Спілка офіцерів України 18 травня вшановує День скорботи і пам’яті жертв депортації в 1944 році кримсько–татарського народу

завантаженняВельмишановні друзі – кримські татари!

 Спілка офіцерів України, як і весь свідомий український народ, з болем в серці, щорічно 18 травня вшановує разом з Вами пам’ять жертв  трагедії кримсько–татарського народу, що сталася 18-20 травня 1944 року – День скорботи і пам’яті жертв депортації в 1944 році кримсько–татарського народу

А 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію з Криму у 1944 році геноцидом кримчан і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримсько-татарського народу.

Цей злочин проти людяності був узаконений прийнятою в Москві нашим спільним окупантом – Росією, її Державним комітетом оборони, постановою від 11 травня 1944 року про переселення кримських татар із Криму в східні райони СРСР, за звинуваченням у нібито співпраці з німецьким режимом.

В довершення цього злочину 30 червня 1950 року Кримсько–Татарська АРСР була перетворена на Кримську область.

І лише в 1989 році депортація була формально визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною.

Тому мабуть знаменним є той факт, що на захист кримських татар в свій час став українець, військовий – генерал Григоренко, який тепер є спільним Героєм наших народів. А наш спільний ворог – командир дивізії ВВ НКВС Герой Радянського Союзу генерал-майор М. Дергачов разом зі своєю дивізією, які перед тим займалися депортацією кримських татар, чеченців, інгушів, та прийшли штурмували “бандерівську столицю” – містечко Космач, був знищений українськими вояками 15 січня 1945 року (понеділок) за 3 км від с.Рушір в бік Космача (Івано–Франківщина), в нерівному бою, між повстанською сотнею УПА «Березівська» під командуванням нині Народного Героя, члена Спілки офіцерів України, а тоді ройового Мирослава Васильовича Симчича.

Під час депортації були вивезенні понад 200 тисяч Кримських татар до Казахстану та Середньої Азії. За різними оцінками, загинуло від 42,5% до 50% Вашого народу, тисячі так і не повернулись до своїх обійсть та батьківських могил, не перенісши знущань в місцях депортації…

А тим хто повернувся – залишки колишньої злочинної влади не давали можливості повноцінно відродити своє обістя…

І це в той час, коли тисячі кримських татар в лавах радянської армії героїчно боролися проти іншого окупанта–фашистської Німеччини. Підтвердженням цього є тисячі кримських татар орденоносців та Героїв Радянського Союзу.

Отак московський окупант віддячив тим, хто ціною своєї крові та власного життя захистив його від німецького окупанта та соратника по розв’язуванню Другої світової війни з яким радянські комуно–кати 22 вересня 1939 року провели перший в Другій світовій війні спільний військовий парад перемоги над Польщею у Бресті (СССР напав на Польщу 17 вересня 1939 року ) та церемонію обміну прапорами на честь «радянсько – німецького братерства по зброї» – радянських і німецьких військ – двох агресорів: СССР та Німеччини. Парад приймали: від Червоної Армії – комбриг С. Кривошеїн, а від німецького вермахту – генерал Хайнц Гудеріан. Подібні спільні паради Червоної Армії й вермахту відбулися також в Гродно, Ковелі та Пінську. А Й. Сталін в своїй телеграмі з поздоровленнями А. Гітлеру з приводу «перемоги союзників», зокрема писав:»дружба народів Німеччини і Радянського Союзу, скріплена кров’ю…»

Так хто співпрацював з німецьким окупантами – радянське керівництво на чолі з катом-Сталіним  чи кримські татари?

Всі ці документи були таємними як для світової громадськості, так і для нас з вами, т. зв. радянського народу, зберігалися в особистій течці Й. Сталіна і оприлюднені лише у другій половині двадцятого століття.

Кому і куди потрібно було депортувати за ці злочини: Сталіна, Берію, Жукова та тисячі їм подібних радянських комуно–катів які і досі заважають нам нормально жити?!

