Кость Пестушко (отаман Степовий-Блакитний) навічно зарахований до складу «Спілки офіцерів України» і нагороджений вищою нагородою СОУ — Хрестом Заслуги (з позолотою) посмертно.

s19390526За видатні заслуги перед Україною, самовідданість та жертовність у боротьбі з російсько-більшовицькими окупантами та з нагоди 120-річчя від дня народження Кость Пестушко (отаман Степовий-Блакитний) навічно зарахований до складу Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» і нагороджений вищою нагородою СОУ — Хрестом Заслуги (з позолотою) посмертно.
Рішення Центрального проводу Всеукраїнської громадської організації «Спілка офіцерів України» №14 / 18 від 17 січня 2018 року оголосив заступник голови Спілки офіцерів України, екс-замкомбата 15 окремого мотопіхотного батальйону 58 омпбр полковник Петро Лисенко.

Він також зазначив, що 93-а окрема механізована бригада Збройних сил України, яка базується в Дніпрі, отримає почесне ім’я «Холодний Яр» і заявив, що на Криворізькій землі повинні з’явитися ініціативи про присвоєння військовим підрозділам назв «Степова дивізія», або імені Костя Пестушко.

Кость_БлакитнийДовідково:
Костянти́н Ю́рійович Песту́шко (псевдонім Кость Степовий — Блакитний; народився 10 (26) лютого 1898, Ганнівка, Катеринославська губернія, Російська імперія — загинув † 9 травня 1921, Ганнівка, УНР) — український військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру.

Кость Степовий-Блакитний (справжнє прізвище Костянтин Юрійович Пестушко) народився 10 лютого 1898 року в заможній селянській родині с.Ганнівки на Січеславщині. Батьки його, крім 25 десятин землі, тримали земську повітову кінно-поштову станцію, яка перейшла до його батька Юрія від Семена Павловича Пестушка — діда Костя. Мати майбутьнього отамана — Олександра, була малописьменною, а батько закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. Крім Костя в родині було ще троє хлопців — Іван, Федір, Микола і троє дівчат — Поліна, Віра, Уляна (ще до 1917 року всі вони закінчили гімназію).

Після закінчення сільської початкової «міністерської» двокомплектної школи, де виявив непересічні здібності до математики, до серпня 1916 року навчався в механіко-технічному училищі в Олександрівську (нині Запорізький національний технічний університет), скінчивши 5 старших класів. За неперевіреними відомостями, добровольцем пішов на Першу світову війну.

Військова кар’єра
У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив школу прапорщиків в м. Горі. В 1917 році в чині підпоручника командував ротою на Західному фронті.
З 1918 року — в Армії УНР.
В 1919 році — командир Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпорядковувалася Нестору Махну. Учасник повстання проти Добровольчої армії. Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо. Далі діяв самостійно.
В січні 1920 року повертається до рідного села. Його обрано Головою Волосного Революційного Комітету і Комісаром Волості села Ганнівки. На цій посаді Кость перебував близько трьох місяців — до 10 травня 1920 року.
Переконав мобілізованих у Червону Армію селян об’єднатися в повстанський загін.

Повстанський отаман
У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з більшовицьким режимом партизанськими методами.
Один із керівників повстання весни — осені 1920 року. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині, в Київській губернії, зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. Командував Першою Олександрійською повстанською армією. Після того, як дивізія об’єдналась із Холодноярськими збройними силами, Костя Блакитного 24 вересня 1920 року на конференції повстанців у містечку Медведівці обрано Головним отаманом Холодного Яру.
В жовтні 1920 року, вирушивши в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії, склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру.
Повстанський рух під проводом отамана Степового-Блакитного восени 1920 року охопив усю Херсонщину і частину Катеринославщини.
Діяльність Катеринославського повстанського комітету, очолюваного Пестушком, проти більшовиків була досить успішною. Для нейтралізації Костя Блакитного ЧК розробило спецоперацію.
Загинув 9 травня 1921 року у Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів. Похований у рідному селі.

Comments are closed.