Чи страждає Володимир Путін роздвоєнням особистості?

WO2I3116-1____-1Чи страждає Володимир Путін роздвоєнням особистості у питанні суверенітету, чи це – звичайна практика подвійних стандартів, притаманна всім російським лідерам?
На продовження моєї статті: «Чому Володимир Путін зрадив ідеям Степана Бандери, які практично втілювали в життя Михайло Горбачов і Борис Єльцин, до чого це призвело і що з цим робити?», яку Ви можете проглянути на Громадсько-політичному порталі «Воля народу» (http://volianarodu.org.ua/uk/Strategiya-dlya-Ukrajiny/Ukrajinu-vryatuye-poslidovne-vidstoiuvannya-ideologiji-demokratychnogo-natsionalizmu-Golova-Spilky-ofitseriv-Ukrajiny) та на моїй сторінці у Фейсбуці, пропоную на Вашу оцінку роздуми щодо протистояння ідеології російського імперського неонацизму під назвою: «Чи страждає Володимир Путін роздвоєнням особистості у питанні суверенітету, чи це – звичайна практика подвійних стандартів, притаманна всім російським лідерам, починаючи з царевбивц і руйнівників православ’я?» Спробую на фактичному матеріалі довести наскільки блюзнірськими є методи кремлівських ідеологів, і застерегти українців в черговий раз: не ведіться на брехню московських пропагандистів, бо брехня не врятувала жодну тоталітарну систему правління. Не врятує така подвійна мораль і Росію, яка вже наполовину проковтнута Китайським драконом, і втрати ВВП якої за три роки після нападу на Україну у доларовому еквіваленті склали майже 2 трильйони.
Сьогодні ВВП всієї Росії майже на 40 млрд доларів менший ніж тільки в одному американському штаті http://windowoneurasia2.blogspot.com/2018/04/ten-signs-putin-and-his-russia-have.html і продовжує валитись, і щоб не казали кремлівські правителі, з ними тепер дорога тільки в прірву. Нинішню політичну систему Росії незалежні експерти описують як «рецидив пізньо радянського тоталітаризму», а це означає, що її чекає те, що і СРСР.
Тепер за темою, наведеною у заголовку:
На початку червня 2018 року, напередодні візиту до Китайської Народної Республіки, Володимир Путін дав розгорнуте інтерв’ю Голові Медіакорпорації Китаю Шень Хайсюну.
У цьому інтерв’ю на питання «Яким може бути розвиток російсько-американських відносин і відносин Росії з країнами Заходу?» В. Путін сказав: «Я виходжу з того, що Росія або буде суверенною, або її взагалі не буде».
Ця позиція проголошується Президентом Росії не вперше. Так, ще в 2007 році на політичному форумі «Валдай» він говорив, що: «Суверенітет — це дуже дорога річ, і на сьогоднішній день, можна сказати, ексклюзивна в світі. Для Росії суверенітет — не політична розкіш, не предмет гордості, а умова виживання в цьому світі. Росія — така країна, яка не може існувати без захисту свого суверенітету. Вона буде або незалежною і суверенною, або, швидше за все, її взагалі не буде».
Фактично те ж саме він знову повторив у своєму посланні Федеральним зборам 4 грудня 2014 року: «Якщо для ряду європейських країн національна гордість — давно забуте поняття, а суверенітет — занадто велика розкіш, то для Росії реальний державний суверенітет — абсолютно необхідна умова її існування. Перш за все це має бути очевидно для нас самих. Хочу підкреслити: або ми будемо суверенними — або розчинимося, загубимось в світі. І це, звичайно, повинні зрозуміти інші держави. Всі учасники міжнародного життя повинні це зрозуміти….».
Увага, але ж питання державності нації і відстоювання її суверенітету є базовими світоглядними засадами для України та будь-якої гілки українського націоналізму. Існують у наших підходах розбіжності у засобах відстоювання, але сам принцип суверенітету «самостійно визначати своє життя на своїй землі, не посягаючи на території і суверенітет інших країн» є визначальним і незмінним. Цей принцип закріплений Статутом ООН, прийнятим у 1945 р, його сутність становить захист території держави від будь-яких посягань. Статут ООН ( який визнає і Росія) забороняє загрозу силою або її застосування проти територіальної цілісності (недоторканності) і політичної незалежності будь-якої держави.
То чому будучи палким і жорстким поборником суверенітету Росії, Путін і вся його «рать» скаженіють від прагнення українців захистити суверенітет України в її кордонах станом на 1991 рік і розгорнули багатовекторну воєнну кампанію в усіх сферах життєдіяльності України, кампанію на знищення суверенної України і переведення її розірваних регіонів, скільки їх вдасться захопити поодинці, під своє панування?
