ПОЛІТИКА НА КРОВІ

 Омельченко_Григорий       Брусиловський прорив генерала Олексія Брусилова під час Першої світової війни влітку 1916 року на Південно-Західному фронті укріплень австро-угорських і німецьких військ  увійшов в історію «героїчним, який завдав тяжкої поразки ворогу» (втрати склали   1325 000 солдатів і офіцерів, були взяті міста Луцьк, Чернівці, Станіслав та інші міста і села Волині, Галичини і Буковини).

         Яким увійде в історію «прорив» західного кордону незалежної України 10 вересня 2017 року екс-президентом Грузії, апатридом Міхеїлом Саакашвілі і його соратниками, під час якого постраждали 10 прикордонників і 11 поліцейських,  визначить  час і сама історія.

         Вторгнення російських військ в Україну через Східний кордон світом визнано агресією, яка забрала життя (враховуючи всі види втрат) понад 15 тисяч українських військовослужбовців, прикордонників, правоохоронців і добровольців;  поранених – майже 11 тисяч.

         Перші оцінки «саакашвілівського  прориву» уже виставлені і в Україні, і за її межами.  Вони — діаметрально протилежні від моральних з гумором і сарказмом (наприклад, «Саакашвілі – м’ячик для настільного тенісу для українських політичних сил», «безробітний шоумен», «Саакашвілі ганяють по всьому світу, як вошивого в лазні», «бардак Порошенка», «маразм Банкової» і т.д.) до гострих політичних («Ганьба на всю Європу!», «геніальний провокатор і руйнівник») і юридичних (це «державний злочин», хоча такого поняття в КК України немає). Одні підтримують Саакашвілі, скандуючи на зустрічах «Дякуємо, Михайле!», інші засуджують вигуками «Ганьба!», «Геть з України!», закидаючи яйцями і обливаючи зеленкою.  Були й такі, які закликали прикордонників стріляти в Саакашвілі і тих, хто буде з ним проривати кордон.

         Багатосерійну українсько-грузинську трагікомедію-детектив можна назвати словами із пісні Володимира Висоцького: «А в это время Бонапарт переходил границу…».

         Кожна серія може мати свою назву. Наприклад, «Друг», «Ворог»,  «Напівгола Femen або дурні без кордонів», «І знову «тітушки», «Експрес із заручниками», «По мінному полю», «Не винуватий я! Вони самі перенесли мене через кордон», «Старий революціонер». Серіал може продовжуватися  аж  до втрати незалежності України, якщо ми, українці, його не перервемо.

         Подумайте, а хто ж сценарист, режисер, постановник цього серіалу, до якого прикута увага українців (як у 1976 році до бразильського серіалу «Рабиня Ізаура»), і  хто так уміло грає на наших людських почуттях?!  Мені відомо, що сценарій цього серіалу з розподілом ролей, з урахуванням психологічних, психічних, фізіологічних портретів Саакашвілі і Порошенка, пишуть у Москві і Вашингтоні для досягнення стратегічних цілей РФ і США (незалежно від того, хто там президент).

         Головні ролі для дестабілізації політичної ситуації в Україні Москвою і Вашингтоном відведені Саакашвілі і Порошенку, на других ролях — їх оточення, а решта – масовка.

         Необразливо бути у них на побігеньках і підтанцьовувати їм?! Невже цього не бачить і не розуміє двічі голова СБУ Валентин Наливайченко?! Чи обіцянки Вашингтону про підтримку на майбутніх президентських виборах затьмарили розум і підігріли президентські амбіції  так, що не бачить, яка реальна загроза втрати незалежності нависла над Україною?

         Чи може це одночасна гра, як «подвійного агента», і на Москву, де він навчався в Інституті імені Андропова Служби зовнішньої розвідки РФ до 1994 року (Інститут імені Андропова КДБ СРСР до грудня 1991р.) і отримав, за його твердженням, «другу вищу освіту»?    (В середині лютого 1994 року наказом начальника Інституту імені Андропова  ст. лейтенант В.Наливайченко був відряджений в розпорядження Служби безпеки України. У квітні 1994 року наказом голови СБУ Євгена Марчука він був звільнений з  СБУ «за службовою невідповідністю»).

