«Без’ядерному статусу України – реальні гарантії»

Про Заяву Верховної Ради України
«Без’ядерному статусу України – реальні гарантії»

Прошу Вас, друзі, уважно прочитати мою статтю, бо без’ядерний статус України — це неправда! Це вигадки політичних невігласів. Україна ядерна держава, яка лише добровільно відмовилась від ядерної зброї. Проте в неї є видобування урану, є кадри ядерників і їх професійна підготовка, є використання ядерних реакторів у мирних цілях, що робить її ще більш вразливою у міжнародних конфліктах, саме тому їй потрібні надійні міжнародні гарантії безпеки. Поясніть це своїм колегам, бо треба вже позбуватися хибної термінології, яка заважає Українській нації розвиватися і процвітати. З повагою, Віталій Ілліч.
Без’ядерний статус України – це неправда! Україна – ядерна держава, яка добровільно відмовилась лише від ядерної зброї. Проте в неї є видобування урану, ядерні електростанції, є сховища ядерних відходів, є використання ядерних реакторів у мирних цілях, що робить її ще більш вразливою у міжнародних конфліктах.
Саме тому Україні потрібні надійні міжнародні гарантії безпеки. Ми маємо чітко і відверто наголосити, що Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї підписаний 05.12.1994 року не надає Україні гарантій безпеки, оскільки декларує лише наступне: «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки, вітаючи приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (995_098) як держави, що не володіє ядерною зброєю, ліквідувала всю ядерну зброю, що знаходилась на її території, відзначаючи зміни ситуації в галузі безпеки в усьому світі, включаючи закінчення холодної війни, що створили умови для глибоких скорочень ядерних сил, підтверджують таке:
1. Підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ (994_055) поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
2. Підтверджують їх зобов’язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй (995_010).
3. Підтверджують Україні їх зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ (994_055) утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги.
4. Підтверджують їх зобов’язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (995_098), що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї.
5. Підтверджують щодо України їх зобов’язання не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (995_098), що не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території чи їхні підопічні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників з боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю.
6. Будуть проводити консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.»
Як бачимо, Меморандум декларує вдячність країн-підписантів Україні за відмову від ядерної зброї і підтверджує їх загальні зобов’язання згідно з чинними міжнародними актами, що не можна назвати гарантіями безпеки України, оскільки:
п.п. 1, 2, 3, 5 лише повторюють міжнародні зобов’язання трьох держав-підписантів щодо України згідно із Статутом Організації Об’єднаних Націй, принципами Заключного акта НБСЄ та іншими міжнародними актами України;
п. 4 накладає зобов’язання трьох держав-підписантів домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй з метою надання допомоги Україні, проте Україна і сама має право домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй;
п. 6 стосується проведення лише консультацій у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно зобов’язань трьох країн-підписантів Меморандуму.
Таким чином, Меморандум за своїм змістом не повною мірою відповідає своїй назві, де йдеться про гарантії безпеки Україні. Враховуючи зміни у стані міжнародної безпеки, пов’язаних з прийняттям нової військової доктрини Російської Федерації та намірами США розгорнути ПРО на території Болгарії, Румунії та в акваторії Чорного моря, то на сьогодні відсутні чіткі гарантії безпеці України, а Меморандум лише декларує наміри Російської Федерації, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучених Штатів Америки щодо сприяння безпеці України.
Тому Україні потрібен міжнародний акт, який би чітко закріпив механізми надання гарантій безпеці України з боку клубу ядерних держав, а не тільки трьох країн-підписантів Меморандуму, і мав би назву «Договір про забезпечення гарантій міжнародної безпеки України між країнами, що володіють ядерною зброєю», або «Договір про посилення гарантій міжнародної безпеки України між країнами, що володіють ядерною зброєю».
Крім того слід зауважити, що Україна немає статусу без’ядерної держави, хоча і є державою, що не володіє ядерною зброєю, ліквідувала всю ядерну зброю, яка знаходилась на її території. Проте Україна добуває радіоактивні метали, має на своїй території електростанції, що працюють на ядерному паливі, має сховища з радіоактивними відходами і всі вони є вибухонебезпечними з усіма наслідками радіоактивного зараження навколишнього середовища як в Україні, так і сусідніх країн.
Це вимагає утримуватися від терміну «без’ядерний статус». Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (995_098) як держава, що не володіє ядерною зброєю.
ПРОПОЗИЦІЯ: Текст Заяви Верховної Ради викласти у такій редакції:
«ЗАЯВА Верховної Ради України Без’ядерному статусу України – реальні гарантії. Про гарантії безпеки України у зв’язку з її приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