Причин, як мінімум, три:
1) Перша причина полягає у баченні Путіним світового устрою, в якому всі країни обов’язково узгоджують свої дії з Росією, озвученому у фільмі Володимира Соловйова «Миропорядок 2018» https://www.slavicsac.com/2018/03/07/putin-ukraine/ і у інших виступах російського президента. Так, у посланні Федеральним зборам 1 березня 2018 року Путін прямо назвав всі пострадянські республіки частиною Росії. А у вказаному фільмі Путін відверто заявив: його дії щодо України, були спровоковані тим, що Вашингтон, всупереч домовленостям, «підтримав переворот», не попередивши про це Путіна заздалегідь. Таким чином, Путін фактично визнав, що розв’язав війну проти іншої суверенної країни через особисту образу на особисто сформовану ним версію поведінки Сполучених Штатів і задля примусити США і весь світ рахуватись із правом Росії впливати на Україну.
І це при тому, що причина революції гідності – не втручання американців, причина революції – бандитизм, який Партія регіонів і олігархи Донбасу зробили своєю державною ідеологією. Відмова Януковича підписати Угоду про асоціацію з ЄС, та повернути Україну під Росію, стало детонатором до прояву масового народного гніву.
За цих обставин вводити на територію незалежної держави танки, як відповідь на те, що Вікторія Нуланд роздавала печиво на майдані під час революції гідності проти ОПГ Януковича – це звичайний бандитизм. Кремлівські бандити, реалізуючи свою ідеологію імперського неонацизму, зробили ставку на бандитів в Криму і на бандитів в Донбасі, бо зацікавити і залучити нормальних людей якоюсь привабливою цивілізаційною або економічною моделлю, країна-бензозаправка, просто не здатна.
2) Друга причина полягає у тому, що вся верхівка Росії відчуває шалений жах від того, що територія, на якій проживає російськомовне населення, зменшується як шагренева шкіра, також катастрофічно зменшується чисельність етнічних росіян, і ніхто не знає що із цим робити. «Путінська вертикаль влади вже не працює в Бурятії, Забайкаллі, Амурській області, південній частині Хабаровського краю та Приморського краю», у всіх регіонах, які Китай програв Росії між 1650 і 1861 роками. У цих місцях центрами реальної влади є великі китайські фірми, оскільки бізнес у системі Путіна домінує у місцевих політичних режимах. Гнів серед місцевих росіян зростає, тому що китайцям дозволено масово скорочувати ліси, грабувати корисні копалини за безцінь, коли Пекін заборонив цю практику в самому Китаї».
За оцінками експертів біля 1000 російських сіл щорічно вимирають. Це погано для тих, хто вважає, що з їх кінцем також закінчується важлива частину російського культурного життя. Але все ще гірше, з їхньої точки зору: села, які виживають, все більше заселяються гастарбайтерами з Центральної Азії та їхніми сім’ями. А це вже зміна різко культурного ландшафту. Мечеті піднімаються, навіть коли православні церкви зачиняються. У школах переважають середньоазіатські діти. І найгірше, що азіатів часто підтримують місцеві російські чиновники.
Вихід з ситуації російські керманичі вбачають у відновленні генофонду за рахунок білорусів та українців. «А ці малороси, яких ми все життя гнобили, чомусь пручаються, насмілюються твердити про власний суверенітет, самостійність». Схема «батога и пряника» вже не спрацьовує, оскільки печива на відміну від США самим не вистачає, натомість набоїв і снарядів – гатити не перегатити. Тож, готуйсь, залп!». Ось така їхня ідеологія.
3) По-третє, будучи авторитарним правителем, диктатором по своїй суті, Путін керує Росією за допомогою державної системи, закладеної ще за часів Золотої Орди, а в основу взаємовідносин із зовнішнім світом заклав неявні дифузні операції та індивідуальний терор і диверсії в стилі вовкодавів Сталіна на території сильних держав і пряму військову агресію проти слабких у порівнянні з Росією країн. Путін створює проблеми у всьому світі через те, що інакше в його сторону ніхто не дивиться. А так він каже: «Ну що ж раз ви вважаєте, що є проблема, давайте створимо спільні робочі групи і почнемо розмовляти, як її залагодити». А залагоджувати ж нічого: повернися на вихідні позиції, виведи війська, припини підтримувати бандитів і все. Але тоді про Путіна всі забудуть, а цього кремлівський лідер допустити не може в силу своїх комплексів і маній, почерпнутих в розбірках пітерської шпани із задвірок і відшліфованих у кооперативі «Озеро».
Підсумки:
Боротьба з будь ким, за право повернутись у клуб «розпорядників долею світу», яку він прикриває боротьбою за суверенітет Росії, це нормальний спосіб життєдіяльності Росії в сучасній глобальній політиці.
Горизонт цієї боротьби, жорсткої боротьби, аж до застосування ядерної зброї, за розрахунками російських геополітичних і воєнних аналітиків, сягає 2050 року.
