництвом ГШ ЗС РФ для знищення. Вони отримали від своїх керівників інформацію (а точніше – дезінформацію) про політ у цьому районі українського військово-транспортного літака, на борту якого буде «натовське озброєння для бандерівців», який необхідно знищити.

         Після падіння уламків літака Гіркін по мобільному телефону доповів своїм кураторам в ГРУ Росії про успішне завершення операції.

         Представники МСГ заявили: «Ми сьогодніще не можемо проінформувати про результати розслідування, спрямованого на виявлення винних. Ми можемо повідомити, що визначено приблизно сто осіб, які тим чи іншим чином можуть бути пов’язані з нападом на авіалайнер рейсу МН17 або транспортування комплексу «Бук». Особи цих людей вже встановлені».

         Джулі Бішол  повідомила, що до кінця року, можливо, на початку наступного, буде оголошено список імен, відповідальних за збиття малайзійського літака, а потім повинен бути судовий процес над злочинцями.

 Організатори і виконавці теракту

          Мною встановлено, що до знищення літака причетні близько 20-ти російських військових. «Буком»-вбивцею керував  російський військовий екіпаж, який входив до 53-ї зенітно-ракетної бригади (в/ч 32406, м. Курськ), яка перебувала в літку 2014 року на кордоні з Україною. Відома і структура командування бригади, яке надало установку  «Бук» своїм підлеглим для знищення  літака з  підконтрольній російським військовим і їх найманцям території України.

         Командиром  бригади  на той час був полковник Мучкаєв Сергій Борисович.  Його старшими командирами були начальник зенітно-ракетним з’єднанням Західного військового округу Олексій Золотов і начальник ППО і авіації Західного військового округу полковник Коханов Андрій Анатолійович.

         Надаю дані та фото полковника Мучкаєва 14 офіцерів другого дивізіону 53-ї бригади, в тому числі і командирів розрахунків установок «Бук», які входили у цей дивізіон.

         Командиром 2-го дивізіону був Трунін Дмитро Юрійович, який відповідав за транспортування установки «Бук», члени екіпажу якого були його підлеглими і збили малайзійський  літак.

         Командири батарей 2-го дивізіону: Олексій Ковтунов (на посаді не пізніше  з 2011 р.), Рафаель Авхадєєв  (на посаді не пізніше з початку 2014 р.), Дмитро Коюков (на посаді не пізніше з 2011 р.).

         Командири  установок «Бук» 2-го дивізіону: Костянтин Мишкін (на посаді не пізніше з 2012р.), Ігор Субічов (на посаді не пізніше з 2013р.), Євгеній Гришин (на посаді не пізніше з 2013р.), Віталій Копенков (на посаді не пізніше з 2013р.), Євгеній Мальченко (на посаді не пізніше з 2012р.), Володимир Полєжаєв (на посаді не пізніше з 2013р.), Вадим Мягков(на посаді не пізніше з 2010р.), Сергій Позняков  (на посаді не пізніше з 2010р.), Сергій Обиночний (на посаді не пізніше з 2012р.), Павло Кривошеєв (на посаді не пізніше з 2013р.).

         Цікаво, за який літак Мишкін був нагороджений Георгіївським Хрестом – за малайзійський  «Боїнг» чи за українські СУ-25 і АН-26, збиті напередодні?

         Встановлено також 10 російських  офіцерів, які віддавали наказ на використання установки «Бук», а також тих  російських військових, які обслуговували його. Відомі прізвища і тих командирів, які давали розпорядження про транспортування і переміщення установки «Бук» по території Росії і України.