       Про особистого агента політичного впливу Путіна  –  лідера партії «Батьківщина»  Юлії Тимошенко говорити немає сенсу. За не спростованою інформацією ЗМІ Тимошенко була завербована ФСБ РФ в липні 1995 року при затриманні в московському аеропорту з контрабандою 100 тис. дол. США (це підтверджували і результати  перевірки СБУ восени 2004 року, якщо ці документи не знищили, коли головою СБУ у лютому 2005 року був призначений О.Турчинов — права рука  Тимошенко, який, за твердженням  екс — заступника Голови СБУ, у студенські роки був завербований КДБ УРСР і був «особливо цінним агентом»).

         Думаю, що українцям пора самим написати свій заключний сценарій  серіалу, який затягнувся  аж  занадто, і розставити всі крапки над «і»!

         Як  для мене (українського офіцера, який разом зі своїми побратимами ще за часів Радянського Союзу створив Спілку офіцерів України, яка прийняла резолюцію про необхідність проголошення Незалежності України, яка для нас дорожча за наше життя), — «саакашвілівський  прорив» державного кордону означає:

      1. В Україні немає національної Держави (точніше – державності з її інституціями), українського Президента, українського уряду, українського парламенту не лише за національним складом, а за змістом і духом (це при тому, що етнічні українці складають понад 80% населення України).

         2. В Україні встановлено маріонетковий політичний режим олігархату на чолі з олігархом Порошенком  (режим за національною ознакою також не є українським), що управляється з Білого дому, Брюсселя  і Кремля  та обслуговується силовими структурами і судами, підконтрольними Порошенку.

         За твердженням Саакашвілі, «Порошенко вирішив, що Україна — його приватна власність», а для нього – «Україна — друга Батьківщина».

         На думку екс-голови СБУ Валентина Наливайченка «Порошенко – це банда злодіїв і офшорників».

         На моє глибоке переконання, олігархи як грабіжники українського народу мусять бути ліквідовані фінансово і юридично, оскільки вони є основою не лише монополізму, але й авторитаризму.

         Режим Порошенка все більше набуває ознак поліцейської держави і  такого суспільно-політичного        явища, як «державний тероризм», який визначений  Женевською  Декларацією  «Про державний тероризм» 1987 року, а саме: «Практики поліцейської держави, спрямовані проти своїх громадян: спостереження,  розгін  зборів, контроль за новинами, тортури,   помилкові   арешти,    масові  арешти, фальсифіковані  звинувачення, показові суди, вбивства» (документ А/ 42/ 307).

         Прикладів ознак поліцейської держави і  державного тероризму в Україні політиками і громадськими діячами    наведено  достатньо,  вони  висвітлені  у  ЗМІ  (повторювати  немає  потреби).

     3. «Тест Саакашвілі» бездарно провалили всі, починаючи від президента Порошенка і закінчуючи опозиційними політиками – прихильниками Саакашвілі. Серед тих,  хто програв, — насамперед  Держава Україна і український народ! Українців знову розділили! Всі ці події відбуваються в умовах війни, коли українські військовослужбовці стримують ціною своїх життів російського агресора на Сході, а на Заході начебто демократичні сили проривають Державний кордон України     — один із символів  її Незалежності.  Весь нинішній активний політикум — влада і опозиція, які порушують Конституцію і закони України та нехтують  повагою до самої Держави, проводячи політику на крові, — є реальною загрозою незалежності України.

      4. В Україні немає президента як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання  Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.   Закріплений у Конституції України (ст.8) принцип  ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА  керівниками країни і органами влади по суті не визнається і не діє.

         Президент  і парламент до цього часу конституційно не визнали українців корінним народом (титульною нацією) у своїй країні, як того вимагає Декларація ГА ООН «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам» (№ 1514 – ХV від 14.12.1960 р.) та Декларація ГА ООН «Про права корінних народів» (№ 61/295 від 13.09.2007 р.).

          Після Революції Гідності в Україні продовжує діяти антиукраїнська, дискримінаційна  за національною ознакою  постанова уряду Азарова № 1025  від 10.11.2010 року, яка позбавила громадян України (з них понад 80% — етнічні українці!) мати в реєстраційних державних документах (паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб та інші) запис про їхню національну приналежність.

