10 грудня, неділя 15.00 Львів, вул. С.Бандери, 1 Вечір пам’яті Олени Степанівни «Доторкнутись до тиші родинних реліквій» 10 грудня, неділя 15.00

Stepanivna

АНОНС

10 грудня, неділя 15.00 Львів, вул. С.Бандери, 1

Вечір пам’яті Олени Степанівни «Доторкнутись до тиші родинних реліквій»

«Доторкнутись до тиші родинних реліквій» — вечір пам’яті з нагоди 125-річного ювілею Олени Степанівни та Романа Дашкевича

З нагоди 125-літнього ювілею першої української жінки-офіцера Олени Степанівни та її чоловіка — генерала Романа Дашкевича в неділю, у Національному музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» відбудеться вечір пам’яті «Доторкнутись до тиші родинних реліквій»

Під час музейного меморіального заходу присутні отримають можливість переглянути фільм «Її визнав світ», поспілкуватися із письменницею Любою Долик, оглянути ексклюзивну виставку одного експоната (куртка національної героїні, у котрій та повернулася із сталінських концтаборів).

Цей артефакт буде представлено через депозит Меморіальної бібліотеки-архіву Ярослава Дашкевича, керівниця котрого Галина Сварник розповість про збереження сімейних реліквій родини Дашкевичів та нововиявлені документальні знахідки та автографи Олени Степанівни.

Довідка Олена-Марія Степанів (Степанівна) народилась 7-го грудня 1892 р. у селі Вишнівчик Перимишлянського району на Львівщині в родині священика.

Олена навчалася у Львові в Першій дівочої гімназії, захоплювалася спортом, літературою та мистецтвом. У 1910 р. вступає до семінарії Українського педагогічного товариства та до організації «Пласт». У Львівському університеті вивчає географію та історію. З початком Першої світової війни йде доброволкою до стрілецького війська. Брала участь у боях під Комарником, на Маківці та під Болеховом. За виявлену звитягу нагороджена нагороджена в листопаді 194 р. Срібною медаллю за хоробрість II ступеня і 14 березня 1918 р. Військовим хрестом Карла.

Після битви під Болеховом потрапляє до полону, 4-місячним етапом — до Ташкента. У ташкентському таборі вивчає французьку та англійську мови, математику. Повернувшись, продовжує брати активну участь у військово-політичному життя Галичини: разом з іншими старшинами готувала Листопадовий Зрив, боролася за українську владу у Львові і за його межами. Як четарка УГА пройшла бойовий шлях від Львова до Староконстянтинова. Працювала референтом преси в держсекретаріаті закордонних справ ЗУНР.

У 1919 р. продовжила навчання у Віденському університеті, де отримала ступінь доктора філософії. З поверненням до Львова Олена Степанів стає членом НТШ, працює на педагогічній, кооперативній, статистичній та науковій нивах. Публікує дослідження «Сучасний Львів». Після війни – на викладацькій та науковій роботі.

20 грудня 1949 її арештовували радянські репресивні органи. Під слідством була в тюрмі на Лонцького, опісля – ув’язнена в мордовських таборах ГУЛагу. У 1956 повернулася до Львова, оселившись із сином Ярославом Дашкевичем у будиночку на вул. Козацькій, 11-а. Померла від невиліковної хвороби 11 липня 1963 р, похована на Личаківському цвинтарі. Ще за життя Олена Степанів-Дашкевич була визнана національною героїнею.

Comments are closed.