         На моє глибоке переконання, аналіз наявних на сьогодні доказів, дає підстави зробити такі  висновки:

а)  збиття літака  «Малайзійських авіаліній», що привело до загибелі 298 людей (планувалось знищення російського пасажирського літака) є – терористичним актом, організованим вищим військовим керівництвом Російської Федерації за наказом президента  Путіна;

б) відповідальність за збитий малайзійський літак повинно нести вище керівництво Збройних сил Російської Федерації, а саме:

-        верховний головнокомандувач, президент Росії Володимир   Путін,

-        міністр оборони Сергій Шойгу,

-        перший заступник міністра оборони, начальник ГШ ЗС РФ генерал армії Валерій Герасимов,

-        заступник міністра оборони генерал армії Аркадій Бахін,

-        заступник начальника ГШ ЗС РФ, начальник ГРУ генерал-        полковник Ігор          Сєргун (нині покійний),

-        головнокомандуючий Сухопутних військ генерал-полковник Олег     Салюков,

         — командуючий військами Західного військового округу      генерал-   полковник          Анатолій Сідоров,

-        його заступник генерал-майор Віктор Остахов,

-        командуючий військами ППО Сухопутних військ  генерал-         лейтенант Олександр Леонов,

-        командуючий 20-ї Гвардійської Загальновійськової армії Західного          військового округу генерал-майор Олександр Чайко,

-        лідери самопроголошеної республіки  «ДНР»  Олександр        Захарченко, Ігор Гіркін  та інші.

          Голова  українського парламенту Андрій Парубій заявив: «Весь світ давно знає ім’я і прізвище головного злочинця. Це – Володимир Путін.

          Голова СБУ Василь Грицак зазначив: «…навіть дані попереднього слідства  МСГ  вже можуть служити вироком для  російської сторони».

          Експерти стверджують, що рішення про відправку в Україну новітньої системи «Бук-1», з якої був збитий малайзійський «Боїнг», могло бути прийнято лише з відома Президента Росії Путіна.

          Безпосередній наказ на знищення російського пасажирського літака, за моєю інформацією,  надійшов від командування ПС і  ППО РФ. Після того, як стало відомо, що помилково збили малайзійський авіалайнер, командування ППО  в цей  же день (не виключено, що і заднім числом) видало наказ про переведення екіпажу «Бука», який збив літак,  до Сибірського військового округу, у Забайкалля для проходження подальшої служби. Але до нового місця призначення ніхто з екіпажу так і не прибув. Згідно інформації з конфіденційних джерел, близьких до розвідки ППО Росії, весь екіпаж був «зачищений» спецгрупою ФСБ.

         Одним з головних ідеологів диявольського плану провокаційного знищення російського пасажирського літака (з яким погодився і затвердив Путін, що повинно було стати приводом для вторгнення регулярних російських військ в Україну і окупації її Східно-південних областей, як і плану анексії Криму) був заступник начальника ГШ ЗС РФ, начальник ГРУ генерал-лейтенант Сєргун Ігор Дмитрович.

          За анексію Криму президент Путін у квітні 2014 року нагородив Сєргуна орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ст., а від міністра оборони РФ  Сєргун отримав медаль «За повернення Криму». 21 лютого 2015 року президент Путін своїм указом № 91 присвоїв Сєргуну звання «генерал-полковник».

         3 січня 2016 року, згідно з офіційною заявою Кремля, Ігор Сєргун (будучи абсолютно здоровим, ніколи не скаржився на серце) несподівано помер від серцевого нападу (інфаркт) у Підмосков’ї. Американська розвідувальна аналітична компанія Stratfor повідомила, що згідно її даних, Сєргун «раптово» помер в Лівані 1 січня 2016 року.

         За інформацією «Financial Times» за декілька тижнів до раптової смерті Сєргун за дорученням Путіна конфіденційно відвідав Дамаск, де передав сирійському Президенту Башару Асаду послання від президента Росії з пропозицією піти у відставку. Таку ж пропозицію тижнем раніше від імені керівництва Ірану зробив міністр розвідки Ірану Махмуд Алаві. Асад відповів відмовою.

         Тижнем раніше, 27 грудня 2015 року, від «раптової зупинки серця» на 53-у році життя помер соратник Сєргуна заступник начальника штабу Повітряно-десантних військ Росії генерал-майор Олександр Шушукін.

