ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ПРО СТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

20155749_1490866324285136_5914844237613977064_nПолковник Віталій ЛАЗОРКІН, заступник Голови Всеукраїнської громадської організації СПІЛКА ОФІЦЕРІВ УКРАЇНИ, один з засновників Спілки і Збройних Сил України
27 липня чергова річниця 1-го з’їзду Спілки офіцерів України, а 6-го грудня щороку Україна відзначає День Збройних Сил України. Тому всім громадянам України важливо знати, як нелегко, з чистого аркуша але послідовно та наполегливо створювалися Збройні Сили України до 6-го грудня 1991 року і що ВГО Спілка Офіцерів України, має безпосереднє відношення як до створення Збройних Сил України, так і до 6-го грудня – Дня Збройних Сил України.
Збройні Сили, як і незалежність, дісталися Україні від історії не у подарунок! Творенню Збройних Сил України у кінці ХХ століття передувала героїчна боротьба офіцерів-патріотів, які віддано служили Українському народові, знаходячись у лавах тодішньої Радянської Армії, і започаткували військово-патріотичний рух в Україні, який походить від виплеканої у віках української національної ідеї, окресленої такими титанами філософської думки як Іван Франко, полковник Євген Коновалець і інші. Українська національна ідея полягає у створенні української незалежної держави, здатної забезпечити задовольняння потреб української нації і, у тому числі, збройний захист національних інтересів.
Пік військово-патріотичного руху у ХХ столітті припав на кінець вісімдесятих – початок дев’яностих років, коли Український народ і інші народи колишньої більшовицької імперії звільняючись від комуністичного ідеологічного дурману почали реалізовувати право своїх націй на самовизначення, а брати участь у військово-патріотичному русі було небезпечно.
Тому ми маємо бути особливо вдячні тим патріотам, які у 1990 році утворили Львівський обласний громадський Комітет за відродження Української Національної Армії, який став для офіцерів-патріотів тим дискусійним майданчиком, що дозволив розширити по всій Україні ідею створення Збройних Сил України і перевести її у практичну площину реалізації.
Членами Комітету були громадські активісти, більшість з яких потім, у липні 1991 року, створили Спілку офіцерів України.
Головою Комітету був викладач історії старший лейтенант запасу Сергій Рудюк, головою секретаріату Комітету був полковник Віталій Лазоркін, членами Комітету були: вояк УПА Микола Сливка, народний депутат України Ігор Деркач, Ростислав Онищак, Степан Вус, Роман Роп, Ярослав Грядовий, Михайло Біляковський, Ярослав Керницький, Сергій Радченко, Василь Презмірський, Андрій Кирчів, Валерій Савонюк, Юрій Криворучко, підполковник запасу Валентин Пилипчук з Житомира, капітан запасу Віталій Чичило з Києва, член Української Республіканської партії Богдан Матіяшек.
В Україні станом на кінець липня 1990 року для легального утворення та утримання Збройних Сил не було ні військового законодавства, ні правової бази.
Була лише Декларація «Про державний суверенітет України» прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 року, де у розділі 9 (Зовнішня і внутрішня безпека) зазначалося: «Українська РСР має право на власні Збройні Сили. Українська РСР має власні внутрішні війська та органи державної безпеки, підпорядковані, Верховній Раді Української РСР».
Таким чином, Декларація давала хоч якісь легальні підстави демократичним партіям, громадським організаціям та активістам для роботи над створенням Збройних Сил в Україні. Саме Львівський обласний громадський Комітет за відродження Української Національної Армії об’єднав українських офіцерів-патріотів навколо ідеї створення Збройних Сил України. Цьому сприяло оприлюднення головою секретаріату Комітету полковником Віталієм Лазоркіним Концепції створення Збройних Сил України, яку 1 грудня 1990 року підтримала Перша сесія Великої Ради Народного Руху України як програму дій щодо створення Збройних Сил України.
Отримавши реалістичний програмний документ для практичної роботи над творенням Збройних Сил України, Народний Рух України, як найбільша опозиційна сила у Верховній Раді УРСР, створив Військову колегію, яка розпочала системну роботу з профільною комісією Верховної Ради із вирішення проблеми творення національної армії з залученням до цього процесу відповідних військових фахівців з числа офіцерів-патріотів.
Об’єднавшись і згуртувавшись навколо ідеї створення Збройних Сил України українські офіцери вирішили провести свій всеукраїнський з’їзд і створити всеукраїнську громадську організацію українських офіцерів, основною метою діяльності якої було б створення в України власних Збройних Сил.