5 грудня 2009 року виповнюється 15 років з дня підписання Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї – Будапештського Меморандуму. Цим документом провідні ядерні держави світу: Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки, а також Франція та Китайська Народна Республіка високо оцінили безпрецедентний крок суверенної України, яка не просто приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, а й, здійснюючи ухвалену ще у липні 1990 року Декларацію про державний суверенітет України, добровільно відмовилася від третього у світі за потужністю військового ядерного потенціалу. Підписавши Будапештський Меморандум і ліквідувавши у визначений період часу всю ядерну зброю, що знаходилася на території України, наша держава послідовно та неухильно дотримувалася і дотримується свого зобов’язання — не приймати, не виробляти і не набувати такої зброї.
Великі держави, які підписали зазначений Меморандум, взяли на себе політичні зобов’язання:
згідно з принципами Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України;
утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України і використання будь-якої зброї проти нашої країни;
утримуватися від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином втратити будь-які переваги.
На жаль, Будапештський Меморандум не був підкріплений достатніми міжнародно-правовими гарантіями незалежності і суверенітету без’ядерної України, як держави, що відмовилася від ядерної зброї. Проте, що цей факт не применшує його історичного значення.
Зростання після підписання Будапештського Меморандуму кількості ядерних держав, які фактично володіють ядерною зброєю, розвиток подій у світі, що засвідчує тенденцію до їх потенційного збільшення, становить загрозу безпеці як у глобальному вимірі, так і для окремих держав, насамперед без’ядерних, особливо тих, які взяли на себе зобов’язання стосовно нерозповсюдження ядерної зброї, викликає в них законне занепокоєння. Зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної, а також інших видів зброї масового знищення стає нагальною необхідністю.
Особливо гострою проблема убезпечення від новітніх викликів 21-го століття є для України, яка не входить до жодної з існуючих систем колективної безпеки.
Верховна Рада України вважає, що нинішня ситуація вимагає еволюції ідеології, міжнародна обстановка і тенденції її розвитку вимагають прийняття окремого документу до Будапештського Меморандуму закладеної в Будапештському Меморандумі, та її оновленого втілення в документі, який мав би міжнародно-правовий характер і містив відповідний інструментарій, що гарантував би надійну відповідь на сучасні виклики національній безпеці нашої країни.
Ініціатором його розроблення як перша у світі країна, що добровільно позбавилася ядерної зброї, має виступити наша держава з пропозицією ООН розглянути підготовлений українськими фахівцями проект такого міжнародного договору, що враховував би інтереси безпеки неядерних країн та визначав щодо цього відповідні міжнародно-правові гарантії з боку ядерних держав світу.
Схвалення такого документу Організацією Об’єднаних Націй, закріплення зобов’язань ядерних держав щодо міжнародно-правових гарантій для неядерних країн стало б значним внеском у справу створення надійного без пекового простору не тільки на європейському континенті, а й у світі в цілому.
Верховна Рада України звертається до Парламенту Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Конгресу Сполучених Штатів Америки, Федеральних Зборів Російської Федерації, Парламенту Французької Республіки, Всекитайських Зборів Народних Представників як законодавчих органів країн – гарантів нашої національної безпеки із закликом підтримати цю ініціативу.
Українські парламентарії переконані, що їхня ініціатива знайде позитивний відгук у більшості країн світу, і сподіваються, що її реалізація набуде безперешкодного та незворотного характеру, сприятиме зміцненню миру і міжнародної безпеки.»
Отже, без’ядерний статус України — це вигадки політичних невігласів. Україна є ядерною державою, яка лише добровільно відмовилась від ядерної зброї. Натомість в неї є видобування урану, є ядерні електростанції, є кадри, які працюють у ядерній галузі, та їх професійна підготовка, є сховища ядерних відходів, є використання ядерних реакторів у мирних цілях, що робить Україну ще більш вразливою у міжнародних конфліктах. Саме тому Україні потрібні надійні міжнародні гарантії безпеки!
Треба, нарешті, позбуватися хибної термінології у сфері національної безпеки, яка засмітила чинне законодавство і заважає Українській нації розвиватися і процвітати.

ЛАЗОРКІН В.І.
Київ – лютий 2010 р.

DSCN6056ЛАЗОРКІН В.І.
полковник у відставці, співзасновник Збройних Сил України, як автор Концепції створення Збройних Сил України та проектів законів «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України» у 1991 році, член військової колегії Народного Руху України з 1990 року, народний депутат Львівської обласної ради народних депутатів Першого демократичного скликання у 1991-1995 роках, старший консультант Міністра оборони України у1991-1992 роках, керівник центрального науково-дослідного інституту Міністерства оборони України у 1993-1996 роках, керівник управління міжнародного забезпечення Національного агентства з питань інформатизації при Президентові України у 1996-1997 роках, заступник начальника Державної пошуково-рятувальної служби на водних об’єктах – начальник Управління пошуку і рятування на воді у 1998-2003 роках, директор Громадського інституту стратегічних досліджень і впровадження перспективних програм «ПЕРСПЕКТИВА»

Comments are closed.