         Саме Шушукін здійснював бойове планування і командування операцією захоплення Криму весною 2015 року. Брав участь у воєнній агресії Росії проти Грузії і після анексії Абхазії і Південної Осетії був призначений командиром 4-ї гвардійської військової бази МО РФ на території Південної Осетії (лютий 2009 р.- жовтень 2013 р.) За проведення операції по захопленню Криму Шушукін був нагороджений (як і Сергун) орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. і медаллю «За повернення Криму».

         Є всі підстави вважати, що після кожної значимої злочинної операції Кремля (Путіна-Медведєва) таємний підрозділ ФСБ проводить за вказівкою Путіна серію «зачисток» в апараті вищого військового керівництва Росії. Масштаби воєнних злочинів Російської імперії в Грузії, Україні, Сирії, на Північному Кавказі, проти Польщі дають підставу стверджувати, що «похоронні марші російського генеральського зірко паду» (генерали Іванов, Шушукін, Сєргун та багато інших – це окрема тема  дослідження) тільки починаються.

         За моїми даними, за час режиму Путіна-Медведєва понад 20 генералів і полковників, безпосередніх учасників і свідків їх злочинів — ліквідовані.

Ще один теракт щодо літака

         За вказівкою Путіна спецслужби Росії розробили і провели різні варіанти спецоперації, щоб зірвати візит Президента Польщі Леха Качинського до Смоленська у квітні 2010 року для вшанування пам’яті польських офіцерів, розстріляних весною 1940 рок за наказом Сталіна. Кінцевий  варіант операції  передбачав знищення літака перед заходом його на посадку, що і було здійснено 10 квітня. В результаті   загинули всі 96 осіб, які перебували на борту літака, серед них президент Лех Качинський, його дружина, керівники вищого військового командування, представники Сейму і сенату, політичні, громадські та релігійні діячі (матеріали розслідування опубліковані в «Україні молодій»  за квітень-травень цього року).

         Міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич заявив: «Катастрофа літака Президента Леха Качинського була терактом».

         Відповідальним за розробку і  проведення операції був заступник начальника ГРУ Росії генерал-майор Юрій Іванов (у травні 2010 року отримав орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст.). Через півроку після Смоленської катастрофи тіло генерала виловили турецькі рибаки. За офіційною версію Кремля Іванов, не розрахувавши сил, утопився в Середземному морі, відпочиваючи в Сирії, а тіло прибило до берегів Туреччини.

         Є всі підстави вважати, що після кожної значимої злочинної операції Кремля таємний підрозділ ФСБ проводить за вказівкою Путіна «зачистки».

         Після оголошення висновків МСГ виникла реальна загроза «зачистки» російських військовослужбовців 53-ї зенітно-ракетної бригади, які брали участь в операції по знищенню малайзійського літака і тих, кому було відомо про неї.

         Прем’єр-міністр Малайзії Наджіб Разак наголосив, що його країна визнає офіційні результати розслідування МСГ і прийме рішучих заходів для притягнення до відповідальності винних за збитий літак.

         За вчинені злочини на Путіна чекає Міжнародний Воєнний Трибунал в Гаазі і доля Милошевича. Недарма ж МСГ оголосила свої висновки  у Гаазі. Саме тут Міжнародний Кримінальний суд  виносить вироки воєнним злочинцям.

         Генеральний прокурор Нідерландів Фред Вестербек запевнив, що «справа обов’язково закінчиться судом».

         Путін може закінчити своє життя, як диктатори Чаушеску (розстріляли),  Хусейн  (повісили) або Каддафі (раненого розтерзали і …). «Російський бунт – безглуздий і нещадний!» (О. Пушкін).

         Не виключаю, що оточення президента Росії, заради своєї безпеки і збереження мільярдних статків, проведе операцію під кодовою назвою «Кремлівський карлик» і «зачистить» або «замочить у сортирі» Путіна, як був ліквідований колишній терорист №1 Усама бен Ладан (якого замінив Путін) в ході операції «Спис Нептуна».

 ГЕРОЙ УКРАЇНИ,

ГЕНЕРАЛ-ЛЕЙТЕНАНТ,

ЗАСТУПНИК ГОЛОВИ

СПІЛКИ ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ                                      ГРИГОРІЙ ОМЕЛЬЧЕНКО