А хто і куди депортує чергового московського ката Путіна, який через 70 років,          20 лютого 2014 року повторив «подвиг» своїх «попєрєдніков» – окупував Батьківщину кримських татар Крим і почав нові репресії проти корінного народу Криму — кримських татар та інших громадян України – мешканців Криму?

Іншого, мабуть, і сподіватися було нічого! Там де ступала нога московського окупанта, там починалися масові винищення і депортації.

Аналогічна ситуація була і з українським народом. Жуков та Бєрія підписали розпорядження і про виселення українського народу не лише з України, а і з тимчасово окупованих Польщею українських земель, та, дякувати Богу, цей злочин повністю їм вчинити не вдалося. Московські комуно–кати провели лише примусове переселення–депортацію понад 482 тис. українців з окупованих ними Польщі до УРСР, яке тривало з     15 жовтня 1944р. до 02 серпня 1946 року, у тому числі з Краківського воєводства – 21776 осіб, з Ряшівського – 267795 осіб, Люблінського – 190734 особи. Більшість з депортованих згодом потрапили до Сибіру…

Лише 19–21 жовтня 1947 року, московські окупанти депортували із Західної України     150 тисяч українців до Сибіру. І це була, на жаль не перша і не остання депортація москалями українців з України, за більш як триста років поневолення …

Коли кримських татар вивозили до Казахстану, на Урал чи то в інші напівдикі місцини, українці вже були туди депортовані і допомагали кримським татарам вижити і навпаки.

В лавах Спілки офіцерів України сьогодні, разом з ветеранами та офіцерами – українцями будь–якого етнічного походження, знаходяться і кращі сини кримсько–татарського народу.

Кожної третьої неділі травня ми  вшановуємо пам’ять  жертв політичних репресій в Україні – невинно убієнних кращих синів і дочок наших народів. Сотні років московити чи то під назвою Московського царства, чи то під переіначеною в 1713 році назвою нашої Київської Русі – Росією, чи то під вивіскою не менш кровавого комуністичного СРСР, винищували мільйони кращих синів і дочок наших народів фізично, а ще підліше – духовно. Від духовних покручів народжувались такі ж манкурти та яничари і, на жаль, вони і досі при владі навіть в незалежній Україні.

На місце виселених, вимордуваних голодоморами та тортурами українців та кримських татар завозилися москалі, нащадки яких і сьогодні є ”п’ятою колоною” Москви в Україні, та знову прислужують московським окупантам в Криму та сході України.

Ось чому наші народи, ставши юридично незалежними, за всі ці роки незалежності не можуть значно покращити своє життя, відчути захищеність та впевненість в завтрашньому дні в співдружності країн НАТО, не відчули себе в сім’ї вільних народів світу.

Коли вояки Київської Русі та Кримських татар разом героїчно боролися пліч – о – пліч проти наших спільних ворогів: чи то проти Московського царства, чи то проти Речі Посполитої, вони завжди добряче їх громили і отримували великі перемоги не лише під Конотопом чи Батогом…

А з черговою перемогою наших народів тепер вже над нашим внутрішнім ворогом в Помаранчевій революції ми мали не лише надію, а і впевненість в суттєвих змінах на краще в нашому житті…

Нас поєднує не лише наша спільна чарівна українська земля, наша спільна героїчна історія, а і наші спільні споконвічні вороги та наші спільні перемоги над ними…

Разом виживали і перемагали раніше – разом відродимо Україну – нашу спільну батьківщину та звільнимо Крим для себе і своїх нащадків!

Вічна пам’ять жертвам геноциду, депортацій та політичних репресій в Україні!

Слава українському і кримсько–татарському народам!

Слава Україні! Героям слава!

За дорученням Центрального Проводу

Голова Всеукраїнської  громадської  організації

“Спілка офіцерів України”

генерал-лейтенант                                                                         О.Скіпальський

Comments are closed.