Зупинимо Російський імперіалізм!

Сьогодні ми є свідками найнебезпечнішого періоду у світовій політиці після Другої світової війни. На прикладі неприкритої військової агресії Росії проти України бачимо, як друга за військовою потугою держава, Російська Федерація демонстративно і зухвало руйнує світовий правопорядок, який проіснував майже 80 років після найбільшої світової бойні.
Росія розтоптала правові акти :
1.Заключний Гельсінський акт;
2. Правила статуту ООН;
3. Російсько-український договір 1997р;
4. Умови будапештського меморандуму про гарантії безпеки України 1994р. Можна було б ще багато перечисляти порушень різних міжнародних конвенцій тощо.
Навіть елементарні правила ведення війни Росія цинічно зневажає: свої окупаційні війська в Криму вона камуфлює під нібито якісь місцеві формування «самооборони», озброєні до зубів першокласною російською зброєю. Без оформленого оголошення війни Росія блокує українські військові частини і прикордонні пости. Через сухопутні кордони намагається наводнити в Україну, переодягнених у військову форму бойовиків спецпідрозділів військ Російської Федерації.
А як реагує світова спільнота і зокрема країни і об’єднання, на яких лежить відповідальність за збереження мирного світового правопорядку. В першу чергу це стосується наймогутнішої поки-що держави світу – США. Америка чомусь забуває про свій моральний обов’язок перед світом. Адже зусиллями найенергійніших представників більшості народів світу створено потужну США. А це накладає на неї величезну відповідальність і обов’язок перед світом, і особливо захист слабших від свавілля сильних хижаків. Це так би мовити морально – естетична сторона відповідальності. А ще є юридична, як члена ООН і постійного члена Ради Безпеки ООН, як ведучого члена НАТО.
Перед Україною США мають конкретний обов’язок як гаранта Будапештського меморандуму і учасника Заключного Гельсінського акта.
Нажаль мусимо константувати повну практичну бездіяльність і США та інших членів НАТО і всіх членів Гельсінського Акта. Всі їх зусилля зводяться до: «тривожних заяв» і по друге посадити Україну за стіл переговорів з агресором – Російською Федерацією. Останнє звучить як неприховане блюзнірство, бо це означає посадити зайця за стіл переговорів з вічно ненаситним вовком аби той продиктував Україні умови капітуляції.
Це не тільки ганебна аморальна позиція країн Заходу, але й однозначно загрозлива для їхньої ж безпеки у найближчій перспективі.
На жаль нікчемні політикани на Заході хочуть висновків з трагічних сторінок не такої й далекої історії. А тепер про те, що мали б зробити так звані наші друзі.
1. Конкретний ультиматум Росії: негайно вивести війська РФ з території України разом з так званими «загонами самооборони» і припинити втручатися у внутрішні справи України.
2. Поки Росія не виконала цих умов відкликати всіх послів країн Заходу з Москви.
Застосувати комплекс економічних санкцій проти Російської Федерації, в тому числі відмовитися на певний час від Російських енергоносіїв. Намагатися домовитися з транснаціональними корпораціями( вони теж повинні розуміти, що апетити Російського хижака і їх не оминуть в майбутньому) обвалити ціни на енергоносії на світових ринках.
3. Надання необхідної оборонної допомоги Україні: а) значна частина кораблів військово-морського флоту США вже повинна в Чорному морі перекрити морські шляхи для перекидання військових частин Російської федерації в Україну, зокрема у Крим. Закрити протоки Босфор і Дарданелли для російських кораблів.
4. Патрулювання повітряного простору України військовими літаками США — НАТО

Безумовно при таких рішучих діях біснуватий Путін неодмінно відступив би.
Заклик до української діаспори: масово і організовано пікетувати Білий Дім, але не по 100 чоловік, а 100 тисяч. В Північній Америці понад 3млн Українців мали б максимальне число спрямувати під Білий дім. Плюс порозумітися з діаспорами інших народів, в першу чергу Східно-Центральноєвропейських країн про спільні дії і спільні вимоги для американського уряду. До цих акцій по можливості залучити українців Південної Америки (Бразилія, Аргентина, тощо), а також країн Європи.

Якщо і надалі США будуть забавляти нас заспокійливими казочками, тоді нами потрібно буде приступати до негайних заходів по захисту волелюбних народів від зажерливих хижаків.
Що я маю на увазі? Дехто з поважних наших патріотів закликає до відновлення ядерного статусу України. Це ілюзія на даний час, бо для цього потрібні серйозні кошти, певний час, а також оперативна ситуація в Україні не дає змоги за короткий час реалізувати цю ідею.

Проте практично можна зробити дуже багато і швидко. У нас є прекрасні науково-інженерні кадри, які чудово знаються у цих технологіях. Ми повинні будемо їх скеровувати на працю над ядерними програмами в інших країнах(звичайно про Північну Корею мови бути не може). Інші країни називати не буду і взагалі голосно на цю тему говорити не будемо, але будемо працювати.

В Україні ми маємо діяти, орієнтуючись на боротьбу власними силами. Пора керівництву України виходити зі стану прострації. Вже мали б бути здійснені точкові спецоперації по розблокуванню наших військових частин та інших об’єктів, як тільки Путін відмежувався від банформувань, які займаються паралізуванням об’єктів в Криму.
Негайно потрібно створювати масове народне ополчення, під керівництвом офіцерів резерву, вже і негайно озброювати такі загони. Кримські татари також мають отримати зброю.
Єдине, що неприпустиме в нашій ситуації – це капітуляція. Пора вже припинити базікання: ми не дамо себе спровокувати. Виникає питання : функції військових це що, не дати себе спровокувати, чи може захищати Вітчизну. Відповідь очевидна. Тільки робити це потрібно розумно, професійно і рішуче!

8березня 2014 року
Політвязень совєтських концтаборів, правозахисник,
депутат трьох попередніх скликань Степан Хмара

Comments are closed.