На Стрийщині Львівської області відзначили 110-у річницю генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина «Лицаря»

IMG_6612В неділю, 16 липня, у селі Конюхів на Стрийщині відзначили 110-у річницю генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина «Лицаря».

Спілчани Львівської обласної організації  Спілки офіцерів України взяли участь у заходах, що проходили на Стрийщині.20046727_1323748191076383_2906387425615835612_n

Дійство розпочалося у місцевому храмі св..Івана Золотоустого, де за участю родини Олекси Гасина, керівників обласної та районної влади, депутатів, представників національно-патріотичних сил Львівщини та численної громадськості Стрийщини відбувся  молебень за Україну, її Героїв та панахиду.

Опісля святочна громада рушила до отчого дому славного «Лицаря», що став музеєм-садибою. Його було реконструйовано за кошти обласного, районного бюджетів та об’єднаної територіальної громади, оновлено експозиції із залученням істориків і краєзнавців.

 До урочистої церемонії відкриття музею запросили голову Львівської ОДА Олега Синютку, народного депутата України Андрія Кота, голову Стрийської райдержадміністрації Василя Зубрицького, голову Стрийської районної ради Романа Козака та голову Грабовецької ОТГ Богдана Барабаша. Після церемонії освячення присутні мали можливість оглянути оновлений музей та ознайомитися з його експонатами.

Дальше під супровід оркестру Львівської Національної академії сухопутних військ імені П.Сагайдачного всі рушили до пам’ятника легендарного генерал – хорунжого УПА, де представники влади та громадськості поклали квіти шани та відбулося громадське віче.

Перед присутніми виступив голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. У своєму виступі він зазначив, що Галичина має велику історію національно-визвольної боротьби. Історичні місця потрібно відновлювати, а на прикладі славних постатей виховувати молоде покоління. Завдячуючи таким особистостям, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Олекса Гасин та іншим, ми міцно та впевнено стоїмо на своїй землі. Незадовго той час, коли й на Великій Україні буде звучати повстанське гасло «Слава Україні! Героям слава!»,- запевнив очільник області.

До слова також запросили депутатів Верховної Ради України Андрія Кота та Ярослава Кендзьора, голову Львівської обласної організації політв’язнів та репресованих Петра Франка, голову Стрийської районної організації Конгресу Українських Націоналістів Миколу Магаса. Директор музею-садиби О.Гасина Наталія Пеленичка висловила слова подяки керівникам обласної та районної влади за відновлення музею. Внук Олекси Гасина Богдан Камінський подякував конюхівчанам, що свято бережуть пам’ять про легендарного  «Лицаря».

Святкове дійство супроводжувалося патріотичними піснями у виконанні Муніципального чоловічого хору «Каменяр» Стрийського району та Народного хору «Дударик» Народного дому села Конюхів. А на завершення був  виступ оркестру Львівської Національної академії Сухопутних військ імені П.Сагайдачного.

Львівська обласна організація Спілки офіцерів України

Фоторепортаж медіагрупи ЛОО СОУ

Історична довідка:

Гасин Олекса (Олександр), Іванович народився 08.07.1907 в с.Конюхів, сучасного Стрийський р-ну, Львівської.  обл. Походив з заможної селянської родини. Член Пласту: 5 курінь ім. Ярослава Осмомисла (Стрий), організатор 40 куреня ім. полковника І. Черняти (Конюхів), 2 курінь Уладу старшопластунів Загін “Червона Калина”, посмертно іменований гетьманським пластуном скобом. Закінчив Стрийську гімназію, де навчався разом зі С. Бандерою (1928), школу підхорунжих польської армії (офіцерська піхотинська школа запасу № 5а у Цешині, 1929).

Член УВО, в ОУН від 1929, брав участь у виданні «Бюлетеня Крайової екзекутиви» ОУН. Студент землемірного відділу факультету сухопутної і водної інженерії Львівської політехніки (1931–1935, з перервами через арешти). У 1934-35 відбував покарання у концтаборі Береза-Картузька. Неодноразово арештований польською поліцією (1931, 1933, 1937).

Організаційний референт окружного проводу ОУН Стрийщини, згодом окружний провідник (кін. 1933 – 01.1934, 1936). Крайовий провідник (друга половина 1934 – поч. 1935). В 1935—36 військовий і організаційний референт КЕ ОУН на ЗУЗ. 1938 таємно виїхав з Польщі і працював за кордоном у військ. референтурі ПУН (Німеччина, Австрія) у раніз сотника.

Разом з Є.Коновальцем написав «Військовий підручник», уклав військовий термінологічний словник українською мовою. Після розколу ОУН став на бік С.Бандери. З 1940 — шеф військової референтури Краківського проводу ОУН(б), з березня 1941 очолює цю ж референтуру Проводу ОУН(б).

Напередодні німецько-радянської війни викладав на краківських старшинських курсах ОУН (березень—травень 1941 р.), заступник шефа повстанського штабу. Співавтор «Єдиного генерального плану» збройного повстання проти радянської влади (5.03.1941), організував і командував таємною старшинською школою у Львівській обл. На початку війни перебував на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військвого штабу ОУН(б).

Після Акту проголошення незалежності України 30 червня 1941 обирається 1-м заступником військового міністра в Українському державному правлінні. Заступник військового референта Проводу. Ув’язнений Гестапо в Дрогобичі в 1942. 9.04.1943 звільнений звідти боївкою Служби безпеки ОУН під керівництвом Костя Цмоця-»Модеста». Вирвавшись із тюрми, працював військовим інструктором ОУН.

Став першим начальником Головного військового штабу УПА (грудень 1943 – січень 1944). Після визволення Димтра Грицая-»Перебийноса» із в’язниці у Львові передав йому свій пост, ставши його заступником.

У липні–вересні 1944 р. – уповноважений ГВШ з організації переходу фронту відділами УПА, що залишалися на піднімецькій території в Карпатах (Перемищина, Дрогобицька і Станіславська обл.). 22.08.1944 за його наказом їх було організовано в групу УПА-Захід-Карпати (командир – Олександр Луцький – «Андрієнко», «Беркут»).

З січня 1946 — знову шеф ГВШ УПА і військовий рефрент Проводу ОУН(б). Один з провідних розробників тактики підпілля ОУН у післявоєнний період. 06.06.1948 підвищений до рангу полковника (зі старшинством з 22.01.1948).

У той час переховувався у важкоприступних місцях Станіславської і Дрогобицької областей. Його криївки убезпечували особистий ад’ютант «Махмед» (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка «Крука» (Михайла Штурмака). Щонайменше двічі його помилково впізнавали серед загиблих підпільників, припиняли розшук, аж поки «Лицар» знову нагадував про себе.

31 січня 1949 р. потрапив у засідку біля конспіративної квартири у Львові й загинув в перестрілці з МГБ.

14.10.1952 Українська головна визвольна рада посмертно підвищила Гасина до звання генерал-хорунжого.

Медіагрупа ЛОО СОУ.: Андрій Рой, Валентина Євтушок, Степан Боренько, Юрій Бегляров.

 

Comments are closed.