Всі гасла типу «ми за мир» повністю звучать так: «Миру – мир! Руський мир!»
Пам’ятайте про це українці, коли бачите білборди «Украине нужен мир», якими агенти кремлівських реваншистів заполонили всю Україну.
Пам’ятайте і не ведіться на черговий перл кремлівської пропагандистської машини. Нам потрібен не мир на умовах московських імперських неонацистів, нам потрібна свобода!
Свобода від російських загарбників.
Свобода від колаборантів і агентів Москви.
Свобода від олігархічно-кланової системи управління і олігархічного ярма.
Свобода від корупції.
Свобода самим обирати свій шлях і самим керувати своєю країною.
Свобода відстоювати свої власні права, не посягаючи на права інших людей.
А «руським миром» нехай тішаться ті, хто волав «нам бы в Россию, а там хоть камни с неба», хто з піснями зустрічав на українській землі бандитів з угрупування Гіркіна, хто творив ідолів з Мотороли і Гіві, Захарченка і Плотницького. Хай насолоджуються тепер.
Так от, свобода досягається тільки у боротьбі в усіх сферах життя.
Нагадаю Вам відомі історичні події, показані у фільмі «Темні часи» від режисера Джона Райта. Там під різними кутами розглянута одна і та ж страшна подія: коли німці в травні 1940-го взяли в лещата більше трьохсот тисяч британських, французьких і бельгійських солдатів на французькому березі Па-де-Кале.
У ситуації цілковитої катастрофи Черчиллю щодня, і з кожним днем ​​наполегливіше пропонували піти на переговори з Гітлером, посередниками в яких викликалися бути італійці у вигляді шістки Гітлера Муссоліні… А інакше країну чекає капітуляція.
Черчіль відповів одне: переговори — ганьба, нація, яка програла війну, відроджується, а та, що боягузливо здалася, зникає з мапи, що не можна довіряти ніяким гарантіям Гітлера, як не можна вести переговори з тигром, якщо твоя голова — в його пащі.
В Україні ситуація один в один. Шістки Путіна закликають припинити опір, забути про Крим і Донбас і почати мирні переговори з Путіним.
Тому всі українці і взагалі всі, хто відстоює право України на суверенітет, мають мобілізуватись і повстати проти цих підступних закликів, поклавши в основу оновлену і адаптовану під сучасні реалії ідеологію українського демократичного націоналізму як Доктрину волі.
Вимушений постійно звертатись до нації, бо з позиції 28річного протистояння комуністам і російським імперським неонацистам бачу, які сили задіяла Москва в інтересах повернення України в свою орбіту, повернення, або її цілковитого знищення як держави.
Натомість абсолютно ніякої мобілізації на всіх фронтах життєдіяльності країни і системних дій в напрямках активної композиційної контр боротьби з боку українських націоналістів нема.
Де боротьба інших українських націоналістів тут в тилу. Не ефемерні обіцянки провести через парламент якийсь антиолігархічний пакет (як калька з обіцянок КПРС привести народ до комунізму), а конкретна щоденна боротьба за утвердження українського державного і соціального націоналізму за відстоювання права українців на життя?
Демонструвати зубожілим старикам свої відгодовані пики, які не вміщуються у екрани телевізорів, і плямкати про свою рішучість «подолати», «відстояти», замість щоденної боротьби в усіх сферах, починаючи від щоденного захисту від єзуїтських рахунків обленерго і закінчуючи збройною відсіччю загарбникам з одночасним поширенням ідеології, мови, культури, інших ознак нації – це не захист, це піар задля зрозуміло чого
Хочу таким нагадати ще одну фразу із згаданої вище британської історичної драми: «народ належить вести, а не вводити в оману»
Кажу не задля образити когось, а щоб закликати українських патріотів провести оновлення і мобілізацію українського націоналістичного руху, оскільки Україну врятує послідовна боротьба на засадах ідеології демократичного соціального націоналізму, оновити і розвинути яку сучасні лідери виявилися нездатними, натомість своєю поведінкою і манерами висловлюватись та самомилуванням зробили все, щоб викликати відразу до ідей націоналізму у багатьох людей.
Друже Дмитре, до тебе звертаюсь особисто, скільки б бандитів ти не знищив на передовій, ти ризикуєш втратити Україну як державу, бо вона руйнується зсередини. А разом з тобою і ми. То дай дожити в своїй країні.
Давайте спробуємо переглянути стратегію контр боротьби.
Також запрошую всіх небайдужих до відстоювання і відродження України надавати свої пропозиції.
Пишіть мені у Facebook. Пишіть на сайт Спілки офіцерів України.
Давайте об’єднуватись.
З повагою до всіх патріотів України.
Олександр Скіпальський, генерал-лейтенант у відставці
7 серпня 2018 року
м.Київ

Comments are closed.