10 березня 2021 року на Київському Безпековому форумі відбулася презентація документа під назвою «12 пунктів стратегічного партнерства між Сполученими Штатами та Україною». Документ заповнює своєрідну прогалину у відносинах між офіційним Києвом і Вашингтоном. Українські та американські політики, дипломати, експерти вперше разом звернулися до керівників США та України із закликом створити спільний «порядок денний, який поглибить стратегічні відносини» між двома країнами. У своєму зверненні вони закликали владу України і США зосередитися навколо трьох основних завдань: захисту України від російської агресії, відновлення територіальної цілісності і звільнення Донбасу та Криму і набуття Україною членства в НАТО.
Звернення було ініційоване Київським безпековим форумом за підтримки Львівського безпекового форуму та Українського кризового медіацентру (УКМЦ). З американського боку співавторами звернення стали авторитетний міжнародний аналітичний центр «Атлантична рада» (Atlantic Council, США), а також колишні посли Сполучених Штатів в Україні.
Так, у другому пункті тексту зазначено: «Сполучені Штати та Україна повинні діяти разом задля відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, а також стримування подальшої агресії Росії. Це передбачає розширення нашого стратегічного партнерства та оборонного співробітництва і пошук Сполученими Штатами нових можливостей задля збільшення оборонної допомоги з метою посилення здатності України стримувати наступ Росії. Це означає продовження надання летальної оборонної допомоги та посилення Військово-Морських Сил. Інші сфери можливої військової співпраці включають розвиток сил спеціальних операцій, протиповітряної та прибережної оборони».
Серед тих, хто поставив підпис під документом – голова комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе. Зокрема, вона відзначила: «Якщо Президент Зеленський на себе візьме ці 12 пунктів, які ми сьогодні будемо проголошувати після дискусії, після обговорення він також може захоче додати 13-й пункт до цього порядку денного, до цієї дискусії. І тринадцятий пункт може не дуже добре звучить, для багатьох, але тим не менш це ідея в тому, щоб Україна отримала статус основного партнера за межами НАТО. Це також було б добре мати на порядку денному стосунків США і України».
На переконаня колишнього посла США в Україні Вільяма Тейлора, який теж підписав цей непересічний документ, багато чого робиться в напрямку безпеки України, більше буде зроблено в майбутньому, але «є речі, які ми можемо зробити прямо зараз». Вільям Тейлор зауважив, що якщо питання НАТО потребує багатосторонніх консультацій, то є інструмент, який залежить лише від політичної волі у Вашингтоні, і це є надання Україні статусу основного союзника поза НАТО. На його думку, якщо Україна попросить цього статусу, Сполучені Штати мають моральне зобов′язання його надати.
Введення статусу основного союзника поза НАТО в двосторонніх відносинах визначає пріоритетність розвитку відносин США з цими країнами.
Якби статус основного союзника США поза НАТО був наданий Україна, певна річ, не отримала б гарантій безпеки. Але Україна отримала б можливість, брати участь у контрактах Пентагону за межами США, проводити спільні дослідження, включно пов’язані з протидією тероризму; здійснювати спільно зі США науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи в інтересах своєї національної оборони. З’явилося б право отримувати бронебійні боєприпаси з сердечником зі збідненого урану, розміщувати на своїй території військові запаси США; спільно із США організовувати й фінансувати військові навчання,використовувати американську військову допомогу для комерційної оренди деяких категорій військової продукції, отримувати в оренду комплектуючі матеріали та обладнання для спільних НДДКР, у прискореному порядку отримувати американські ліцензії на комерційні супутники, їх технології та компоненти.
У наведеному переліку немає панацеї від російської агресії. Але це ще одна висота серед багатьох інших, котра дозволяє організувати стійкішу оборону від тривалого військового тиску з боку Росії. Це дуже важливий крок до забезпечення безпеки України. Розширення двосторонньої взаємодії у безпековій сфері сприятиме розвитку Збройних Сил України. Отримання цього статусу поставило б Україну на ступінь вище середньої класифікації країн, що не входять до НАТО, і додала б авторитету серед країн НАТО, а також допомогло Україні у вступі до НАТО.
