
21 листопада 2020 року виповнюється чергова річниця з часу героїчного вчинку 359 українських вояків Волинської похідної групи армії Української Народної Республіки (УНР), які, потрапивши у ворожий полон, відмовились перейти на службу до Червоної армії і були розстріляні окупантами у селі Базар (нині Народницького району Житомирської області).

На прикладі їх подвигу має виховуватись і сучасне українське військо, отримуючи незбориму енергію для святої боротьби з тими ж московськими окупантами за незалежність української Держави.

Офіційне вшанування пам’яті Героїв Базару відновлено лише з 1991 року.
Восени 1990 року Житомирські організації Української Республіканської партії, Спілки Незалежної Української Молоді та Народного Руху України закликали все свідоме українство взяти участь у вшануванні героїв Базару. Приєдналися всеукраїнські організації, було видано листівку. Активісти Житомирщини відвідали Базар, подали заяву місцевій сільраді про намір провести в неділю, 25 листопада, панахиду та встановити хрест. Хоч відомо, що згідно з постановою Верховної Ради УРСР від 26 вересня 1990 року для проведення панахид на кладовищах та окремих похованнях ніякого окремого дозволу не треба. Народний депутат України, секретар НРУ Микола Поровський виступив на сільському сході, який прихильно прийняв цю думку. Але напередодні панахиди, 24 листопада, ґазета “Вечірній Київ” опублікувала “Телеґраму в номер” з Базару, що “проведення подібної акції, яка носить виражену антирадянську спрямованість, може призвести до конфлікту». Базарська сільська рада народних депутатів відмовила в проведенні цієї церемонії. А ще ж недавно голова сільради Марія Кириленко та голова колгоспу Анатолій Помінчук не мали нічого проти. (Останній навіть дав розпорядження трактористові Юрієві Кононському нагорнути могили, а 12 малинських рухівців однієї суботи впорядкували їх. Скоро тракториста звільнили з роботи).
Місцеві комуністи заблокували під’їзди до села, деяких активістів, під наглядом місцевої міліції, звіряче побили…

Малинські рухівці також виготовили дубовий хрест, більший за той, що везли житомиряни. 24 листопада 1990р. В.Овсієнко разом з Д.Мазурем вантажівкою повезли хрест в «розібраному» вигляді — це були два дубові добре обтесані й зарізані бруси сантиметрів з 20 товщиною до Базару, вивантажили хрест і заховали біля Базару. Приблизно через місяць В.Овсієнко віднайшов хрест і мешканці Базару перевезли його до місцевого патріотично налаштованого чоловіка п. Єсипчука.
17 листопада 1991 року вже в Незалежній Україні, з нагоди 70 річчя з дня трагічної загибелі 359 героїв та 50-річчя арештів сотень патріотів у 1941 році, на могилі в Базарі відбулося офіційне вшанування пам’яті Героїв Базару, встановлено зроблений в Малині хрест і кам’яну плиту з іменами всіх 359 Героїв.
І лише у 2000 році за ініціативи і коштом національно-свідомих українців — українських ветеранів визвольних змагань — членів Спілки офіцерів України – в основному з Об’єднання Бувших Вояків Українців у Великій Британії на чолі з Головою Лондонського осередку СОУ, головою Президії головної Управи ОБВУ св.п. майором д–р Святомиром М.Фостуном, у селі Базар Народицького району, Житомирської області на братській могилі розстріляних Героїв було побудовано величний Меморіал пам’яті Героїв Базару з іменами полеглих воїнів роботи житомирського скульптора Олександра Бориса, який став місцем щорічного всенародного шанування пам‘яті загиблих воїнів УНР не лише народними депутатами незалежної України, представниками державницьких сил України, а і українцями всього світу та прийняття майбутніми захисниками України присяги на вірність Українському народу.
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!