Всеукраїнський 1-й з’їзд українських офіцерів відбувся 27 липня 1990 року в Києві, у Будинку вчителя. З’їзд одностайно утворив Спілку офіцерів України.
Активними учасниками проведення 1-го з’їзду Спілки офіцерів України були: В.Мулява, В.Чичило, В.Мартиросян, В.Лазоркін., О.Скіпальський, С.Рудюк, О.Гудима, О.Нижник, І.Рибалко, А.Шміло, Л.Бровченко, В.Пилипчук, А.Кошиль, А.Русначенко, Г.Омельченко, П.Недзельський, народні депутати України О.Ємець, М.Поровський, Л.Лук’яненко, Л.Скорик, І.Деркач, С.Колесник, поетеса М.Влад, представник української діаспори Р.Зварич.
Сьогодні дехто з цих героїв, що є живими свідками і творцями новітньої історії України, присутні серед нас і заслуговують на вдячність і повагу!
Проведення І-го з’їзду Спілки офіцерів України було безпрецедентною подією в новітній історії України, яка спричинила широкий суспільний резонанс по всій території СРСР, з чим не могли змиритися прихильники імперії, які засіли в Кремлі і спробували зупинити процес демонтажу СРСР шляхом державного перевороту 19 серпня 1991 року за участю так званого Державного комітету з надзвичайного стану, що намагався незаконно захопити владу шляхом введенням військового стану на всій території СРСР.
Та під тиском народних мас авантюра заколотників провалилася і 24 серпня 1991 року Україна стає незалежною державою. Головним же завданням Спілки офіцерів України стає створення Збройних сил України згідно з Концепцією створення Збройних Сил України полковника Віталія Лазоркіна, яка передбачала підготовку нормативно-правової бази для підпорядкування Верховній Раді України всіх військових формувань, дислокованих в Україні, та створення Міністерства оборони України для розмежування функцій військового керівництва України і Міністерства оборони СРСР.
Для реалізації цих задач секретаріат СОУ 26 серпня 1991 року в ініціативному порядку запропонував голові Комісії Верховної Ради України з питань оборони та надзвичайних ситуацій генерал-лейтенанту міліції Василю Дурдинцю утворити робочу групу із військових фахівців — членів СОУ: В.Лазоркіна, В.Пилипчука, О.Скіпальського, М.Мельника, П.Костюка, В.Чичила, В.Говорухи та інших, яких негайно урядовими телеграмами було викликано до Верховної Ради. Творчий потенціал цієї робочої групи виявився досить високим.
Так, полковник Віталій Лазоркін вже за тиждень, 6 вересня 1991 року, представив заступнику голови Комісії Верховної Ради України з питань оборони та надзвичайних ситуацій Павлу Миснику підготовлені ним проекти Законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» для подальшого опрацювання за відповідною процедурою.
Успішну роботу з підготовки проекту закону «Про Національну гвардію України» розпочали підполковник Микола Мельник і майор Петро Костюк.
Полковник Олександр Скіпальський розпочав роботу над нормативними документами для створення Управління військової контррозвідки.
Володимир Мулява готував концепцію Соціально-психологічної служби.
Проекти закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» і «Про порядок проходження військової служби» розпочала опрацьовувати група офіцерів з числа членів СОУ під керівництвом полковника Вілена Мартиросяна.
Члени СОУ взяли активну участь у перших кроках формування національної військової дипломатії. Так, 9 вересня 1991 року з Києва до Москви на міждержавні переговори з воєнних питань вилетіла українська делегація у складі генерал-лейтенанта Василя Дурдинця, генерал-лейтенанта Євгена Марчука, генерал-майора Костянтина Морозова і полковника Віталія Лазоркіна, заступника голови СОУ. Під час пленарного засідання делегацій союзних республік вперше в історії СРСР на міждержавному рівні Василем Дурдинцем було оголошено про початок створення Збройних Сил України і представлено міністра оборони України генерал-майора авіації Костянтина Морозова, а також, завдячуючи професіоналізму полковника Віталія Лазоркіна, під час проведення пленарного засідання делегацій назавжди було знято з розгляду питання про прийняття Воєнної доктрини оновленого СРСР, як такої, що не відповідала ні військовій стратегії України, ні реаліям політичних змін, що відбулись в Україні, Білорусі, Молдові та в Прибалтійських республіках, і за своїм змістом неправомірно закріплювала підпорядкування збройних сил всіх незалежних держав Москві, з чим аж ніяк не можна було погодитись.
Такими увійшли в історію перші кроки української військової дипломатії.