Слід зазначити, що наявність статусу основного созника не визначається входженням країн у ті чи інші військові блоки. Він надасть можливість зміцнити обороноздатність нашої держави і збільшити її привабливість як потенційного члена в НАТО.
Отримання Україною статусу основного союзника США варто оцінювати як реальний перший етап вступу до НАТО в умовах воєнного протистояння Росії. Курс України на повноправне членство в НАТО закріплений у Конституції. А швидке отримання Плану дій щодо членства в НАТО – мета, зафіксована у нещодавно ухваленій Стратегії національної безпеки України. Слід зазначити, що процедура членства в НАТО потребує тривалого часу. А Україна досі не має ПДЧ. Україні реальна військова допомога потрібна вже зараз. У нас восьмий рік триває війна. Від Путіна можна чекати чого завгодно.
Наприкінці XX століття Україна пішла на безпрецедентний крок, ліквідувавши свій ядерний арсенал. Позбуваючись ядерної зброї, Україна як держава-засновник ООН могла вимагати взамін, як третя ядерна держава світу, членства в НАТО та постійного членства в Раді Безпеки ООН з правом вето. Україна тоді змарнувала свій безпековий шанс.
Курс України до НАТО був досить невпевниним. Багато говорили про НАТО, про їхні стандарти і нікуди не йшли. Важливим етапом на шляху зближення з НАТО був намір України приєднатись до «Плану дій щодо набуття членства» (Membership Action Plan, MAP). Питання про надання MAP новим країнам-претендентам було винесене на розгляд чергового саміту НАТО, який 2-4 квітня 2008 року пройшов у Бухаресті. Вплив на рішення щодо України справила й російська позиція. Питання щодо приєднання України до НАТО оголошувалося відкритим, однак остаточне рішення відкладалось на майбутнє.
У цьому майбутньому Україна отримала 2014 року війну і втратилa майже 14 тис. наших громадян у війні за Незалежність проти одного із гарантів своєї національної безпеки, відповідно до Будапештського меморандуму, а нині агресора, – Російської Федерації.
7 лютого 2020 року, напередодні початку роботи (14 лютого 2020 року) Мюнхенської конференції з безпеки, яка розглядала низку важливих світових безпекових питань, дипломати, науковці, військові звернулися до Президента із закликом – просити в США надання Україні статусу основного союзника поза НАТО ( https://day.kyiv.ua/…/070220-bezpeka-ukrayiny-ponad-use-dyplomaty- naukovci-i-pysmennyky-zvernulys-do-prezydenta/). Однак, на жаль, попри певну кількість неформальних звернень щодо отримання такого статусу, на сьогодні реальної роботи та лобіювання питання його отримання Україною з боку органів української влади немає.
Ми втрачали шанс за шансом. Каденція 46-го президента США Джо Байдена – це ще один шанс. Іншого може і не бути. З′явилася реальна нагода перейти від стосунків партнерства до союзницьких. Сьогодні маємо унікальну можливість для української дипломатії – поставити питання про отримання цього дуже важливого статусу. І цей шанс ми не повинні втратити. Керівництво України повинно зробити все від нього залежне задля національної безпеки держави. Україна сьогодні має виявляти в питаннях національної безпеки надзвичайну активність. І запропонований Іванною Климпуш-Цинцадзе пункт 13 (отримання Україною статусу основного созника США поза НАТО) на сьогодні має стати пунктом першим у взаєминах України і США.
Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних сил несе пряму відповідальність за безпеку України та захист її незалежності , а також за посилення України у війні з РФ. Він повинен невідкладно звернутись до Уряду та Конгресу США з проханням терміново надати Україні статус Основного союзника – не члена НАТО ( Major Non-NATO Ally (MNNA).
Розширення стратегічних відносин між Сполученими Штатами Америки і Україною сприятиме зміцненню нашої обороноздатності, яка є гарантією перспективи української державності.
Петро Костюк,
полковник,
Голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України