      5. Президент, прем’єр-міністр, урядовці, керівники правоохоронних органів, народні депутати (які після виборів створили провладну коаліцію з понад 300 депутатів) забули, що ціною жертовності Національних героїв «Небесної Сотні» (107 загиблих, 1200 поранених і травмованих, 134 незаконно позбавлених волі, 503 неправомірно притягнутих до кримінальної й адміністративної відповідальності, всього у різних формах постраждало 2500 осіб) отримали владу і знаходяться до цього часу при владі, дякуючи кращим синам і донькам України, які захищають Батьківщину від російського агресора в неоголошеній війні, названій  Порошенком «Вітчизняною».

         Серед загиблих Героїв «Небесної Сотні» та військовослужбовців, правоохоронців і добровольців, які віддали своє життя за Україну на Східному фронті,  українці за національністю становлять  86% .

                6. Нагадую всім керманичам країни, олігархам, мільярдерам та мільйонерам при владі, що в Україні є ще й УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, який  ви довели до жебрацтва,  громадянське суспільство вільних людей та майже 300 тисяч учасників бойових дій  російсько — української війни.

           Особливо акцентую увагу можновладців на положеннях Загальної декларації Прав людини, відповідно до яких люди мають право вдатися до ПОВСТАННЯ проти тиранії і гноблення як до останнього засобу в боротьбі за свої права – та діяти в стані крайньої необхідності або необхідної оборони, як це передбачено чинним законодавством України.

         Про це я публічно попереджав Януковича у грудні 2013 року від імені з’їзду  Спілки офіцерів України, який висловив йому  недовіру як Верховному Головнокомандувачу ЗСУ і запропонував Януковичу добровільно подати у відставку та попередив,  що його може чекати доля президентів-диктаторів Чаушеску, Каддафі, Хусейна або доля президента-втікача Киргизії  Курманбека  Бакієва.

        У своїх неодноразових публічних зверненнях до президента, уряду і парламенту від імені багатьох національно-патріотичних  громадських організацій  я  просив  виконати вимоги Революції Гідності та у  законодавчий спосіб вирішити питання про повернення Українському народу його національного коріння.

      Не змушуйте українців робити це черговим Майданом, який цього разу буде національно-визвольною революцією українців за своє Божественне і Конституційне  право мати свою, успадковану від дідів-прадідів українську національність, свою національну державу, яку повинен очолювати український президент за національністю, душею і духом та  свій національний уряд і національний парламент (обраний пропорційно до національного  складу населення країни).

      Зауважу, що такої цинічної антинаціональної кадрової політики,  впровадженої Порошенком в Україні,  яка принижує українську націю, не було ні за часів Кучми – Януковича, ні за Радянського Союзу, ні в царській Росії.

         В українцях на генетичному рівні закладені слова їхнього духовного Батька, Великого Кобзаря Тараса Шевченка, які закликають нас боротися за свободу, волю і незалежність:

«Повставайте,  браття  мої!

Кайдани порвіте!

І вражою злою кров’ю волю окропіте!»

         Я не закликаю до повстання чи нової революції. Я вимагаю від  президента, урядовців,  депутатів працювати на український народ, який  їх утримує і терпить, а не набивати власні кишені.

         7. Заїжджим гостям та гастролерам пора і честь мати. Погостювали, покерували, понабивали кишені «баблом» і досить. Повертайтеся туди, звідки приїхали.  Якщо ж ви зреклися своєї рідної батьківщини, то це і є ваша сутність: ви — як бур’ян  перекотиполе, куди вітер подув, туди і покотило… Вам ніколи не зрозуміти українського поета  Василя Симоненка, який писав:

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

         Іноземці мають розуміти, що українці здатні самі навести лад у своєму домі  і бути господарями на своїй, Богом даній Землі!

         Українцям пора почати жити за заповітами Тараса  Шевченка:     «В своїй хаті своя правда, і сила і воля».

         Ми маємо пишатися тим, що ми УКРАЇНЦІ (як поляки, євреї, естонці, латиші, латвійці, японці, китайці та інші)! Ми маємо шанувати нашу мову, культуру, історію, звичаї, традиції та захищати їх. Тоді ми станемо єдиним дружним українським монолітом, який любить свою Неньку Україну понад усе і матимемо процвітання рідної нації, яка була, є і буде нездоланною ніким!

Герой України,

генерал-лейтенант, кандидат юридичних наук,

заступник Голови Спілки офіцерів України,

народний депутат України 2-6 скл.,

член ПАРЄ (2006-2010рр.)                          Григорій Омельченко 

Comments are closed.