16 вересня 1991 року при Комісії Верховної Ради України з питань оборони та надзвичайних ситуацій було проведено засідання експертної комісії з обговорення представлених полковником Віталієм Лазоркіним проектів Законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України».
До групи експертів, яка мала розглядати проекти законів були запрошені: заступник начальника управління служби військ КВО генерал-майор Валерій Васильєв, кандидат військових наук генерал-майор Вадим Гречанінов, кандидат військових наук полковник Валерій Кохно, старший офіцер оперативного управління КВО полковник Василь Герасименко, члени СОУ полковник запасу Віктор Говоруха та підполковник запасу Валентин Пилипчук, а також представники Державного комітету з військових питань при Кабінеті Міністрів України. Оскільки проекти законів були розроблені якісно, то члени комісії винесли лише декілька редакційних правок до проектів Законів України «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» і ці перші два проекти законів з військових питань незалежної України були готові для обговорення в інших комісіях Верховної Ради та у відповідних центральних органах державної влади.
В кінці вересня 1991 року Міністр оборони України Костянтин Морозов утворив організаційну групу зі створення Міністерства оборони України, куди увійшли члени СОУ полковник Віталій Лазоркін, підполковник запасу Валентин Пилипчук, капітан-лейтенант Ігор Тенюх і сержант запасу Володимир Мулява.
Таким чином, активна участь членів СОУ у вирішенні широкого спектру військових проблем рішуче показала суспільству, що Спілка офіцерів України є конструктивною державотворчою організацією.
Окрім роботи з наукового супроводження наданих проектів основних законів полковник Віталій Лазоркін разом з генерал-майором Георгієм Живицею, який був відрядженим з Москви до Києва маршалом Євгеном Шапошніковим, допомагав генерал-майору авіації Костянтину Морозову утвердитись на посаді міністра оборони, готуючи йому доповідь на засідання Верховної Ради України, виступи, статті та опрацьовуючи Положення про Міністерство оборони України.
З метою прискорення процесу підпорядкування військових формувань колишнього СРСР Верховній Раді України полковник Лазоркін доручив члену СОУ підполковнику запасу Валентину Пилипчуку організувати створення органу управління військовими навчальними закладами, а їх на той час в Україні налічувалось 33. П’ять з них було лише у Києві: КВІРТУ ППО, КВЗРІУ, КВАІУ, КВОККУ, КВІУС. Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО імені маршала авіації Покришкіна готувало офіцерів протиповітряної оборони для армій багатьох держав і тому мало авторитет у світі через свою унікальну наукову школу та творчий педагогічний склад. Заступником начальника училища з наукової роботи був полковник Володимир Сердюк, випускник 1969 року, член СОУ.
До січня 1992 року Управління військової освіти було сформоване, але Валентин Пилипчук відмовився його очолити, запропонувавши на посаду начальника Управління військової освіти офіцера-танкіста полковника Юрія Прокоф’єва, який під гаслом реформи військової освіти протягом 1992-1993 років знищив унікальні військові навчальні заклади, за що на вимогу президента України Леоніда Кравчука був відсторонений від займаної посади.
За браком фахівців у складі організаційної групи більше проблем було у роботі над створенням Військово-Морського флоту України, тому в ініціативному порядку розробкою Концепції Військово-Морських сил України зайнялися члени СОУ капітан-лейтенант Ігор Тенюх та офіцер оперативного відділу штабу Чорноморського Флоту капітан І рангу Валентин Польовий під загальним керівництвом заступника голови СОУ полковника Віталія Лазоркіна.
Досить швидко всі необхідні документи для доповіді міністру оборони України були підготовлені і представлені. Проте процес створення ВМС України гальмувався, оскільки міністр оборони України Костянтин Морозов остерігався торкатися цієї проблеми через жорстку позицію Москви щодо своїх амбіцій на власність Чорноморського флоту та Кримської Військово-Морської бази колишнього СРСР.
Враховуючи це, члени СОУ майор Ігор Тенюх і полковник Віталій Лазоркін ініціювали процес створення ВМС України знизу шляхом приведення до присяги на вірність Українському народу всіх морських офіцерів, які самі виявили бажання служити Україні, з подальшою їх вимогою про створення всіх необхідних структур управління Військово-Морських Сил України.
У лютому і в березні 1992 року було організовано ряд офіційних робочих зустрічей полковника Віталія Лазоркіна з командувачем Чорноморським флотом адміралом Ігорем Касатоновим. На цих зустрічах полковник Лазоркін незмінно наголошував на законному праві України за всіма міжнародними правовими нормами на володіння Кримською Військово-морською базою та всією інфраструктурою Чорноморського флоту, що були дислоковані на її території, і його плавзасобами, які були приписані до українських морських портів. Також було вказано на порушення командуванням ЧФ чинного законодавства України та міжнародного права щодо власності ЧФ під прикриттям створення Стратегічних Сил Союзу Незалежних Держав.
