Заява
Всеукраїнської громадської організації Спілка офіцерів України з нагоди
Дня пам’яті жертв політичних репресій

Сьогодні Україна та українці вчергове згадують трагічні дні своєї історії. Політичні репресії торкнулися кожної української сім’ї Десятиріччями довгими зимовими вечорами від бабусь до онуків, від матері доньці передавалися сумні історії безвинно загиблих родичів. Тисячі історій загублені в лабіринтах людської пам’яті, бо залякані репресіями люди забрали їх із собою в могили. Тисячі історій і по сьогодні зберігаються в сухих архівних справах, неправедно зшитих “Дєлахˮ і позасудових рішеннях всіляких “особих комісійˮ і “трійокˮ.
Український національний центр, винищення безрідних космополітів, великий терор 1937-38 років, три Голодомори, шахтинська справа, справи Української військової організації, Українського фізико-технічного інститут і багато інших подій є чорними віхами нашої історії.
Невичерпними були й методи політичних репресій – голодомори і депортації, каральна психіатрія і масовані катування, переселення та експропріації, ідеологічний диктат і політичні вбивства. Та проявом чи не найбільшого суспільного цинізму стало переслідування членів сімей “ворогів народуˮ дружин, дітей, онуків.
Биківнянські могили, урочища Демянів лаз, Суча балка, Саліна, тюрма на Лонцього… Немає місця, немає клаптика землі в Україні, який не був би рясно окроплений українською кров’ю, пролитою як у боротьбі за свободу і незалежність, так і безневинно пролитою на догоду ефемерним уявленням про облаштування суспільства.
Як результат – потужний удар по українському генофонду, ідентичності і самосвідомості, розстріляне відродження і розгром української інтелігенції, винищення українського села. Сформована потужна колона перевертнів, манкуртів і пристосуванців, які й по сьогодні не можуть усвідомити, в якій країні вони живуть і якого батька вони діти.
Однак, всіма цими соціальними пострілами впритул знищити самоідентичність українців не вдалося, ми пронесли свою ментальність, мову, культуру через заборони, катуванні тортури, табори і буцегарні.
Але історія учить тому, що нічому не учить. Організатори і виконавці політичних репресій не могли уявити, що заточена ними злочинна сокира опуститься і на їхні шиї. Не усвідомлюють цього й нинішні організатори політичних переслідувань, рейдерських захоплень… Сьогодні знову нас переконують в тому, що нас не існує, що українці видумана нація, а Україна – помилка історії. Сьогодні нас знову переконують у довершеності єдиного розуміння світоустрою – йдеться про “русский мирˮ і по богообраність московітів. І ті хто цьому не вірить – знову попадають під молох політичних репресій, можуть бути перетертими в “лагерную пыльˮ, перетвореними в рабів трудармій, пізнати всі принади примусової психіатрії. Сьогодні політичні репресії організовані кремлем на державному рівні стосовно нашої нації і вже переросли у відвертий брутальний геноцид воєнними методами.
У кожної української сім’ї своя чорна дата, свій день, коли вона втратила найближчих і найрідніших. Однак сьогодні, в День пам’яті жертв політичних репресій, ми можемо і повинні згадати і пом’янути душі всіх безневинно загублених. Сьогодні – той день, коли тисячі українців приходили до братських могил і згадували імена непохованих своїх рідних. На жаль, цього річ обставини не дозволяють зробити це публічно. Але ж сьогодні – той день, коли ми всі разом можемо вчергове осмислити соціальну і політичну сутність репресій, їхні наслідки та уроки. Сьогодні – той день, коли ми маємо в повний голос заявити, що будь-які політичні проекти і соціальні теорії не вартують дитячої сльози при прощанні з батьком, а за все здійснене у своєму житті доведеться платити.
Слава Україні! Героям слава!

Голова Всеукраїнської громадської організації
Спілка офіцерів України полковник Олександр САСЬКО