У Львові вшанували пам’ять Олени Степанів-Дашкевич

ОЛЕНА_СТЕПАНIВУ вівторок, 10 липня,   представники Львівської обласної організації  Спілки офіцерів України взяли участь  у  вечорі  пам’яті Олени Степанів-Дашкевич- «Несмертна Олена», приуроченому до 55-их роковин від дня смерті. Захід був проведений у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького». На початку заходу присутні хвилиною мовчання вшанували  пам’ять Левка Лукяненка.

       Заступник директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» Вікторія Садова нагадала присутнім віхи біографії народної героїні та запропонувала до перегляду кінокадри  з далекого 1963 року, коли львів’яни прощались з Оленою Степанівною. Із великою зацікаленністю слухали учасники заходу спогади Олени Степанів, які дуже щиро і природньо озвучила Вікторія Садова.

      Дуже цікавим був виступ керівника Меморіалу бібліотеки – архіву Я.Дашкевича у Львові   Галини Сварник, яка розповіла про  людей, що у липні 1963р.  висловили письмово  свою повагу пам’яті героїні і  моральну підтримку  її сину Ярославу Дашкевичу.

        На 11 липня заплановано низку заходів з вшанування пам’яті Олени Степанівни.

  Львівська обласна організація Спілки офіцерів України

  Фоторепортаж Андрія Роя

 

Довідково

Національна героїня українського народу — легендарна Степанівна перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні  офіцера
Народилася 7 грудня 1892   ( с. Вишнівчик, Перемишлянський  повіт,Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорщина ) в сім’ї греко-католицького священика о. Івана Степаніва та його дружини Марії-Минодори. Була третьою, наймолодшою, дитиною.
З 1910 р. навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства (м. Львів). Була членкинею організації «Пласт».
1912 р. вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові). Закликала жінок брати активну участь у громадському, політичному та військовому житті. Була активною учасницею січово-стрілецького руху, співзасновницею товариства «Січові стрільці — ІІ», провідницею жіночої чети.

1914 — увійшла до складу Комітету об’єднаних стрілецьких товариств (м. Львів), виїхала на фронт як командир жіночої четиУкраїнських Січових Стрільців.

    Учасниця Карпатської воєнної кампанії. Брала участь у битві під  Комарниками. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку(квітень—травень 1915), згодом стала хорунжим.

29 травня 1915 р. під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. 19151917 рр. перебувала як полонена в Ташкенті.

Квітень 1917 — повернулася до Галичини.

Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в  українсько-польській війні 1918–1919 років (четар Української Галицької Армії).

Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам’янці-Подільському.

1919 р. з дипломатичною делегацією відбула до Відня1920 року вийшла заміж за Романа Дашкевича.

Нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом
1919–1921 рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію.
З 1922 р. викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті.
З 1945 до арешту 1949 року — доцент Львівського університету.

Автор близько 75 праць, в тому числі спогадів «Напередодні великих подій. Власні переживання і думки 1912–1914», «Напередодні великих подій» (1943 р.), довідника «Кооперативи здоров’я» (1930 р.), монографії «Сучасний Львів» (1943 р.), «Трудові резерви Львівщини» (1949 р.) тощо.

20 грудня 1949 — арешт і відправлення до мордовських таборів.
1956 — звільнена за станом здоров’я, повернулася до Львова, де прожила до кінця життя. Померла 11 липня 1963 р.

Похована на Личаківському цвинтарі.

Вшанування пам’яті

На честь Олени Степанів названа Львівська українська гуманітарна гімназія з поглибленим вивченням українознавства та англійської мови, що розташована на однойменній вулиці.

1 листопада 2003 р. на фасаді будинку колишньої гімназії Сестер Василіянок, нині відомої, як Львівська лінгвістична гімназія, де у 1921-1935 рр. Олена Степанів-Дашкевич викладала історію та географію, урочисто відкрито меморіальну таблицю Олені Степанів, авторства — скульптора Ярослава Скакуна. Після відкриття в актовій залі навчального закладу відбулася презентація книги О. Шаблія та О. Васьтака «Олена Степанів».

7 грудня  2012 р., в день 120-річчя від народження, жінки Прикарпаття ініціювали встановлення в Івано-Франківську пам’ятника першій жінці-офіцерові Українських Січових Стрільців Олені Степанів-Дашкевич.

20 грудня 2012 р. у дворику географічного факультету ЛНУ ім. І.Франка у Львові урочисто відкрили та освятили меморіальну таблицю Олені Степанів.

У містах Львові та Надвірній на її честь названі вулиці.

Щорічно пластовий курінь число 2 імені Олени Степанів відвідує могилу своєї патронеси.

В 2012р. зарахована (посмертно)почесним членом Львівської обласної організації Спілки офіцерів України та нагороджена відзнакою Спілки офіцерів України.

Comments are closed.