За результатами цих зустрічей було підготовлено звернення до президента України Леоніда Кравчука з вимогою притягнення адмірала Ігоря Касатонова до відповідальності за порушення ним чинного законодавства України під час його служби на території незалежної України.
Нажаль, вище керівництво держави не прислухалось до висновків роботи комісії Міноборони з членів СОУ у Севастополі, не проявило принциповості та пішло на кулуарні домовленості з керівництвом Російської Федерації, віддавши Росії Кримську військово-морську базу, Чорноморський флот та всю берегову інфраструктуру, дозволивши, таким чином, розміщення іноземних військ на території України, що обернулося у 2014 році швидким захопленням Російською Федерацією Кримського півострова.
Голова СОУ полковник Вілен Мартиросян і заступник голови СОУ полковник Олександр Скіпальський у цей час також активно займалися становленням Спілки офіцерів України як Всеукраїнської громадської організації, долаючи протидію створенню ЗСУ з боку консервативного керівництва ЗС СРСР, і разом з народними депутатами Миколою Поровським та Ігорем Деркачем займалися підбором і висуванням членів Спілки офіцерів України на посади у керівництві Збройними Силами України та силових структур держави.
Члени СОУ Володимир Мулява і полковник Віталій Лазоркін наказом міністра оборони України були введені до складу Вищої атестаційної комісії Міністерства оборони України, де ретельно вивчали особові справи кандидатів на призначення на відповідні керівні посади і не пропускали тих, хто відверто був настроєним проти створення Збройних Сил України.
Так, Спілка офіцерів України з перших кроків своєї діяльності зайняла чітку виважену національну, громадянську та конструктивну державотворчу позицію, чим здобула авторитет серед військовослужбовців, активно впливаючи на процеси творення Збройних Сил і на формування державної оборонної політики.
Важливим етапом у вирішенні кадрових питань Збройних Сил став ІІ-й з’їзд Спілки офіцерів України, що відбувся 2-3-го листопада 1991 року. У президії з’їзду вже був присутній Міністр оборони України генерал-майор авіації Костянтин Морозов, який безпосередньо з вуст делегатів з’їзду почув, які є реальні проблеми на місцях у військових частинах і як їх потрібно вирішувати, що, безумовно, допомогло міністру у прийнятті ним відповідальних рішень.
6-го грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України» і цей день увійшов в новітню історію як День Збройних Сил України. В сесійній залі під час обговорення проектів цих законів був присутнім і їх автор полковник Віталій Лазоркін.
Прийняття цих законів стало підставою президенту України видати Указ про створення Збройних Сил України та про приведення до Присяги на вірність Українському народові всіх бажаючих військовослужбовців і Спілка офіцерів України стала активним виконавцем та організатором процесу приведення всіх бажаючих військовослужбовців до Присяги на вірність Українському народові.
8-го грудня 1991 року сталася епохальна подія світового значення: офіційно припинив своє існування Радянський Союз, створений більшовиками у грудні 1922 року після розгрому військ УНР та захоплення території України.
У цей день полковник Лазоркін у складі української делегації знаходився на переговорах у Москві. Ввечері делегація повернулася до посольства України, яке на той час очолював Володимир Крижанівський.
Він запросив усіх до свого кабінету, де був телевізор і саме там всі почули виступ Михайла Горбачова про зречення під посади президента СРСР та про припинення існування Радянського Союзу.
Україна ж продовжила свій історичний шлях незалежної суверенної держави… Тож є всі підстави привітати всіх українців з черговою річницею створення Всеукраїнської громадської організації «Спілка Офіцерів України», яка відіграла достойну роль у національно-визвольному русі в СРСР для виборювання Україною незалежності, в державотворчому процесі незалежної України та в створенні Збройних Сил України!
Всім учасникам 1-го з’їзду Спілки офіцерів України передаю свої щирі вітання, здоров’я Вам, друзі, на многії і благії літа!
Ми зробили це — ми створили національні Збройні Сили і, хоча ми не були достойно відзначені нашою державою, ми можемо повною мірою пишатися цим, бо продовжили боротьбу і здобули перемогу, про яку мріяли наші попередники 100 років тому в Українській Народній Республіці.
Слава Україні!
Героям Слава!

Comments are closed.